Наша Шрі-Ланка. Частина 5

До потягу залишалась година, але ми пішли на платформу зупинилися посередині. З часом платформа наповнилась людьми, здебільшого туристами, бо маршрут потягу входить до туристичного, проходить повз красиві краєвиди з чайними плантаціями. Ближче до прибуття потягу платформа заповнювалась людьми, які вже стояли в три ряди, колія була одна, а за нею ще одна платформа також заповнена вщент. Ми починали розуміти, що нам дуже пощастить, якщо двері зупиняться напроти нас. Нарешті прибув потяг і двері вагона третього класу зупинились напроти нас. Не гаючи часу й не чекаючи поки з вагонів вийдуть люди, натовп кинувся до вагонів. Нам пощастило зайняти сидячі місця. Було дивно що з вагона вийшло мало людей, а основна маса залишилась, але потім я зрозумів, що місцеві сідають у потяг за станцію до кінцевої зупинки та спокійно їдуть собі далі. Вагон був забитий вщент та нагадував наші електрички, але при цьому всередині було достатньо чисто. Вікна і двері не закривали. Тільки  потяг рушив, як через стоячих людей пішли торговці з їжею та всілякими ніштяками.

Проходячи вагоном, вони голосно рекламували свій товар. Нами воно сприймалось  як приспів з гурту ВВ “Весна” – БУ-БУ-БУБУ….

Після кількох годин поїздки  та перетасовок місць ми нарешті сіли всі разом за один стіл, а кампанію нам склала місцева бабуся в красивому сарі та з золотими браслетами.  За вікном потяга відкривався  краєвид гір, вкритих акуратними  кущами чаю.

Між горами зустрічались  містечка  та села.

 Потяг повз з невеликою швидкістю, іноді ставало моторошно, коли колія ішла по самому краю провалля , іноді потяг заїжджав в хмари...

Майже 6 годин та близько 100 кілометрів  приїхали до міста Елла.  Практично всі туристи, які їхали в потягу, вийшли. Місто невелике, туристичне, розташоване в горах, є ресторани, бари, супермаркет, сувенірні лавки. По вулицям ходять різновікові туристи  в пошуках пригод і де випити.  Наше житло Cascade Vally  - в 30 хвилинах пішки, але дорога була з відчутними  підйомами та спусками, що в полуденну спеку при високій вологості переносити доволі складно. Потім хазяїн житла сказав, що слід просто виходити на залізничну колію та йти по ній , бо потяг ходить всього 2 рази в день й швидкість не більше 20 км в годину, тому це вельми безпечний спосіб пересування.

Після 6 годин в переповненій електричці, та 30 хвилинної прогулянки пішки по горах, ми були нагородженні  прекрасним краєвидом з вікна нашого житла.

Воно було розташовано напроти водоспаду та гори Єлла рокс, на схилі  під водоспадом росли чайні кущі. Будинок оточювали пальми. Нас зустрів приємний усміхнений хазяїн, показав кімнату та пригостив кавою.  Хоча дім знаходився в процесі будівництва, кімнати виявились чистими та завдяки панорамному вікну світлими.

Відпочивши, вирішили прогулятись в центр. Дісталися туди у сутінках. Тут ближче до екватору, тому сутінки короткі і темрява насувається  швидко.  Тут нас зустріла музика, світло та багато туристів які пили пиво, гуляли, ходили по сувенірних крамницях. Скупившись в супермаркеті, зайшли  в магазин чаю, було цікаво подивитись на різні сорту чаю. Тут стояли маленькі чайники з чаєм та одноразові стаканчики для куштування. Вертались в суцільній темряві, йшли по залізничній колії та світили під ноги телефонами.

На ранок нас розбудила пташка, яка залетіла в кімнату через шпарину між стіною і дахом  та почала голосно цвірінькати. А коли по даху почали бігати білки сон як рукою зняло.

Поснідавши, рушили в напрямку гори Єлла Рокс. Знову вийшли на залізничну колію і пішли в напрямку водоспаду. Хвилин за 30 дісталися, посидівши разом з іншими туристами на краю водоспаду, й помилувавшись краєвидом.

Тут, за порадою аборигенів, ми замість того щоб вийти на залізничну колію  та піти до повороту на стежку  до Єлла Рокс, рушили по стежині через кукурудзяне поле. Трохи поблукали, зустріли місцевого, на запитання як пройти до гори, він повів чагарями та вивів на сусідню лису гору. Тут ми йому подякували, та далі пішли шукати  шлях на гору.

Поблукавши по плантаціях з чаєм, випивши всю воду та стомившись, дісталися ганделика, від якого йшов шлях на верхівку Єлла Рокс. Купивши води та відпочивши, розпочали штурм. Була середина дня, дуже спекотно й волого, на стежці лежало каміння, з землі  стирчало коріння: підйом був не з легких. На цей день ми планували піднятись ще на одну гору, але посидівши на вершині Єлла Рокс, вирішили повертатися до хати.

Ввечері купили в місті купили чаю, повечеряли в ресторані смачним тунцем і морепродуктами з пивом. Життя вдалося!

Далі буде