26 сентября 2007 | 12:26 , Олег Ельцов, ТЕМА, фото автора Еще месяц назад я ловил рыбу руками, купался в горячих источниках, убегал от медведей, высматривал жутко ядовитое растение ипритка, ехал на бронетранспортере по отливу и рисковал заживо свариться в сере Сегодня втыкаю в монитор, торчу в пробках, любуясь бигмордами горячо любимых политиков И хочется опять уехать, например в кругосветное путешествие. А пока предаюсь воспоминаниям и просмотру фотографий. Дальше - для тех, кого там не было. 01 сентября 2006 | 16:22 ...І знову дощ, і вітер, холодно Нарешті підйом на найвищу вершину Неньки. І нарешті назустріч живі люди вуйко в кирзових чоботях і жінка в босоніжках. Місцеві. Ще півгодини і вершина. Такої Говерли я ще не бачив суцільна калюжа, в якій де-не-де лежать камінчики. Дощ іде горизонтально. Зусман. Два-три дзвінки в Київ, поздоровив знайомих Іванів з іменинами і вниз. Бє, як гидко в таку погоду, незважаючи на добрий еквіпунок. До речі про еквіпунок. Курточка ґортексова, якщо пам'ятаєте, була в мене німецька, військова. А який німець без погонів? Отож! Куртка була з погонами. А погони з кнопками. З великими. І якраз ті кнопки потрапляли під лямки наплічника. І сяк, і так кручу ні, муляє. Аж мозоля на плечі натер
06 августа 2006 | 13:30 , Олекса Негребецький Я десять років підряд (і поспіль) вилазю на Говерлу. Чорногірський хребет мені рідний, мов Хрещатик. Отож давно хотілося сходити деінде. В Осмолоду, наприклад. А звідти до Ясіні через Матахів (Матогів) хребет, через Сивулю, перевал Легіонів (Раґодзи), Братківську, Доґяску. І, зрозуміло, самому. Одному. Як завжди. Одному ж краще, бо сам собі директор. Сам приймаєш рішення, сам віддаєш бойовий наказ і сам його виконуєш. І сам себе потім лаєш, що на двадцять кілометрів промахнувся.
предыдущая 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 следующая |
