Місто-герой

Найнеприємніше в самому центрі. Парки. В Маріїнському побудований дитячий майданчик. На ньому безпечно казяться діти. Молоді мами спокійно про щось теревенять, а веселі дівчата пропонують покатати на поні малюків. Компанії з гітарами сидять на лавках і пють пиво. Постійні весілля прямують урочистою ходою до «моста закоханих». Туди-сюди вештаються й самі закохані пари. Влітку на сцені («Ракушка») грають третьосортні концерти. А ще цей дурнуватий, синій паровозик катає тут усіх підряд. На цьому зеленому острівці міста рідко побачиш мента.

Якщо з Маріїнського спуститись до памятника Залізній райдузі, можна побачити наступну сцену. Навколо сцени - безліч бидла сидить під кафе-шатрами та розважається на атракціонах.

Перейдемо через Європейку площу. Піднімемося до костьолу. Тут ще один зелений рай. Бабусі божі одуванчики гуляють на розслабоні з пуделями або іншими песиками, і мирно годують горобців. Ще далі парк Т.Г.Шевченка. Теж з усіма невідємними атрибутами кафе, гойдалками, задоволеними мамами та пяним студентством. А поблизу найгірший оазис провінційності Старий ботанічний сад.

В історичному центрі важко знайти бодай кілька величних споруд. Виключення становлять церкви. З усіх будинків на увагу заслуговують Кабмін та МЗС. Вони лишилися у спадок від «епохи розвиненого соціалізму». Та й ті естетично недорозвинені. Але бодай масштаб вражає. Решта тупі, прямокутні квадратні сараї, позбавлені будь-якої величі та смаку. Проходиш повз ці курятники, і не залишається ніяких вражень. Будівлі просто непомітні. А Верховна Рада в Маріїнському «садок вишневий коло хати» Краще б її взагалі не було.

Монумент Незалежності замість викликати гордість, викликає сором за багатостраждальну неньку. Звичайнісінька колона без архітектурного стилю і тим більше без смислового значення.

Такої трагічної безвиході немає навіть у недалекій Москві. Про міста Європи взагалі мовчу. Москву також споганив радянський смак (чи його відсутність). Але там кожна станція метро транслює тобі «великоруський імперський дух». Ідеш по вулиці і розумієш, що тут не варто бабцям годувати голубів, а мамам вигулювати дитинчат. Весь центр забудований гігантськими спорудами, а не курятниками А Київ розслабляє тебе і навіює приємний пофігізм до всього.

Центр столиці не цирк, не будинок пристаркуватих, і не дитячий садочок. Такі місця повинні бути небезпечними. Кожний ліхтарний стовп має викликати повагу. Змушувати тремтіти від величі твоєї Вітчизни.

Братство розробило план реставрації Києва:

1. Зруйнувати все. Вирубати дерева. Закатати в асфальт дитмайданчики. За нестачею бульдозерів можна танками (задля більшої естетичної насолоди).

2. Розбудова правильного міста. Але цим вже хай займаються інші.

Амінь

"Братство"