Як донька Брежнєва і журналісти з Києва знашли бібліотеку Ярослава Мудрого

Отримуйте чергову історичну сенсацію. Дякуємо спецслужби п"яти країн, які допомогли, іноді, не розуміючи цього, у розслідуванні. Між тим, ми ретельно збирали інформацію, просіюючи гігабайти пустих файлів.

 Вперше ми почули про Пітерські спецхрани під час пошуків архівів Скоропадського і документів УНР. Ось самоцитата: «Всі архівні документи, як і так званий Архів Скоропадського, були захоплені чекістами. Зберігалися в Одесі, Києві. Потім їх перевезли у спеціальне сховище до Чити. Потім – Ленінград. Якийсь час вони лежали у цікавих підвалах Адміралтейства. Після першої згадки про це сховище, ми трохи розпитали людей про цей унікальний витвір інженерного мистецтва. Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті півметровими свинцевими плитами. В тих підземеллях і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни Київських князів, які комуняки повиколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав недоброї пам‘яті А.Хаммер...»

Отож, одного прекрасного дня 1979 року, в Ленінград прибула звичайна громадянка СРСР Галина Леонідівна Брежнєва. Її супроводжував досвідчений ювелір-експерт єврейської національності, прізвище якого починалося на букву Е. Не то Ейхмаліс, чи ще якось… Уточнюємо. Було два генерали КГБ і майбутній керівник охорони Генсеку Медведєв.

Прямо з вокзалу, нікого ні про що не попередивши, група вирушила на Васильєвський острів, нахабно увірвавшись в Адміралтейство, перелякавши всіх присутніх.

Галині  хтось нашептав легенду про неймовірний перстень Київського князя. Судячи з усього, за височайшим наказом, в надрах КГБ було створено секретну групу з розслідування таємниць Київської Русі. Хлопці постаралися.

Справа в тому, що вся російська історія починається з Петра І і Івана Мазепи. Хоч як не дивись…

Гетьман збирав старовинні речі, книги, старанно їх реставруючи. Описуючи, упорядковуючи і знову переховуючи. Саме у нього, і завдяки йому, збереглося чимало неймовірних речей часів Київських князів. У тому числі, легендарний перстень Ярослава Мудрого. І Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають українські Президенти… Знали б його історію… Хоча, хто розкаже, коли досьє на всіх наших придворних істориків тримають в Москві… Гнати їх всіх… Але, то деталі.

Легенди про Мазепинські скарби часів Київської Русі, дійшли і до царських сатрапів. Чомусь вони вважали, що цінності лежать в Батурині.

Про те, як знущалися, вбивали, допитували мешканців цього міста, вже багато писали. Добавлю – навіть облили все нафтою, вимагаючи показати схованки і скарби. Але, рівень патріотизму був таким високим, що ніхто нічого не сказав. Люди знали, що попереду все-одно смерть. А помирати героєм набагато легше… В Батурині і не було основних скарбів! Мазепа збирався перенести столицю до Переяслава, вивізши туди основні цінності. Поспілкуйтеся з Героєм України, директором НІЕЗ «Переяслав» Михайлом Сікорським – розкаже!

Бібліотека Ярослава Мудрого зберігалася в підземеллях Софії! І певна її частина і досі лежить десь у самому центрі Києва…

Мало хто знає, що росіяни вбили кількох монахів Софії, забравши чимало речей саме з бібліотеки Мудрого. Той самий перстень, знаменитий «Домострой», що має подальшу історію, якісь документи, від яких вціліли лише свинцеві печатки того періоду… Але, і це головне, залишилися дипломатичні документи – берестяні грамоти з бібліотеки. Переписка Ярослава з Новгородом! І ми спілкувалися з людьми, які їх бачили!!!

Більше того, кілька спецслужб країн НАТО, у той час проводили велику вербовочну операцію в Ленінграді… Ми про це вже писали… І є колосальний фото архів найбільших історичних таємниць як Росії, України, так і інших країн… Там уже немає грифа секретності. І якби наші, хотів сказати … трохи подумали головою, та зробили якісь дії…  Та – не прийшов той час,  і не пустять таких…

…Півдня Галина Леонідівна рилася у десятках ящиках Адміралтейства, які, підозрюю, після неї якось ніхто і не відкривав. І знайшла! Є той знаменитий перстень Ярослава Мудрого! І велетенський камінь.

Взяла його до рук Галина і заплакала.

Примчав експерт. Роздивився. Зробив якийсь аналіз. Похитав головою. Розчаровано кинула перстень назад до ящика головна донька.

Зрозуміло, такий візит, така цікавість не пройшли непоміченими. Майже через три десятиліття, але про це дізналися журналісти. Прикметно - українські.

Отож, даємо детальний опис. Камінь дійсно великий. Квадрат. Якщо направити потужний промінь світла, видно мапу Софії. Мабуть, таємна схема. Роздивлятися треба в спеціальній лабораторії під мікроскопом. Чого, звичайно, ніхто не робив.

Сам перстень, виготовлений з чистого золота 24 каратів без лігатури. Що це значить – не знаю, ми журналісти, а не ювеліри. Розбирайтеся. Не встигаємо. Переплавлене з римських ауерелусів та солітів. Тонка оправа. Чотири фіксатори.

А от камінь…

Рубінове скло. Тоді виникла мода така. Візантійська. Подрібнювали дрібні рубіни. Змішували зі склом. Плавили. Надавали певної форми. Технологія, до речі, втрачена… І як мапу туди всунули? І що саме на ній?

Зрозуміло, що дегенеративна Галина і її придворний єврейський ювелір, моментально допетрали, що то не рубін! Не розуміючи того, знайшли безцінну річ для науки. Як України, так і Росії. Всіх слов‘ян! Перстень залишився в спецхрані. І ми достеменно знаємо, що лежить там і понині. Вцілів.  Третій ящик…

Нічого не вимагаємо. Просто просимо офіційні російські органи знайти перстень, унікальні речі з бібліотеки Ярослава Мудрого, незаконно викрадені в Києві, реставрувати їх і виставити в якомусь державному музеї РФ. Дуже б хотілося отримати якісні фотографії цих раритетів. Особливо, збільшене зображення карти персня.

Нагадую, Київська Русь – це наша спільна історія. України і Росії. Давайте її вивчати і пишатися, а не тримати в якихось ганебних ящиках далеких підвалів.

Більше того, ми детально знаємо про спецхрани Ермітажу у Петропавлівській фортеці. Саме там лежать козацькі регалії, починаючи від Мазепи…

Ви прекрасно знаєте, що ми знаємо, що ви знаєте, що ми знаємо… Уже досить гратися в ці ігри, підставляючи вчених з світовим ім‘ям під дешеві розробки місцевих чекістів.

Не треба напружуватися. Просто визнайте, що шедеври світового рівня знайшлися у царських і сталінських спецхранах, завдяки видатним дослідникам під проводом вашого головного земляка.

Віктор Тригуб, редактор часопису «Нова Січ»