24 декабря 2007 | 13:12
Campo de Hielo Patagonico Sur, что в переводе означает приблизительно "Ледяное поле Южной Патагонии" это третье в мире по площади ледяное пространство после Антарктики и Гренландии. Глобальное потепление еще не настолько затронуло территорию вечного льда, чтобы она исчезла совершенно, но ледники отступают. Возможно, лет через двадцать многое из того, что сейчас еще там можно увидеть, исчезнет на пару-другую миллионов лет, но пока еще это земля Снежной Королевы, владения Моргота или можете еще как угодно романтически обозвать эту землю. Попасть в эти районы можно на корабле, на автобусе, пешим треком или, если вы новый русский или старый еврей, можно выписать оленей из Финляндии. 26 сентября 2007 | 12:26 , Олег Ельцов, ТЕМА, фото автора Еще месяц назад я ловил рыбу руками, купался в горячих источниках, убегал от медведей, высматривал жутко ядовитое растение ипритка, ехал на бронетранспортере по отливу и рисковал заживо свариться в сере Сегодня втыкаю в монитор, торчу в пробках, любуясь бигмордами горячо любимых политиков И хочется опять уехать, например в кругосветное путешествие. А пока предаюсь воспоминаниям и просмотру фотографий. Дальше - для тех, кого там не было. 01 сентября 2006 | 16:22 ...І знову дощ, і вітер, холодно Нарешті підйом на найвищу вершину Неньки. І нарешті назустріч живі люди вуйко в кирзових чоботях і жінка в босоніжках. Місцеві. Ще півгодини і вершина. Такої Говерли я ще не бачив суцільна калюжа, в якій де-не-де лежать камінчики. Дощ іде горизонтально. Зусман. Два-три дзвінки в Київ, поздоровив знайомих Іванів з іменинами і вниз. Бє, як гидко в таку погоду, незважаючи на добрий еквіпунок. До речі про еквіпунок. Курточка ґортексова, якщо пам'ятаєте, була в мене німецька, військова. А який німець без погонів? Отож! Куртка була з погонами. А погони з кнопками. З великими. І якраз ті кнопки потрапляли під лямки наплічника. І сяк, і так кручу ні, муляє. Аж мозоля на плечі натер
06 августа 2006 | 13:30 , Олекса Негребецький Я десять років підряд (і поспіль) вилазю на Говерлу. Чорногірський хребет мені рідний, мов Хрещатик. Отож давно хотілося сходити деінде. В Осмолоду, наприклад. А звідти до Ясіні через Матахів (Матогів) хребет, через Сивулю, перевал Легіонів (Раґодзи), Братківську, Доґяску. І, зрозуміло, самому. Одному. Як завжди. Одному ж краще, бо сам собі директор. Сам приймаєш рішення, сам віддаєш бойовий наказ і сам його виконуєш. І сам себе потім лаєш, що на двадцять кілометрів промахнувся.
предыдущая 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 следующая |
