Сьогодні до подій в Україні прикуто увагу всього світу, як наслідок – в Україну приїздить велика кількість іноземних журналістів з різних країн. Але часто під виглядом журналістів в Україні працюють люди зовсім іншого фаху – пропагандисти.
В контексті подій, що відбуваються в Україні, часто кажуть про війну – чи то про війну за незалежність, чи то про громадянську війну, чи то про холодну війну. Але найчастіше кажуть про війну інформаційну.
Одне із знарядь інформаційної війни, яка, поза сумнівом, ведеться проти України – штучне конструювання реальності шляхом іменування речей не своїми іменами, а вигідними для відповідної пропаганди назвами. Українські терористи чи іноземні диверсанти, що під прапорами іншої держави захоплюють заручників, іменуються “сепаратистами” чи “активістами” – і одразу ж образи цих людей в уяві споживача інформації набувають зовсім інший вигляд.
Ми, українські журналісти, рішуче заперечуємо проти роботи в Україні іноземних пропагандистів, які, вдаючи з себе наших колег, насправді ведуть проти нас, українців, війну, до того ж дискредитують нашу професію.
Ми не розуміємо причин, з яких цим людям має дозволятися перебувати в Україні. Право в’їзду та перебування на територію України надається іноземцю як привілей з доброї волі української держави (“Visas are a privilege, not a right” – прямо зазначено на урядових сайтах багатьох країн світу). Виявляти таку добру волю до ворожих пропагандистів у час інформаційної війни є нерозумно і небезпечно.
Закликаємо уряд запровадити моніторинг роботи іноземців, які називають себе журналістами, і негайно видворяти з України тих, хто використовує маніпулятивні формулювання при висвітленні подій в Україні. Прикладами таких формулювань є “мер” (замість, наприклад, “самопроголошений мер”), “народний губернатор” (замість, наприклад, “самопроголошений губернатор”), “голова уряду Криму” (стосовно людини, яке не призначалася на посаду голови уряду відповідно до приписів українського законодавства), “активісти” або “сепаратисти” (при описі подій, які явно вчиняють терористи або диверсанти). З маніпулятивними або напівманіпулятивними висловами доводиться миритися як з побічним ефектом гарантування українською державою свободи висловлювання, але нема ніякого виправдання толеруванню пропагандистських маніпуляцій з боку іноземців, перед якими українська держава не має ніяких зобов’язань і які мають просто видворятися з нашої країни як гості, які не є бажаними.
Зі свого боку, готові допомогти в здійсненні зазначеного моніторингу, для чого пропонуємо відкрити спеціальну електрону адресу, на яку громадяни могли б надавати відповідним державним службам інформацію про конкретних іноземців та іноземні ЗМІ, що допускають пропагандистські прийоми при поданні інформації, разом з посиланнями на їхні конкретні матеріали, що містять явну пропаганду.
Підписи:
Наталія Зубар, голова правління ІЦ “Майдан Моніторинг”, журналіст, член НМПУ, Харків
Альона Соколинська, журналіст, газета “День”, Харків
Ярослав Сватко, редактор ТРК Львів-ТБ”, журналіст, член НСЖУ, Львів
Людмила Ямщикова, редактор “Бюлетеню соціального партнерства”, Одеса
Володимир Ханас, редактор сайту “Майдан”, Тернопіль
(всі – редактори сайту “Майдан”)
Руслан Півень, радіожурналіст
Андрій Діденко, кореспондент Інформаційного бюлетеню “Права людини” Харківської правозахисної групи.
Олег Єльцов, член НСЖУ
