Музейники погрожують Мінкульту голодуванням

Прем’єр-міністру України

В.Гройсману

Генеральному прокурору

України Ю. Луценку

Міністру культури України

Є. Нищуку

Шановні Володимире Борисовичу, Юрію Віталійовичу,

Євгене Миколайовичу!

Ми,  ініціативна група «Комітету порятунку музеїв», створеного у зв’язку з загрозливою ситуацією, що виникла  в провідних музеїв країни – Національному музеї історії України (НМІУ) та Національному музеї народної архітектури та побуту України (НМНАПУ). До складу Комітету входять  працівники музейної галузі, науковці, журналісти, громадські  діячів та небайдужі громадяни України. Звертаємось до вас з метою привернути увагу до проблеми та допомогти прийняти негайні заходи в подоланні музейної кризи.

    Два роки тому генеральними директорами названих закладів були призначені Т.Сосновська (Національний музей історії України) і Ю.Бойко (Національний музей народної архітектури та побуту України) , які за об’єктивними характеристиками  не відповідають займаним ними посадам.  Керівниками головних музеїв країни,  які є візиткою держави, опинилися випадкові люди. Своєю «діяльністю» вони  наносять непоправну шкоду музейній справі, зокрема головним напрямкам її роботи –   науковій, експозиційній та фондовій.

Ці керівники були призначені на той час  Міністром культури України В’ячеславом Кириленком. Призначення відбулися без будь-яких, навіть формальних, обговорень з громадськістю, колективом та без належних кваліфікаційних вимог. Обидва призначені керівники не мають фахової освіти та відповідного досвіду керування національними музеями (Ю. Бойко – не має досвіду управління колективом, ані стажу роботи в музейній галузі (єдина «заслуга» – дружні стосунки з В. Кириленком), то (Т. Сосновська – математик за освітою, колишній керівник музею-квартири П. Тичини в Києві. До цього хочеться додати, що покровителем і Т. Сосновської, і Ю.Бойко – є саме В. Кириленко.

Варто зазначити,  що попередній досвід роботи  Т.Сосновської скоріше негативний, адже результатом її діяльності були кричущі недоліки і значні порушення,  виявлені Комісією Департаменту культури КМДА під час чергової перевірки роботи музею-квартири П.Тичини за останні десять років (Наказ №11 від 19 січня 2016р).

        Очоливши провідні музейні заклади національного масштабу ці «керівники» виявили повну некомпетентність та неспроможність в належній організації всіх напрямків музейної  діяльності.  Замість конструктивної роботи – руйнація, скандали, масові звільнення кваліфікованих працівників, відкрита травля тих хто суперечить їх некваліфікованим діям та протизаконним розпорядженням. Такі дії можна назвати лише недолугими   спробами імітації  «реформаторської» діяльності та дешевого піару.

       За весь період  свого існування музеї ніколи не зазнавали судових процесів. За неповних два роки керівництва Сосновської Т.В. їх нараховується вже понад десять. Це має негативний резонанс не лише серед музейників і пересічних громадян України,  а й серед колег з інших країн, з якими музеї мали тісну співпрацю.

Співробітники музеїв та їх профспілкові організації листовно  зверталися до вищих органів влади – Міністерства культури, Кабінету міністрів, Верховної Ради, Адміністрації Президента з проханням розібратися  в складній ситуації, в якій опинилися названі музеї. Однак і досі це питання залишається поза  увагою.

Дві перевірки, які були проведені Міністерством культури та КРУ в музеях,  дійсно виявили значні порушення, проте справа так і не була зрушена з місця.  Залишився без реакції і лист трьох Президентів України(!), адресований Президенту П. Порошенку 20 листопада 2016-го року, в якому вказувалось на кричущі недоліки діяльності Т. Сосновської.

Стосовно Національного музею народної архітектури та побуту України, який очолює  Ю.Бойко,  можна зазначити: кримінальні провадження, відкриті за фактами фінансових зловживань, дивним чином «міняють» номери та зникають зі сфальсифікованими датами. Нахабство та безкарність даних осіб можна пояснити «високим покровительством» їх «негласного патрона» В. Кириленка. То хто ж буде відповідати перед нащадками за нищення безцінних музеїв? На даний момент «стараннями» вказаних осіб музеї як наукові центри знищені, їх культурно-просвітницька роль профанується, а все це прикривається неправдивою звітністю.

Нещодавно Україна виграла суд в Нідерландах по поверненню скіфського золота кримських музеїв до Києва. Національний музей історії України ще  раніше був визнаний базовим  для зберігання цих колекцій. В цей час справа по поверненню скіфського золота  розглядається в апеляційному суді в Амстердамі. У зв’язку з цим нещодавно   ЗМІ (газета «Сегодня» за 26.01.2017 та сайт Цензор. Нет) розмістили інтерв’ю п. Сосновської  про аварійний стан даху та необхідність ремонту деяких експозиційних  залів Національного музею історії України. Т. Сосновська  намагається отримати від держави кошти  на ремонт 3,5-4 млн. грн.(?!) , з них лише визначення кошторису – 800 тисяч(?!!). На повернутих колекціях п. Сосновська планує заробляти гроші – експонувати їх в різних музеях України, незважаючи на досить складну и не просту ситуацію навколо стосовно цього питання на даний момент.   Як можна робити подібні заяви керівнику такого рівня, коли остаточна крапка в судовому процесі ще не поставлена, а російські адвокати роблять все можливе, щоби ці скарби не були повернуті в Україну?!

У зв’язку з вище викладеним, незрозумілою є позиція Міністерства культури. Маючи докази та підтвердження повної профнепридатності гендиректорів знакових українських музеїв, Мінкульт самоусунулось від вирішення цих проблем та відсторонено спостерігає за руйнацією провідних музеїв України.  Адже в «Положенні про Міністерство культури» чітко вказано, що воно  «здійснює …контроль за діяльністю музеїв,  …заходи щодо запобігання корупції, …добір кадрів та кадрового резерву, …розгляд звернень громадян та ін.» (Див. «Положення про Міністерство культури України»).

Ініціативна група «Комітет порятунку музеїв»  звертається до вас, як до відповідальних представників влади, з проханням нарешті вирішити важливі для культури питання. Розуміємо, що сьогодні перед Україною стоять більш нагальні проблеми внутрішньої та зовнішньої політики. Однак вважаємо, що питання культури в цілому та музейної галузі зокрема, також відносяться до першочергових та невідкладних. Адже знищення національних музеїв також може привести до вкрай негативних наслідків і непоправних помилок, що в свою чергу призвести до втрати іміджу держави.

Просимо вжити невідкладних заходів для припинення протиправної діяльності вищевказаних керівників, дати кваліфіковану оцінку їхній діяльності, зробити необхідні кадрові заміни на конкурсній основі за прозорою та відкритою процедурою.

Оскільки вже не перший рік наші скарги та звернення не мають належного реагування, а збитки матеріальні та іміджеві сягнули катастрофічних розмірів, ми, члени ініціативної групи  Комітету, незаконно звільнені працівники, музейники з багаторічним досвідом роботи, залишаємо за собою право на акції громадянського спротиву – голодування та пікети біля Мінкульту та Кабміну.

Члени ініціативної групи  Комітету порятунку музеїв

Каштанов В.В. звільнений Голова ППО НМІУ

Богдалов А.Г. в.о. Голови ППО НМІУ, зав. відділу НМІУ

Іванова О.В., Заслужений працівник культури України, зав.відділу, звільнена у 2016р. Сосновською Т.

Вітрик І.С., ст.н.с. науково-експозиційного відділу МІКУ

Ралдугіна Т.П., Заслужений працівник культури України

Малець Н.Б., кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент УжНУ

Логвінов В. М., заступник директора НМНАПУ, незаконно звільнений Бойко Ю., журналіст

Таранушенко Т.В, голова ППО ВПС “Захист справедливості”, член Центрального проводу Конфедерації вільних профспілок України, відмінник освіти України.

Мельник Я.Я. голова ГО “Ініціативне покоління”

Журнал "Музеї України"