|
Коли є Великий проект, чиновник і інший оператор проекту (наприклад, учений) має перспективу росту, що прямо залежить від ступеня його особистого внеску в проект.
Коли проекту немає, залишається загальний ринковий принцип визиску максимального прибутку.
Особисте благополуччя чиновника в такому випадку залежить від розміру заносу в кабінет старшого начальника і його, чиновника, внеску в збереження й розвиток тих умов, які дозволяють продовжувати й збільшувати позаекономічну експлуатацію бізнесу - тобто авторитарної моделі влади.
Оскільки ліберальна модель і її апологети досить агресивні в прагненні встановити ліберальні правила в усьому світі, російська влада завжди має привід дати зрозуміти народу, що якщо не будете годувати нас, будете годувати тих, хто бомбив Югославію й улаштовував жовтогарячий шабаш в Україні.
І народ, звичайно, цього не хоче.
Коло замикається, така система дійсно втрачає ефективність, зазнає збитків і оскільки ані чиновник, ані бізнес ці збитки нести не бажає - вони завжди перекладаються на лох... пардон, той же самий народ, малий і середній бізнес.
Народ сповна оплачує собі ту владу, що його має. Усі задоволені.
Ви говорите про цю втрату ефективності, а я говорю про її першопричини.
Коли ж є Великий проект, корупція є ні що інше, як загальнодозволена слабість чиновника в його нелегкій праці на благо Проекту - див. історію з Олександром Меньшиковим.
Домогтися від чиновника, щоб він спалював кращі квіти своєї селезінки й вкладався у Великий проект чисто на ідеї - нереально.
Ідея - є надбання малої групи ентузіастів. Сталін, дуже цінував Молотова, як прекрасну, методичну машину по виконанню різних доручень. За це дав йому прізвисько "Залізна жопа".
А про розвиток країни Сталін волів говорити з Горьким. Як митець з митцем.
Поставити історичне завдання здатний тільки художник, не виконавець.
Виконавця можна, звичайно, репресувати, щоб працював, але й годувати теж - необхідно, бо до репресій звикають.
Повернути сталінську системи розподілу, щоб Герої Праці, премії, машини і дачі виглядали на тлі загальної вбогості як бомбовий успіх, навряд чи вдасться.
Виходить, нехай беруть. Боротися потрібно тільки тоді, коли корупція конкретного чиновника, завдає конкретної шкоди конкретному проекту.
Піночет, колись сказав чиказькій групі - "мені потрібні такі-то показники росту й мене не цікавить - скільки ви украли. Якщо показники не виконуються - отут у нас симпатичний підвальчик, де ми продовжимо наші бесіди".
Все це повною мірою стосується й України.
|
