На Тимошенко "наїхав" її двійник з РНБО

Вступ до Світової організації торгівлі продемонстрував здатність до консолідації навколо національного інтересу абсолютної більшості політичних сил України на чолі з Президентом. Це відкрило нові горизонти для швидких соціально-економічних реформ та нових інвестицій. Така ж логіка сьогодні має бути закладена в дискусію навколо підготовки нової посиленої угоди між Україною та Європейським Союзом та діалогу щодо ПДЧ. Принциповим критерієм в цьому має бути український національний інтерес, розбудова України як сильної світової держави із самодостатньою нацією та відповідальною політичною елітою.

Принципове завдання, яке стоїть перед українською політичною владою, полягає у забезпеченні нового рівня конкурентноздатності української економіки – локомотива прогресу. Тільки на цій базі ми створимо умови для забезпечення добробуту української нації, проведення глибоких і системних соціально-політичних реформ, гармонізованих із стандартами і планами ЄС. Для цього головним і невідкладним завданням Президента є консолідація політичної влади та забезпечення прогнозованої стабільності національного розвитку. Одночасно планом Президента є використання наших геополітичних та історичних переваг, перехід до політики нової дипломатії, де саме спільні інтереси української нації, а не партійні чи корпоративні, є базою прийняття основних рішень в державі. Саме така політика Президента Ющенка дала можливість на засіданні РНБО перейти до прозорої і відкритої нової економічної безпеки в газовій сфері. В її основі – ефективні переговори з Президентом Росії на спільній Міждержавній комісії Ющенко-Путін.

Конституційна відповідальність за стабільність всіх систем національного розвитку лежить на Уряді. Ключовим фактором тут є не лише його діяльність по виконанню державного бюджету, але й непрогнозовані і болючі для кожного з українців удари зростаючої інфляції, стихійного росту цін на продукти харчування та комунальні послуги. Головне, Уряд несе персональну відповідальність і за політичну стабільність. Адже він, в українських реаліях, є основним ідеологічним центром парламентсько-урядової коаліції. Саме Уряд має забезпечити ритмічну і стабільну ефективну роботу парламентсько-урядової коаліції, перш за все у Верховній Раді в діалозі з опозицією, і в суспільстві, демонструючи повагу до Конституції, закону, прав і свобод громадян. Реальним лідером парламентсько-урядової коаліції в Парламенті є Прем’єр-міністр України. Його політика, особиста позиція, кожне слово від імені Уряду принципово впливає на стабільність, національну консолідацію, обвали інфляції та конкурентоспроможність України.

Політика Прем’єр-міністра, напередодні завершення дискусій щодо місця України в Європейському Союзі та новий рівень безпекової політики, яка направлена на те, аби очолити боротьбу за отримання електоральних балів будь-якою ціною, є такою, що не сприяє і не може сприяти консолідації політичної влади в Україні.

Ультимативні позиції Прем’єра за межами реальних переговорів між президентами України і Росії щодо газового питання мають усі шанси ускладнити майбутнє економіки і громадян України.

Ультиматум Прем’єр-міністра про мобілізацію фракції для посилення кризи Парламенту у зв’язку із ситуацією навколо міського голови міста Києва, засвідчила, що глава коаліції діє егоїстично, як лідер політичної сили. Таким чином, від імені Уряду забезпечується протекціонізм не державної політики, а власної партії. Йдеться про створення політико-партійної монополії з використанням виконавчої системи влади, що може призвести до легалізації політичної корупції. Це не лише остаточно дестабілізує ситуацію в законодавчому органі, в країні в цілому, але й підірве національну безпеку. В таких умовах є сумнівними можливості стабільної роботи парламентсько-урядової коаліції. Це неухильно веде до спровокованого протистояння у політичній владі. Таким чином, штучно створюється новий рівень політичної кризи в Україні. Всю відповідальність за це має взяти на себе Уряд та Прем’єр-міністр України.

Президент України дотримується політики відкритого діалогу між політичними силами. Але він ніколи не погодиться зі спробою шантажувати суспільство та тиснути на Президента, інші інститути, які забезпечують режим конституційної демократії. Подібні дії не сприяють належній оцінці України світовими урядами, продовжують системно спотворювати уявлення про політику Президента і здатні звести нанівець зусилля Глави держави у просуванні українського національного інтересу у світі.

За всі наслідки від таких дій, застосування в діяльності Уряду ризикованих політтехнологій, постійного викривлення політики Уряду в напрямку мобілізації електоральних ресурсів, має нести відповідальність команда Уряду на чолі із Прем’єр-міністром України. У зв’язку з цим Президент залишає за собою право приймати рішення в межах Конституції і чинного законодавства для забезпечення пріоритетів національного інтересу над інтересами партійними, вузькополітичними і особистими.   

Поділяю стурбованість Уряду щодо певних дій державних і самоврядних органів. Водночас вважаю, що йому необхідно відчути межу у лобіюванні власної політичної уяви і партійної програми, відчути межу використання для цього державних посад. Зрозуміти, що в державі не всі є ворогами Уряду, тому що народ України голосував не тільки за політику БЮТ. І, нарешті, прийняти до уваги, що сьогодні ми всі приречені знайти нову якість державної єдності у внутрішній і зовнішній політиці. Потрібна консолідація парламентських партій навколо політики розвитку України.

Р. Богатирьова

Секретар РНБОУ