Українці нагадали Росії про "чужий монастир"

http://www.president.gov.ua/news/10959.html

[] 14 серпня ц.р. Міністр закордонних справ Росії С.Лавров у притаманній йому манері прокоментував підписані Президентом України В.Ющенком Укази щодо питань, пов'язаних з перебуванням підрозділів ЧФ РФ, які тимчасово розміщуються на території України.
Реакція російської сторони у світлі останніх подій була очікуваною. Проте такі заяви керівника зовнішньополітичного відомства сусідньої держави виглядають недружніми та наочно демонструють відверту неповагу до України.
Коментуючи дії Глави української держави, російський міністр свідомо оминув той факт, що питання перетину ЧФ РФ українського кордону та питання його пересування неодноразово обговорювались на засіданнях як робочих груп, так і на засіданні відповідної Підкомісії Українсько-Російської міждержавної комісії. Тому повернення до цього питання в жодному випадку не може бути «сюрпризом» для російської сторони. На жаль, переговори з відповідних питань, які тривають на дипломатичному рівні ще з 1999 року, через позицію російської сторони залишаються і досі безрезультатними.
Кроки України є вимушеними і диктуються виключно обставинами, які вимагають відповідних заходів. Держава не може дозволити постійне використання іншою стороною політико-дипломатичного діалогу для свідомого затягування та консервації проблеми. Тим більше, що це питання прямо торкається інтересів безпеки та суверенітету України.
Росія яскраво продемонструвала свою «елементарну дипломатичну ввічливість», коли без жодних консультацій з Україною використала Чорноморський флот у військових діях проти Грузії.
Російський міністр повинен знати, що перебування ЧФ РФ на території України регулюється базовими угодами з питань ЧФ РФ від 28 травня 1997 року та законодавством України. Але С.Лавров забув зазначити, що відповідно до статті 6 Угоди про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України військові формування ЧФ РФ мають поважати суверенітет України, дотримуватися її законодавства, до якого, беззаперечно, входять і чинні міжнародні договори України, та не допускати втручання у внутрішні справи України.
Такі питання, як проходження ЧФ РФ територіальними водами України, перетин Державного кордону України, пересування військових підрозділів флоту територією нашої держави, регулюються виключно законодавством України. Таким чином, акти Президента України не повинні бути предметом трактування або коментування офіційними представниками іншої сторони. Уся ж ситуація в цілому повністю відповідає поширеному російському прислів'ю про «чужий монастир».