Юрій Винничук: жінок можна кохати, а потім перетворювати їх на літературу

До списку фіналістів конкурсу, разом з Юрієм Винничуком увійшли: Ірена Карпа ("Фройд би плакав"), Тарас Прохасько ("З цього можна зробити кілька оповідань"), Оксана Забужко ("Друга спроба") та Ірен Роздобудько ("Він: ранковий прибиральник. Вона: Шості двері").

До жюрі, яке відбирало фіналістів конкурсу і потім переможця увійшли: Віра Агеєва - професор Києво-Могилянської академії, лауреат премії імені Шевченка; Іван Малкович - видавець, поет; Костянтин Родик - редактор журналу Книжник Ревю; Володимир Цибулько - поет, парламентарій.

24 лютого Юрій Винничук відповідав на запитянн радіослухачів у прямому ефірі Української служби Бі-Бі-Сі, а також ведучих програми - у Києві Світлани Пиркало і у Лондоні Катерини Хінкулової.

Ю.Винничук: Я дуже втішений цією відзнакою, бо це відзнака відрізняється від всіх інших - письменник не подається сам, чи якісь інституції, а це роблять самі читачі. Це завжди набагато приємніше, ніж коли хтось на тебе тисне, хтось тебе висуває.

С.Пиркало: Ну, взагалі, ідея була така, щоб ти, пане Юрію, навіть не знав про те, що ти переможець. Я поясню - ми з паном Юрієм перейшли на "ти" щойно перед програмою, так що це не кумівство...

К.Хінкулова: Так, я знаю, що ви там святкували у книгарні-кав'ярні "Бабуїн-Квартира" і, напевно, були підстави перйти на "ти"...

С.Пиркало: Ні, ми ще ні... Ми перейшли на "ти", як митці. Ми відсвяткуємо пізніше, після ефіру, а поки що поговоримо про літературу.

К.Хінкулова: Ти це до того, що все контролюється?

С.Пиркало: Все під контролем! Ідея полягала в тому, щоб Юрія Винничук не знав, що він переможець.

Ю.Винничук: А я і не знав. Я мав передчуття, що це буду я, але не знав.

С.Пиркало: У нас було п'ять фіналістів. У четвер ми зібралися з проферкою Вірою Агеєвою та літературним критиком Костянтином Родиком, ми знали вибір ще двох членів жюрі.

С.Пиркало: Аудиторія Бі-Бі-Сі, як ми знаємо, складається з чоловіків більш старшого віку, інтелектуальних і розважливих, і жінок молодшого і середнього віку, динамічних і гнучких. Не знаю, як можна вибрати книжку, яку вони всі читатимуть... Моя точка зору збігається з точкою зору нашої інтернет аудиторії. Пані Агеєва, кого б ви назвали переможцем?

В.Агеєва: Один мій молодий колега якось зробив таке зауваження: за його, мовляв, спостереженнями, чоловіки читають лише чоловіків, а жінки читають все. Я схильна йому вірити. Я спробувала, щоб ця точка зору відображала не лише мою, бо влаштувала обговорення зі своїми студентами у Києво-Могилянську Академію. Я б поділила перше місце між Оксаною Забужко "Друга спроба" та Тарасом Прохаськом "З цього можна зробити кілька оповідань".

С.Пиркало: Наша інтернет-аудиторія поводилася досить дивно - бо під час номінації багато людей писали про Прохаська, а коли дійшло до голосування, то найбільше людей проголосували за роман Юрія Винничука. Наскільки я знаю, такий самий вибір і у Костянтина Родика.

К.Родик: З п'яти фіналістів на найбльш масову аудиторію може розраховувати саме книжка Винничука, і не лише на чоловічу, а і на жіночу, яка буде неоднозначно, контроверсійно, можливо, некомпліментарно його прочитувати. Але все одно це цікаво. На друге місце я поставив Прохаська.

С.Пиркало: Ось так проходив процес відбору, а тепер до самої книжки: я зараз її тримаю в руках. Вона впадає у вічі: на ній намальовано жіночу... часитну тіла і фрукти. Ти знаєш художника, чому саме таке оформлення?

Ю.Винничук: Цю книжку офрмляв Володимир Костирко, дуже стильний художник. Це його картина. Видавництво підібрало цю картину тому, що багато дітей читають мої книжки, і видавництво хотіло дати сигнал батькам, що саме цю книжку дітям показувати не варто. Тому зображено цю частину тіла жіночого...

С.Пиркало: Я уточню - частина тіла, яку зображено...

Ю.Винничук: Найкраща частина тіла жіночого...

С.Пиркало: Ну, смаки розрізняються, мені все ж таки обличчя більше подобється. Ну, так це - його антипод. Жінка ззаду. Але багато гарних фруктів. Але діти справді чітко зрозуміють, про що ідеться.

Ю.Винничук: Я можу розказати про цей роман. Він для мене є дуже інтимний. Це описуються події 91-92 року, коли я працював у газеті "ПостПоступ", я розлучився з дружиною і потрапив у вир різноманітних любовних пригод, які мали мені замінити сімйений затишок, який я втратив. Я не хотів писати книжку, яка мала епатувати публіку, я просто хотів розрахуватися зі своїм минулим, але я не можу писати занудно, отже, воно вийшло стьобно. Вбачати тут суцільну еротику - то можна послатися на афоризм Довженка: двоє дивляться в калюжу, один бачить калюжу, другий зорі, які в ній відображені. Я вдячний читачам, які бачать у моєму романі зірки, які вбачають у ньому свої розгадки до свого життя.

С.Пиркало: Але все ж таки воно примушує жінок підстрибувати. Я ось кілька разів підстрибнула, не в поганому сенсі, а ... А саме видавництво на обкладинці вміщує цитату з самого автора: "Жінок можна кохати, а потім перетворювати їх на літературу..." Але тепер давайте дамо слово слухачам...

Слухачка: Я не буду представлятися... Питання до пана Юрія таке: чому все таки ви не розкриваєте справжні імена деяких героїнь свого роману, адже жінки то була неабиякі, жінки були талановиті, і якщо вони мудрі, вони би з почуттям гумору поставилися до того? Чому ви не перейшли цю межу і не представили якихось зі своїх коханих жінок?

Ю.Винничук: Я не писав мемуари, а писав художній твір. Я навпаки позашифровував тих жінок, деяким з них додав братів, сестер і так далі. Я писав про себе, але я не хотів це фіксувати... Я колись мемуари напишу і заповім видати їх через 50 років після моєї смерті... Дехто охрестив цей роман як антифеміністичний, як відповідь Чемберлена Забужко, але це не так... Весь роман пронизує любов до жінок. Взагалі, у мене, як правило, образи жінок у романах дуже позитивні...

С.Пиркало: У романі "Мальви Ланди" є два образи жінок - одни такий напівромантичний, напівуявний, а другий - то жінки, з якими ліричний герой вступає в усякі плотські стосунки. У тебе таке справді ставлення, в житті ти так розділяєш?

Ю.Винничук: Я думаю, так в усіх чоловіків, і в жінок, напевно, теж. У кожного чоловіка є мрія-жінка. Вона залишається, ти до неї прямуєш, але в кінцевому результаті життя є життя, і ти зустрічаєшся з іншими людьми... І нечасто ця мрія втілюється...

Запитання від слухачки: Пане Юрію, чи ви вважаєте, чи може ваша книжка мати місце у духовному світі українства, чи це цікавий посібник із сексу для старшокласників?

Ю.Винничук: Вона може бути будь-яким посібником... Там багато стьобу. Не можна розглядати літературу, як підручник для життя. Література може бути грою. Є багато прикладів. З радянського часу читачі звикли чекати від літератури якогось повчання, спрямування. Літератури існує для того, щоб щось почерпнути, відпочити, замислитися, але це не є керування для подальшого життя... Хоча інколи мені читачі казали, що я щось змінив у їхньому житті своєю книжкою.

BBCUkrainian.com