«Однією з улюблених книжок є «Князь тьми» Юрія Канигіна. Ця книжка про добро та зло в історії людства. Дізнався, що багато християнських обрядів – це наслідок язичництва на території України. Православ’я зберегло в собі витоки, близькість до народу, до людей. Багато інших релігій це втратили. Є така приказка: «Освіта розуму не додає». Вона яскраво втілена в цій книжці. Я роздумував над розвитком православ’я в Україні. Дійшов висновку, що на Закарпатті ці традиції найкраще збереглися», – розповів Лук’янченко.
Також довічник любить Олександра Пушкіна.
«Ґете й Пушкін жили майже в один період. Знайшов лист Олександра Сергійовича до Ґете, в якому він писав про «Фауста». А той відповів Пушкіну: «Тепер я можу спокійно померти, оскільки народилася людина, яка розуміє більше, ніж я». Пушкіна вважаю пророком російської цивілізації. У його творах відчувається другий смисловий ряд. Є все, що можна застосувати до сьогодення. Наприклад, у поемі «Руслан і Людмила» є такі рядки: «И был глубокий эконом, То есть умел судить о том, Как государство богатеет, И чем живет, и почему Не нужно золота ему, Когда простой продукт имеет». Я перефразував би так: «Не нужно доллара ему, когда простой продукт имеет». Нам не потрібні зелені папірці, треба підтримувати свою валюту. Пушкін мислив на кілька століть уперед», – зауважив ув’язнений.
