У Києві пікетуватимуть російське посольство

19 січня 2009 року в центрі Москви був застрелений впритул з пістолета відомий адвокат Станіслав Маркелов. Ціллю нападника був саме Станіслав, однак під час убивства поруч опинилась журналістка «Нової газети» Анастасія Бабурова. Вона намагалася затримати вбивцю, але отримала смертельну кулю.

 

Підґрунтям убивства стала професійна діяльність Станіслава Маркелова. Він очолював „Інститут верховенства права” – об’єднання юристів, що надавали свої послуги малозабезпеченим жертвам міліціонерів, неофашистів та військових злочинців. Юристи добровільно виступали на захист земельних, житлових і трудових прав пересічних громадян. Суспільно-значима діяльність фахівців не рідко зачіпала інтереси влади. Одна з його найбільш резонансних справ – справа проти військового злочинця полковника Юрія Буда нова, котрий був ув’язнений за убивство чеченської дівчини, інтереси сім’ї якої і захищав Станіслав.

 

Гучна „справа Буданова” надавала переможцю державної машини великі шанси на блискучу адвокатську кар’єру, але Стас Маркелов не належав до тих людей, яких непокоїть лише власна кишеня. Надалі він раз за разом ставав на захист простих людей, які були покинуті віч-на-віч із владою або кримінальним бізнесом: скорочених робітників стратегічних підприємств, активістів робітничого руху, провінційних журналістів, молодих активістів антифашистського руху.

 

Колега Станіслава – Анастасія Бабурова – висвітлювала в пресі важливі соціальні теми. Дівчина мала чітку суспільну позицію і приймала участь в екологічному та антифашистському рухах. Її життя супроводжував ризик – невід’ємний атрибут життя, сповненого пошуків правди й справедливості. За свою сміливість вона заплатила життям.

 

Влада Російської Федерації – глушник для кілера. Вона заперечує справжні мотиви убивств, перетворюючи криваві політичні замовлення в малопомітні порушення. Вірогідно, що особу вбивці, тим більше замовника вбивства, в котрий раз не буде встановлено, бо правляча еліта РФ провадить політику, вигідну душогубам. Зрештою, кому, як не владі, вигідне „усунення” людини, що вказує на фатальні помилки?

 

Ми знайомі з жахливими реаліями Росії і усвідомлюємо, що політичні переслідування, убивства з расистських мотивів та звірства міліціонерів були б не можливі, якби на це не було владних санкцій. Ми не маємо ілюзій стосовно того, що авторитарний режим стоїть на сторожі свободи.

 

Акція стане приводом вшанувати світлу пам’ять загиблих. Наш обов’язок –продовжувати справу героїв, незважаючи на будь-які перешкоди.

 

„Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!”

 

„Свобода! Рівність! Глобальна солідарність!”

 

„Терор – підґрунтя держави”