Регалії Запорізьких Козаків слід повернути в Україну

Після розпуску Катериною  Запорізької Січі виникло Чорноморське військо, яке в середині ХІХ століття  реформувалося у Кубанське козацьке військо і стало хранителем багатьох козацьких регалій Запорізької Січі. За деякими даними славні нащадки запорожців зберегли чимало  реліквій  українського козацтва, повязаних з історією Запорозького козацтва періоду Нової Січі, задунайського періоду Чорноморського козацтва до  переселення на Тамань. Чого варті унікальні речі часів Запорозької Січі - різниця Покровської церкви Нової Січі, Євангеліє 1759 року, іконостас Межигірського монастиря(!), перначі, бунчуки, стяги Нової Січі, військова печать та 35 курінних знамен Війська Запорозького Низового, запорозькі січові отаманські та курінні булави (14 шт.) і перначі, ікона Покрови Пресвятої Богородиці; а також військові та полкові знамена буджацьких, дунайських, азовських козаків.

До 1917 року ці речі зберігалися у Військовому соборі Св. Олександра Нєвського на Кубані. Під час революції у лютому 1919 року, коли червоні війська наступали на Єкатериноград,  на козацькій раді було прийнято рішення вивезти регалії за межі країни. Для супроводження святинь вибрали пять козаків: генерал-майора П.І.Кокунька, генерал-майора С.П.Звягінцева, полковника В.П.Білого, військового старшину Я.В. Семикобилина та патріарха кубанської історії, професора кубанського політехнічного інституту Ф.А.Щербину. На нараді була вибрана країна для еміграції  - дружня словянська держава Сербія. Весь козацький скарб  завантажили у дванадцять  деревяних скринь - і з цього моменту почалися  мандри козацької спадщини.

Шлях до Сербії був важким і небезпечним. В країні палала революція, тож залишався тільки один шлях - морем. Майже за два місяці козаки зі своїм безцінним вантажем пройшли Новоросійськ, Константинополь (Туреччина), Салоніки (Греція) і у квітні 1920 року  прибули  до Белграду.

Незважаючи на попередні домовленості та телеграми до Белграду, місця для скринь не знайшлося. Вигрузили їх у дворі російського посольства. А  незабаром  перевезли до військово-географічного інституту, директор якого С.П.Бошкович, людина високої культури, прийняв безпосередню участь у зберіганні козацьких регалій.

Через рік інститут разом зі скарбом перевели до міста Земну. Через шість років, у 1927 році, інститут, а разом з ним і регалії , повернувся до Белграду в сухе та тепле приміщення фортеці Калемерган.

Здавалося все владналося, козаки-емігранти поступово розселилися в різних містах та країнах. Час від часу зустрічалися  з надіями про повернення на батьківщину.

У 1938 році регалії перевели до музею військового міністерства на зберігання «до відновлення в Росії національної влади або відродження цілісності Кубанського козацького війська, яке буде визнано югославською державою».

Після вісімнадцяти років зберігання, регалії були приведені спеціалістами в порядок, і козацьку експозицію було виставлено в окремих кімнатах. Виставка довгі роки знайомила з історією козацтва та являлася  центром обєднання козаків.

 

Під час Другої Світової війни музей було пограбовано  -  експозиція і козацька спадщина частково зникла. Сербський уряд підготував документ з переліком зниклих речей (зараз цей перелік знаходиться в музеї у Ховеллі, штат Нью-Джерсі).

 

Військовий отаман В.Г.Науменко, який відповідав за зберігання регалій, звернувся до німецького генерала Меля (завідувача всіма музеями Німеччини) і разом передивилися  регалії. На диво,  все цінне вціліло. Зникли  литаври, срібні труби та майно Гвардійського Дивізіону .

 

Через Меля Науменко сподівався повернути регалії у власність Кубанського  козацтва, але виникли деякі ускладнення на них  претендували «вільні козаки», які планували створити незалежну державу «Козакія». Лідер «козакійців» В.Глазков з приходом німців оголосив  всіх своїх прихильників «козацькою партією націоналістів», і став під знамена Гітлера.

Але регалії були повернені до Кубанського козацького війська. Восени 1944 року, коли до Белграду підступали радянські війська, скрині з регаліями відправилися в нові небезпечні мандри: Зумер-Відень-Віллах-Дипеолдисвальд-Кептен-Ройте.

В Ройті скарби були загублені шукали майже рік і знайшли в Ройті, в монастирі, куди їх поклали американці та й забули. Комісія по перевірці регалій передивилася козацькі речі - все вціліло. Науменко почав готувати документи для перевезення регалій до Америки. Що  після бюрократичної метушні було зроблено. Скарби потрапили до США.

На зібрані козаками кошти за 20000 доларів було куплено триповерховий цегляний будинок біля Нью-Йорку. В пятнадцяти кімнатах  розмістився Кубанський військовий дім. Сюди привезли і регалії. Пізніше був побудований Музей в Ховеллі (штат Нью-Джерсі), де і зараз знаходиться козацька спадщина.

Складемо шану тим відомим і невідомим людям, які зберегли скарби до наших днів!

ЯК НАМ ПОВЕРНУТИ РЕЛІКВІЇ, УКРАЇНЦІ?

В наші дні історія мала подальше продовження. Відомий дослідник козацтва із Запоріжжя Людмила Маленко, що створила власний сайт «Історія козацтва», на  запрошення кубанців відвідала Краснодар, де розкопала подробиці врятування регалій. Дізналася, що керівництво кубанців побувало у США, ознайомилося з скарбами, і вирішили найближчим часом переправити реліквії до Краснодару, де планують розмістити їх в одному з соборів.

Пані Людмила, будучи переконаною українською патріоткою, розмістила інформацію на своєму сайті. Навесні 2006 року редактор журналів «Музеї України» та «Нова Січ» Віктор Тригуб, створив сайт козацького журналу «Нова Січ» (www.novasich.org.ua). Почав активно шастати інтернетом у пошуках козацьких новин. Вийшов  на Л.Маленко. Розпочалося листування. Було організовано кілька публікацій. До журналіста швидко дійшло, яку наукову і моральну цінність мають козацькі скарби для України. Так полковник козацтва Віктор Тригуб дав потужний імпульс поверненню козацьких реліквій в Україну. Був  написаний відкритий лист Президенту України, через інтернет розіслано повідомлення. Залучили пресу і телебачення. Зацікавили представників громадськості. В.Тригуб вийшов на впливових депутатів Верховної Ради України, бізнесменів, українських козацьких отаманів...

План такий: створити повноважну державну делегацію, вилетіти у США, ознайомитися з реліквіями, відібрати все, що стосується українського періоду. Провести переговори з нинішніми власниками реліквій. І або випросити, або викупити нашу частину. Переправити скарби до України і розмістити у поважному державному музеї, де вони будуть вивчені і виставлені в експозиції.

Але, це плани. Особисто Віктора Тригуба. Аби вони здійснилися, потрібно багато чого...

Журналісти часописів «Нова Січ» та «Музеї України» впевнені у  перемозі.  Зроблено дуже важливі перші кроки. Чомусь віриться, що козацький скарб століття, а саме так оцінюють його експерти (страхова вартість може сягнути кількох десятків мільйонів доларів), благополучно повернеться на батьківщину.

New Jersey Howell Kuban Cossacks Museum 49 East 3 rd street Howell NJ 07731 Peone 7323670088 - адреса козацького музею у Ховеллі.