Майже всі вони відбували покарання в установах Донецької області: троє у ВК-124, Донецьк, по двоє – у ВК-28, Торез, та ВК-97, Макіївка. По одному трималися в Артемівському СІЗО, Донецькому СІЗО, Селидівській ВК-82, с. Гостре, в Горлівці та один – з ВК-45, Дніпропетровська область. 
На питання «Як змінилось ставлення персоналу колонії до засуджених після початку бойових дій на Донбасі?», всі відповіли, що будь-яких змін не відбулось.

На питання «Що змінилось у ставленні персоналу до засуджених на краще за цей період?» одинадцятеро не відзначили будь-яких змін, один взагалі не відповів на питання. 

На питання «Що змінилось у ставленні персоналу до засуджених на гірше за цей період?» десятеро не відзначили будь-яких змін, лише один відмітив, що стали більш жорстоко ставитись, один взагалі не відповів на питання. 

Щодо змін у харчуванні засуджених, то п’ятеро не відзначили змін, в т.ч. обидва з ВК-97, Макіївка, ще п’ятеро відмітили, що раціон погіршився та харчування «скудное», двоє відповіли лаконічно «Питание есть».

Одноголосно всі опитувані не відмітили змін у наданні медичних послуг засуджених, лише один додав, що кількість медиків зменшилась.

Тільки п’ятеро не побачили змін у роботі ларьків у колоніях, хоча троє з них звільнились ще навесні. Семеро відзначили погіршення асортименту та підвищення цін. 

На питання щодо побачень відповіли, що не мають родичів п’ять опитаних, ще шістьох ніхто не відвідував, без пояснень, чи є родичі взагалі чи ні., ще один зазначив, що у нього з відвідуваннями змін не відбулось. 

Не були свідками обстрілів їх установи семеро опитаних, проте п’ятеро були свідками обстрілів. 
На питання про те, як персонал установи відгукувався про дії бойовиків, не стали нічого відповідати десять осіб, один – відповів, що «ніяк», ще один – «не знає».

Одинадцять опитаних заперечили реальну загрозу їх життю під час перебування в колонії, проте один – ВК-124, Донецьк, все ж таки зазначив, що міг потрапити під випадкову кулю або міг поряд з ним розірватися снаряд. 

На питання «Чи готові Ви піти в ополчення ДНР?», троє послалися на здоров’я та інвалідність, четверо відповіли, що не готові, один не має бажання, один ще не визначився. Разом з тим один вже є бійцем батальйону «Восток», ще один готовий піти, якщо платитимуть. Один не став відповідати на це питання.
Одинадцять опитаних не знають, чи відвідували їх установу бойовики, принаймні не бачили їх. Натомість один з тієї ж ВК-124 зазначив, що були, знайомили з обстановкою. Саме він і готовий йти в ополчення, якщо платитимуть.