«Колега» Вадіка Румуна: "Регіонали нас дуже жорстко підставили"

Тиждень.ua: Як замовники знаходять і залучаютьспортсменів до участі в тих чи інших акціях?

– Знаходять? Ніхто нікого не шукає! Всі спортсмени знають один одного, адже не раз  зустрічались на змаганнях, постійно спілкуємось. Крім того, знайомі принаймні заочно. Я, наприклад, добре знаю боксера, який на змаганнях постійно перетинається з Румуном.

Коли нас наймають, то до початку ситуації ніхто не знає, куди треба їхати. Нам кажуть, яка кількість людей необхідна, озвучують суму. Яку? Буває більше, буває менше. 18 травня платили $50 за роботу до другої дня.

Тиждень.ua: Хто зазвичай є замовником?

У нас є один організатор, який працює з усіма акціями, тож саме він телефонує комусь із нас.

Маю сказати, що кінцевий замовник – це не лише Партія регіонів. Це і УДАР, і «Батьківщина». Подивись відео з мітингів регіоналів, а потім – з мітингів опозиційних партій, крім хіба що ВО «Свобода». І ти побачиш одних і тих самих людей – нас. Всі пацани, які брали участь у бійці цієї суботи, колись працювали й на опозицію. Наша робота, звісно, не прапором махати. Найчастіше ми працюємо в охороні, стежимо за порядком на акціях.

Тиждень.ua:  Під час виборів ти працював на провладного кандидата на 223-му окрузі. Там спортсмени влаштовували провокації, а не “стежили за порядком”…

– А от 223-й округ – це зовсім інша історія. Там я працював із людьми, які найняли нас для створення такої собі масовки. Люди були конкретно від Партії регіонів, її члени.

Але ніхто з нас не підписувався на серйозні бійки. Провокаціями ми мали відволікати увагу націоналістів під час можливого підтасування голосів.

Тиждень.ua: Міліція прикриває вас. Як із нею домовляєтесь?

– З міліцією домовляються депутати, які роблять замовлення. Але так, вона нас прикриває.

Читайте також: Антифашистська прогулянка регіоналів: під сонцем і прикриттям бронетехніки

Тиждень.ua: Як відбувалась бійка цієї суботи? Хто сказав “фас”?

– Ця бійка сталася спонтанно. Ніхто не збирався битись, нас про це не попереджали! Повір, ми працюємо не вперше, і ніколи таких несподіванок не було. Іноді ми могли поштовхатись із опонентами, зробити шоу для замовника, щоб він подивився. А це було несподівано і по-справжньому…

До другої години дня ми, як і домовлялись, охороняли сцену на так званому антифашистському мітингу. Дивились, щоб ніхто не ліз до тих, хто, власне, виступав, щоб пляшки не кидали… Потім нам сказали йти у готель «Інтерконтиненталь» по гроші. Біля готелю були свободівці. Зав'язалася бійка. Не знаю, хто почав її і чому. Я стояв усередині натовпу.

Це було вкрай несподівано. Половина наших почали тікати, ніхто не збирався вступати в конфлікт, ніхто не розумів, що коїться. Думаю, регіонали нас дуже жорстко підставили.

Тиждень.ua: Можеш прокоментувати заяву Вадіка Румуна  про те, що нібито він працював на опозицію?

– Його заява – справа рук організаторів, замовників від Партії регіонів. Думаю, зрештою вони «відмажуть» Румуна, і вже пообіцяли йому це. Умовний термін дадуть. Щонайбільше трохи посидить, доки стихне галас у ЗМІ…

Тиждень.ua: Кажуть, що це ви брали участь у захопленні будинку київської вчительки Ніни Москаленко…

– Особисто мене там не було, але так, всюди одні й ті самі люди. Їм сказали – вони зробили.

Читайте також: «Скло летіло, дах палили, стіни розбирали»: родину вчительки Ніни Москаленко продовжують «виживати»

Хоча є певна ієрархія. Якщо щось відбувається у Києві, скажімо, регіонали платять за те, щоб забрати у Ніни Москаленко будинок, то викликають спортсменів, приміром, із Білої Церкви. Якщо УДАР має бізнесові інтереси у Білій Церкві, наприклад, заплатив, щоб забрати якийсь готель, викликають хлопців з іншого міста. Де живеш, там, вибачте, не среш. Загалом це дуже велика піраміда.

Але київські хлопці у самій столиці працюють хіба що в охороні, як ми планували цієї суботи.

Тиждень.ua: Чому ви це робите?

– Мені кажуть: «Ти матір продав, життя продав, країну продав…» Неприємно. Ніхто нічого не продавав.

Всі ми професійні спортсмени, багато працюємо, професійно десь виступаємо. І я займаюсь спортом не рік, не два, а 15 років. Спорт – це моє життя. Але спортсмени нікому не потрібні у нашій країні. Нам їсти нічого.

Тиждень