Диктат начальника

Мої безпосередні начальники з останньої роботи (ТОВ НВК "Хорс-Телеком") були саме такі. Невиплата зарплати працівникам на фірми набула рис патології. Заборгованість по зарплаті три місяці на рік були нормою. Кілька працівників підприємства мали заборгованість у 20 і більше місяців. Мої начальники виробничі невдачі фірми покладали не на свій бездарний менеджмент, а на "ледарство" працівників. Відповідно, виплату зарплати працівникам сприймали як з свого роду меценатство (типу "вони і того не заслужили").
У підсумку, серед моїх дуже різних безпосередніх начальників з різних фірм були такі, що пропонували мені попрацювати на їхньому городі, помити їхнє авто і т.і. Мою відмову дуже різні начальники сприймали однаково хворобливо. Як наслідок, мене неодноразово просто виживали з різних підприємств. Останій раз мене виживали начальники "Хорсу". Вони образились коли я подав на них у суд за невиплату зарплати. Як наслідок, мене виживали з "Хорсу" делікатно, з єзуїтською посмішкою. За чотири останніх місяці роботи на "Хорсі" мені заплатили одну місячну зарплату (500 грн.) і ту частинами. Зрозуміло, що на такі гроші вижити неможливо...
Минає 9 місяців з дня мого звільнення. Минає третій судовий процес по справі «стягнення заборгованості по зарплаті». Мої начальники, користуючись судовим бєзпрєдєлом, затягують справу. Ця судова тяганина мене дістала. Часом мені кортить взяти за барки начальника та витрусити борги. Але я памятаю народну мудрість: "Коли ідеш на пограбування банку, потрібно дотримуватись правил дорожнього руху."...

Аналізуючи свій досвід спілкування з начальством я прийшов до висновку:
"Начальник це, перед усім, чиновник, якій з власних егоїстичних міркувань прагне за будь-яку ціну утриматись в своєму кріслі. Відповідно, брати на себе зобовязання, відповідальність, йти на ризик означає піддавати загрозам своє крісло, тому це неприйнятно для Начальника. Підлеглі, для начальника, фактор ризику. Замість того щоб тупо працювати, вони постійно вимагають покращення умов праці, підвищення зарплати, допікають раціоналізаторськими пропозиціями виставляють його (начальника) у поганому світлі..."

Наші великі предки: Князі, Отамани, Пророки не були чиновниками, тим більше не були Начальниками. Вони були Авторитетами. На відміну від Начальників, вони були сильними людьми, людьми честі. Щоб стати Авторитетом їм було потрібно довести свою шляхетність, потрібно було пройти через випробування: "Вогнем, Водою та Мідними трубами". Тобто, потрібно було пройти через великі битви та виснажливі походи (випробування «Вогнем та Водою»). Потрібно було пройти через випробування владою (випробування "Мідними трубами"). Тобто, Авторитет який при владі знеславив себе якимось вчинком, не витримав випробування "Мідними трубами" автоматично втрачав довіря в очах людей та шляхетної спільноти. Відповідно, він втрачав свій Авторитет та Владу....
Змушений констатувати: сьогодні Авторитетів одиниці, Начальників безліч.

Традиційно, в Україні найбільш боєздатними арміями були військові формування що складались з добровольців і формувалися навколо Авторитетів. Саме такими були княжі війська часів походів на Царгород. Козацькі війська також формувались навколо Авторитетів та Актуалізованої спільноти^[1] Запорізька Січ. Військо складалось з козаків, що самі обирали собі курінь та отамана. За побудовою, подібними були всі наступні українські армії аж до УПА включно. Сьогодні подібні структури чомусь називають незаконними озброєними формуваннями.

Метафорично, Державу^[2] (саме державу) можна сприймати як Тюрму. В Тюрмі добре розвинуті лише служби "нагляду за порядком", інші служби існують лише формально. В Державі, як і в Тюрмі, добре розвинуті силові та фіскальні функції, соціальні майже не функціонують. Тобто, стягнення податків, «кришування» бізнесу (під МВС, СБУ, прокуратурою) функціонує нормально, а безплатна медицина, освіта фактично вмерли. Тюрма одним словом.
Увязнені до персоналу тюрми звертаються не інакше як "гражданін начальнік". В Державі всі ці «наглядачі» менти, прокурори, есбеушники відносно нас є Начальниками. Начальниками також є податкові інспектори, працівники ЖЕКів і т.і. Шкільні вчителі Начальники, по відношенню до учнів. Тому, вони забагато собі дозволяють...
Характерним є відношення Начальників до підлеглих. Судді (також начальники) у побуті називають потерпілих "терпілами"^[3] (лохами). На відміну від обвинувачуваного, потерпілий, як правило не дає суддям "відкатів". Тому судді разом з обвинувачуваними потерпілих постійно "розводят", як лохів.

Підсумовуючі про методи управління.
Технологічні процеси та ієрархія у суспільстві все більше ускладнюються. Раніше, щоб навести лад на виробництві достатньо було навести "палочну дисципліну" на конвеєрі (метод Начальників). Сьогодні на конвеєрі працюють роботи, левову частку обчислювальної роботи на себе беруть компютерні бухгалтерські та економічні програми. У третьому тисячолітті людина все частіше виконує роботу творчу. Творчий виконавець, що виконує роботу з натхненням працює на порядок ефективніше ніж з примусу. Тому у майбутньому, найпродуктивнішими будуть відносини у колективі Актуалізованої спільноти, яку очолює Авторитет. У Актуалізованій спільноті кожен прагне зробити свій особистий внесок у спільну справу. Тому Авторитету потрібно вибрати з добровольців найбільш гідних виконавців та розподілити забов'язання між ними. Виконавець мобілізує всі свої здібності не через виробничу необхідність, а через свої зобов'язання перед Авторитетом та через гостру потребу зробити особистий внесок у спільну справу

Андрій Зозуля

Примітки

Актуалізована спільнота^[1] спільнота яка поводить себе цілістно, як єдиний організм. Відзначається сильною інтегрирацією суб'єктів спільноти в справи спільноти.
Держава^[2] апарат управління що потребує у насильстві.
"Терпіла"^[3] термін кримінальної лексики. "Терпілами" називають суб'єкта який терпляче зносить постійне здирництво, знущання, "розводи".

"Братство"