Філософ Бауман: Знання стрімко старіють, тому й відчуття імпотенції і страху

Таку думку висловив сьогодні, 9 вересня, всесвітньо визнаний філософ, соціолог, почесний гість ХХ Форуму видавців у Львові Зиґмунт Бауман під час прес-конференції з нагоди відкриття Форуму видавців в IA ZIK.

Він розповів, що про нього можна багато довідатись із його «коротенької книжечки, яка є підсумком багатьох томів його спогадів на тему плинної сучасності, яка постійно змінюється» (книга – «Плинні часи. Життя в добу непевности», – ред.).

«Чому я вживаю такі терміни «плинна сучасність» чи «доба непевности»? Бо справді, ми живемо в такий час, коли у багатьох країнах (це стосується і України, і Польщі, і Англії) чимало подій відбуваються в настільки змінних обставинах, що деколи важко їх зафіксувати, – підкреслив філософ. – Є дві значні суперечності, які існують у сучасному глобальному світі. З одного боку, останні політичні події, що відбуваються, назвімо для прикладу у Бангладеш, безпосередньо впливають на долі наших дітей. З іншого боку, ці способи впливу на нашу свідомість, по суті, не змінюються, вони залишаються такими ж, як були у ХІХ столітті. У результаті сьогодні відбувається величезна конфронтація між величезними завданнями, які стоять перед нами, та досить малими інструментами, якими нам важко розв’язувати ці проблеми».

Ще одна суперечність, зі слів Баумана, стосується тієї значної суми знань, за допомогою яких, здається, можна розв’язати проблеми світу. «Коли ми були молодими, то дуже хвилювалися з того приводу, що у нас замало знань. Нам видавалось, що коли ми більше пізнаватимемо, досліджуватимемо, то тоді зростуть наші можливості для вирішення цих проблем. Сьогодні, навпаки, склалась така ситуація, коли сума знань є надзвичайно великою, і вони дуже швидко втрачають свою актуальність, так би мовити, старіють. Виникає ситуація, коли нам нові знання просто навіть важко перетравити», – зазначив Зиґмунт Бауман.

Він зауважив, що сьогодні з одного номеру газети «The New York Times» можна прочитати більше інформації та отримати більше знань, ніж, скажімо, їх могли нагромаджувати у ХVІІІ столітті представники епохи Просвітництва.

«Ще одна дуже серйозна суперечність – те, що ми маємо можливість отримувати знання у такій кількості, чого не могли робити покоління від самих початків існування людства. Але ми маємо надзвичайно великі труднощі із засвоєнням цієї інформації, духовним розумінням, становленням себе. У результаті є хронічне відчуття невпевненості, яке можна поділити на дві складові. Перша – це відчуття ігнорування, незнання. Йдеться про те, що значна сума знань міститься на серверах, але що з того, коли наші знання, мої знання є незмірно меншими від них. Друга складова – відчуття імпотенції, неможливості спожити всю ту суму знань, яка сьогодні є в Інтернеті. Таким чином народжується відчуття безпорадності, покори, бо ми розуміємо: виклики світу такі, що нам треба вистояти, але весь час боїмося удару долі, боїмося втратити почуття власної гідності і боїмося, що не можемо зробити щось вартісне, аби світ став більш гостинним, приязним для нас», – наголосив філософ.

Також, з його слів, з’являється відчуття страху, велике побоювання. Воно має своєрідний, особливий характер; якщо порівняти його зі страхами первісних людей, то у них вони були дуже конкретними: люди боялися вовка, посухи, повені, а страх, присутній сьогодні, є розсіяним, неконкретним, не торкається чогось одного. І якщо ми знайдемо можливість цей страх конкретно побороти, то позбавимось його і будемо більш упевнені, сказав Бауман.

«У своїй книзі я роблю спробу поділитись тим, як вилікувати, залікувати проблеми, які сьогодні існують, як опанувати свою долю. Треба визначити ті засоби нашої діяльності, які часто є неспівмірними із серйозними завданнями, що стоять перед нами. Я не хочу бути пророком і не встигну вже багато зробити, але дивлюся на молоді обличчя і мені видається, що моя книга буде порадою, як допомогти вирішити поставлені завдання», – підсумував Зиґмунт Бауман.