Б.Ступка: Вас гроші цікавлять, а мене мистецтво

  Що вас найбільше вразило та розчарувало в церемонії нагородження?

Музей образотворчого мистецтва ім. Пушкіна дуже красивий. Єдине, що мені не дуже сподобалося, це молодь. Із 2000 року Тріумф отримують молоді митці. Там були актори, режисери, живописці, люди мистецтва, вони були так одягнуті... Розумію, що це нібито демократія, але ж не щодня буває Тріумф. Так якось мені було боляче за ці джинсики. Ну, не знаю, може, я старий чоловік. Мені це не сподобалося: Тріумф буває раз у житті, й цього дня треба якось нормально вдягнутися. Адже є такі фестивалі, є такі премії, де без смокінга, без чорного костюма, без якихось атрибутів тебе просто не пускають... Хтось вважає, що це консерватизм, а хтось вважає, що це так має бути.

Загалом свято було гарне. Я приїхав на нього з усім своїм виводком: приїхала зі мною дружина Лариса, вона колишня балерина, син із дружиною, був онук Дмитро й онука Устя. Так що ми захопили цей музей образотворчого мистецтва на корню.

Чи ви вже вирішили, на що витратите тріумфальну премію?

От бачите, вас цікавлять гроші, а мене мистецтво. Розумієте, якби я отримав пять мільйонів, було б над чим задуматися: на що можна потратити. А на ці гроші... навіть у Києві не купиш однокімнатної квартири.

В мене є студенти. Торік  я набрав експериментальний курс Київського театрального інституту Карпенка-Карого 25 осіб, є дуже бідові дівчата та хлопці. Ми зараз з одним чоловіком створюємо фонд, і я думаю, що допомагатимемо тим дітям, доки вони навчатимуться всі пять років. Розумієте, коли бачу, як вони розвантажують вагони чи прибирають... Бо прожити на стипендію у 150 гривень, а ще й у Києві неможливо. Коли вони приходять на заняття і засинають, мені їх просто шкода. Ми домовилися з педагогами, що будемо працювати в цьому напрямі.

Чи зробили подарунки собі та своїм рідним?

Я зробив подарунки внучці, внукові, невістці, сину й дружині. Собі нічого. До речі, мій найдорожчий подарунок це моя дружина Лариса, яка зберегла мене так, що маю змогу сидіти ось тут із вами і розмовляти. Це найбільший скарб. Колись у неї запитали, чи ви маєте діаманти? Вона перепитала: Вдома? Ні! Журналіст допитується: А де ви їх тримаєте? На що Лариса відповіла: Всюди, тому що вони це мій чоловік!

Ви перший українець, хто отримав цю нагороду. Вам заздрять?

То що мені робити? У мене нормальне відчуття: є люди, які мене люблять і поважають, є люди, які не люблять і не поважають мене. Слава це дуже страшна річ, це заздрість. Це треба в собі виховувати, щоб не було в тобі заздрості. Мені траплялися на шляху дуже цікаві люди. Памятаю, Михайло Гіляровський ставив у Львові в театрі Заньковецької Діти сонця. І приїхала комісія. Тоді грав народний артист України Богдан Михайлович Антків, а я був, як то кажуть, почті заслужений. І на комісію режисер виставив мене. Думаю: Боже мій милий! І я бачу, як Богдан Михайлович ніч не спав, він почав курити без мундштука, чого раніше не робив, бачу, що переживає. Але він підійшов до мене і каже: Така хороша роль, але не зовсім вдала. Було дуже багато таких випадків. Також як до мене після одного фільму люди підходили й вітали, а до мого колеги, з яким ми стояли поруч, ні. І я собі думаю, що я теж стоятиму там колись... Усі журналісти підходять до когось іншого, і тебе вже немає. До цього також треба готуватися. В кожній людині є і позитив, і негатив, якщо ти вмієш потамувати в собі негатив і готуватися до іншого це тріумф.

Незабаром вас мають підстригти, яка це буде зачіска?

Підстрижуть десь 31 січня або на початку лютого, залишать два міліметри, а далі приклеюватимуть оселедець.

Таким чином вас готують до зйомок нового фільму? Розкажіть про Тараса Бульбу Володимира Бортка, в якому Ада Роговцева зіграє вашу дружину?

Американці поставили Тараса Бульбу, французи зробили пародію, якісь комікси... Режисером нового Тараса Бульби буде Володимир Бортко, який навчався в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого. Його мати актриса театру
ім. І. Франка, Марія Захарченко, і Бортко починав у цьому театрі, він там співав, танцював і бігав по сцені. Зйомки з 2 лютого в Запоріжжі, на Хортиці, в Асканії Новій. Будуть переїзди, поки не розтанув сніг, бо треба снігу. А потім у Камянці-Подільському зніматимуть і початок фільму, і кінець, і середину.

Яким Тарасом Бульбою ви будете?

Щоб я уявляв себе таким Тарасом Бульбою, якого малював Репін і багато інших художників, значить такий (надуває щоки і горланить: Го-го-го-гоу!, Х. Г.), то не уявляю себе таким. Про що ми говорили з режисером? Я порекомендував Борткові нашого геніального київського художника Сергія Якутовича. Режисер одразу почав контактувати з ним. Сергій Якутович написав 400 картин до Тараса Бульби. Скажу вам таку річ: коли Бульба в Європі, і його сина Остапа мають страчувати, він одягає голландський костюм, і ти не відрізниш його від європейця. Йшлося саме про це. Розумієте, йшлося про те, що він, по-перше, полковник, а не простий козак. Він освічена людина, його діти, Остап і Андрій, вчаться в бурсі. Цікаво те, що є перший варіант Гоголя, де він не схвалює Тараса. І зараз вийшла книжка, де є обидва варіанти, і треба буде зіставляти обидва варіанти. Я кажу Борткові, що маю бути жирнішим, бо в книзі написано, що під ним кінь аж присів такий він. А Бортко відповів, якщо він буде таким важким, то він і на коня не вилізе. А по-друге, каже: Мнє нужни ваши глаза. Бо через очі можна дуже багато що зробити, передати, правда ж?

То ви у фільмі осідлаєте коня?

Я трохи боюся коней. Коли вперше знімався в Білому птасі, кінь побачив, що за їздець на ньому сидить, і викинув мене, і в мене відтоді зявився страх. Памятаю, Єжи Гоффман телефонує з Варшави і питає: Богдашка, ти сідіш на лошаді? Я кажу: Сіжу, Тож довелося сісти, хоча перед тим не міг їздити. На що Гоффман сказав, що то не штука вміти їздити на коні, то штука вміти зіграти, що ти вмієш їздити на коні. Я сів на коня і поїхав. У Бульбі я сяду на коня, але будемо працювати на половину з дублером, бо вільний галоп це для мене важкувато.

Ваш герой убиває свого сина, ви вбєте Андрія?

Мені це не подобається в Гоголі, бо як можна вбити сина? Та до чого тут убю, не вбю... це ж син. А син, яким би він не був, хоч він може бути й убивцею, але батько його любить, бо він син. Це дуже складне питання, не знаю, як воно буде. Це треба психологічно підвести, щоб це все було виправдано, бо якщо це не буде виправдано, то й немає сенсу щось робити.

Не було бажання, щоб Остапа зіграв ваш син, Остап?

Так, Остап гратиме у фільмі. Бортко та Якутович придумали йому таку роль вертихвіста. Думаю, Остап міг би зіграти й Остапа, й Андрія.

Наскільки ви зживаєтеся з образом Тараса Бульби?

Побачимо. Насамперед треба вдягнути костюм, я дуже люблю історичні твори і костюми, я в них почуваюся значно краще, ніж у сучасному вбранні. Як казав Єжи Гоффман: Чоловіки більше люблять одягатися, ніж жінки. Якщо взяти історію костюму, то там мужики таке видумують, щоб красуватися перед жінками, щоб сподобатися, вони такі костюми придумують, що жінкам і не снилося. І от для мене, наприклад, історичний костюм дає пластику, ходу, дає, головне, мислення. Якщо попадеш на це мислення, як він мислить.

Ви вже бачили ескізи костюмів Якутовича?

Є такий один портрет, де в Бульби на голові шапка. На тій шапці летить птаха, по- середині на шиї маленький Гоголь. Якутович зробив вражаючий колаж.

8 лютого розпочнеться Берлінале, на нього потрапив фільм Кіри Муратової Два в одному, де ви виконали головну роль. Які ваші враження від режисера?

Ми з Кірою Муратовою не були знайомі, я знав її за фільмами, але як люди ми ніколи не перетиналися. І от наступного дня зйомок вона раптом починає говорити про фільм: А чьо ви со мной всьо соглашаєтесь? Чьо ви соглашаєтесь? Кажу, що, по-перше, мені подобається те, що ви мені говорите, які ви ставите мені задачі як акторові, а якщо не буду погоджуватися з вами, то я можу так завестися емоційно, що ого-го. Ну, хорошо, хорошо! Потім Рената Лєтвінова зламала руку в Москві на ковзанці. Ми вперше зустрілися з нею на знімальному майданчику
8 січня. Рената закінчила десь об 11-й годині, а мене ще Кіра тримала до першої ночі, це будинок вчених, 8 січня, Різдво, великі свята. Я ж працюю, кажу, може, не будемо знімати? Виходжу з будинку вчених і просипаюсь, гіпс. Ожеледиця, невеличкі сходинки, ґанок, і мене як шугануло... В мене було таке відчуття, що небо розверглося і сказало: А на тобі!!! За те, що ти в ці свята працюєш. Ну, хтось вірить, хтось не вірить, то така справа. Я вивихнув руку, а зараз мені треба тримати шаблю. Фільм Муратової затримали на півтора місяця. І як почався другий, фінальний етап зйомок, ми вже знімали за один дубль. Наприкінці зйомок я купив Кірі велику гарну троянду. Подарував їй і сказав: Я в вас влюбілса, Кіра. А вона мені каже: А я начала в вас влюблятса. От так ми і розсталися. Кіно я вже бачив, по-моєму цікаве.

Нещодавно ви повернулися зі зйомок фільму 1814 естонського режисера Андреса Пуустусмаа...

Це прекрасний режисер, цікава людина з дуже незвичним прізвищем. Ми щоранку замість добридень говорили Пуустусмаа! Спочатку він викликав у нас іронію, бо стояв за оператором і весь час копіював рухи камери. Спочатку це смішило. Але він надзвичайно точно відчував ритм камери.

Підготувала Христина Гнатик-Бондар

довідка

Богдан Ступка художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народився 27 липня 1941 року в с. Куликів Львівської області. Народний артист України та СРСР, лауреат державної премії СРСР і Державної національної премії імені Шевченка, лауреат Міжнародної театральної премії імені Станіславського та премії незалежних критиків Кришталевий Турандот, академік-засновник Академії мистецтв України, кавалер орденів За заслуги III, II та I ступенів України, ордена Дружби народів і Офіцерського хреста За заслуги Речі Посполитої Польщі, кавалер ордена V ступеня Ярослава Мудрого, член Європейської кіноакадемії. Фільми: Вогнем і мечем, Стара легенда, Заяць над безоднею, Водій для Віри, Свої, Пастка, Білий птах з чорною ознакою, Фучжоу та багато інших.

Тріумф незалежна премія, заснована 1992 року. Нею відзначають найбільші досягнення в галузі культури та мистецтва. Кожен лауреат отримує по 50 тисяч доларів, статуетку Золотий ельф , виготовлену за ескізом Ернста Неізвєстного, золоту відзнаку й альбом. Цьогоріч Тріумф вручили композитору Софії Губайдулліній, режисеру Ельдарові Рязанову та рок-музиканту Юрієві Шевчуку.

До складу журі входять: Зоя Богуславська, Василій Аксьонов, Андрей Вознєсєнскій, Олєґ Меньшиков, Владімір Познер, Юрій Башмет, Володимир Співаков, Інна Чурікова, Олєґ Табаков та інші. Серед тріумфаторів громадянка України Кіра Муратова (1995 рік) та українець Богдан Ступка (2007 рік).