Гра в революцію

Ну що вам сказати, непогано. Як для першої української мелодрами (я маю на увазі, дійсно мелодрами у загальносвітовому значенні, бо канони її в принципі однакові у кіно-бізнесі всіх країн) непогано. Там, навідміну від фільму Прорвемось, був присутній сюжет, а це вже неабияке досягнення. Інша справа, що сюжет не відрізнявся оригінальністю. Але того вимагати було б вже забагато. Як мед - так і ложкою.

На цьому про позитив закінчую. Все решта треба сприймати, враховуючи, що це всього-навсього перші кроки, я б сказала, перші потуги на кроки українського кіно, простіше. Але знаєте, чесно без ура-патріотизму - я так давно хотіла побачити бодай якесь українське кіно, що ходила на російську Денну варту, бо там деякі компютерні спецефекти були ділом рук київських хлопців. Трохи скидається на збоченство, так ?

Сюжет до неможливого простий: молодий, непоганий з себе хлопець зустрічає таку ж молоду і теж не опудало дівчину. За законом жанру, якщо є чоловік і жінка у кадрі, тим більше, коли їм по 20 років любов і нічого іншого, навіть гіпотетично, бути не може. Ну, слава Богу, перше випробування пройшли. Далі, дівчатка, можете не хвилюватись, вони сваряться, миряться, катаються на Ягуарі хлопця, роблять романтичні дурниці, які нам жінкам так подобаються, і на які у реальному житті просто не вистарчає часу. Закінчується все хеппі-ендом: вони живуть довго і щасливо і помирають у один день.

На цьому можна було б ставити гарненьку крапку і з чистою совістю піти спати. Але, забула сказати вся ця любов розгорталась на тлі (Господи, руці важко набирати ці слова, вона терпне і протестує) Помаранчевої революції (ух, вдалося). І звичайно, не в останню чергу завдяки спонсорам фільму, революції у фільмі було у раз двадцять більше, ніж безпосередньо сюжету. Вона була всюди: прапори, юні чегеварівці-поборники свободи, боротьба (пане режисере, вибачте, але боротьба у вас якась дуже непереконлива і сіренька вийшла, тут пафосу і професіоналізму не вистарчило). На хвилині десятій, починало піднуджувати навіть тих, хто досі маніакально ходить у помаранчевому шарфику. Цо за дужо, то нє здрово. А це був вже дійсно перебір. Смаку не вистарчило. Але, що тут скажеш, хто платить, той замовляє музику.

Музику, до речі, замовили стандартну, але вона хоча б трохи пасувала до фільму. Особливо там, де герої у спальнику і в грубих светрах займаються коханням, як їм це вдавалось? Але, що то молодість, як треба - і в скафандрах примудряться. Головне, було багато свічок і яблук. Така собі крістмас сторі в картинках.

Я не буду говорити ні про Мороза, ні про Кличка, ні про президента і розмазане фото колишнього президента. Все це було абсолютно зайве. Але воно було і ніхто фільм перезнімати не буде. Це банально, але факт залишається фактом. Знову ж таки, оркестр замовлено. І не нами.

Думаю, що моя рецензія не дуже відрізняється від інших. Я просто скажу останнє: можете плюнути в мене, але я вважаю, що цей фільм має право на життя, хоча б для того, щоб можна було з часом створити гарний міф. Без них жити нецікаво, і хто знає, чи трапиться нам у найближчі сто років подібна оказія.