Безнадійний пошук істини

 Люди неосвічені зазвичай абсолютно переконані у своїх твердженнях, мають відповіді на всі запитання. Чим більше знань у людини, тим більше вона сумнівається у своїй правоті й здатності зробити об’єктивний висновок.

То де ж тоді істина й чи існує її ідеальний вимірювач? Ні, не існує. Ми можемо обманювати себе, стверджуючи, що «практика – критерій істини», що наука й є той самий інструмент з пошуку істини. Але ж наукові погляди, школи й оцінки часом змінюються швидше аніж настрій підлітка. Мода теж притаманна науці. Час від час зникають цілі наукові школи, які колись були прогресивними, але вмирають разом із авторами відкриттів, за які були отримані численні нагороди й  визнання.

Але науки – для обраних, медіа – для всіх. Обиватель дуже любить звинувачувати журналістів у продажності, у перекручуванні фактів, у пропаганді… А коучі від журналістики доводять, що принципи ВВС щодо пошуку та перевірки інформації – запорука об’єктивності. Отакої!.. То чому ж тоді провідні медіа, які безумовно дотримуються тих принципів, часто-густо подають ту саму інформацію під протилежними кутами, їхні висновки протирічать один-одному? Хто з авторів продажний? Всі журналісти не більш продажні аніж таксисти, шахтарі чи продавці. Всі отримують від когось гроші. Просто одна газета зорієнтована на прихильників республіканської партії, а інша – демократичної. Й вони не можуть однаково висвітлити замах на Трампа. Адже, передплата читачів й реклама для них – це джерела зарплатні журналістів. А як же принципи ВВС, невже вони не гарантують достовірність? Звісно ні. Для будь-якого професійного журналіста не становить секрету, що ті самі факти можна подати під різними ракурсами й протилежними присмаками: солодким чи гірким. Адже немає двох однакових журналістів – кожен перетравлює отриману інформацію індивідуально й смак в кожного свій.

Здавалося б, зараз завдяки соцмережам з’явилася можливість для існування незалежних індивідуальних журналістів. Запиляв ролика – розмістив на Ютубі – отримав гроші за рекламу. Але не буде клікабельності – не буде реклами. Тому інтернет деградує швидше за традиційну пресу, яка вимушена підлаштовуватися під смаки натовпу, аби рекламні гроші й читачі остаточно не втекли в інтернет.  

То чим тоді інформація відрізняється від пропаганди? Майже нічим. Я б сказав, що пропаганда – це непрофесійно подана інформація, підготовлена без смаку й знання предмету.

Виникає логічне запитання: що є істина й де її шукати? Відповідь давно дана ще древніми мудрецями. Але мені особисто до вподоби фраза з Гьоте: «.. й будеш наче Бог знати, що є добро й що є зло». У такий спосіб диявол агентурив Фауста, й це була не пропаганда. Ви дійсно бажаєте дізнатися як воно є насправді? Продайте душу дияволу. Якщо вам надійде така пропозиція.