Норвегія: дорого й красиво. Частина 4. Шоу в дорозі й схованки для кишенькових лінкорів

Обійшовши навколо озера й потинявшись містом, повернулись на вокзал. Тут ми були неприємно здивовані чергою. На перон ще не пускали і люди  стояли довгою спіраллю, що займала весь двір між будинком вокзалу і пероном. Ми опинились в самому кінці черги. Нарешті відкрили доступ до потягу й всі побігли займати місця. Це було непростим квестом, ми знайшли їх лише в останньому вагоні.

Потяг йшов до міста Мурдал, а там треба було пересісти на інший - до міста Флам. Краєвиди за вікном розслабили і ми почувались в повній безпеці, але в місті Вієрен (Vieren)  вагонон пробіг провідник й почав виганяти пасажирів в інші вагони, оскліьки два останні вагони призначені для туристичних груп. Довелося повторно взяти участь у квесті «знайди вільне місце».

Нарешті прибули на станцію й спринтерські перебігли на потяг до Фламу . Залізниця від Мурдала до Флама - це історично оглядова дорога: вагони старі, але в доброму стані . Шлях пролягає поміж красивих гір, за вікном - нескінченні мальовничі краєвиди. Тут все для туристів: навіть коли потяг рушить тунелем, телевізори показують, яка краса зовні.

Десь посередині маршруту – зупинка. Слід швидко, поки народ копирсається, вистрибнути на оглядовий майданчик й зробити селфі з водоспадом. Коли народ на фотографується, розпочинається шоу. Біля водоспаду є занедбаний будинок, з нього раптом лунає фольклорна  музика на різних рівня, з різних шпарин будинку вистрибують дівчата в червоних сукнях, роблять декілька рухів руками, пару танцювальних па .. й зникають.  Мені це шоу нагадало рівень дитячого садку, але туристи були у захваті і фотографували до несхочу.

Нарешті ми у Фламі. Містечко розташоване на березі фіордів, в оточенні мальовничих гір. В містечку - декілька будиночків, залізнична станція, багато крамничок, де продають сувеніри та пухові куртки і причал для поромів, туристичних лайнерів, прогулянкових човнів. Біля станції висить  мапа із позначками прогулянкових маршрутів – велосипедних та піших. Біля причалу стояв величезний океанський лайнер, схожий на десятиповерховий готель, а вулицями вешталось багато туристів. У нас були пара годин до порому на Берген. Аби не потрапити у чергому штовханину при посадці, вирішили далеко не відходити й медитували у крамницях поблизу . Хвилин за 40 народ почав формувати чергу на паром, ми були у десятці перших й невдові на нами вишукалась величезна черга.

На поромі вмостилися біля вікна.  П’ять годин паром летів на величезній швидкості по фіордам, іноді зупиняючись в невеличких містечках. ближче до Бергена скелі ставали нижчими, а фіорди вужчими. Колись я читав,що в норвезьких фіордах під час Другої Світової ховались німецькі “кішенькові” лінкори. Хоча  їх і називали  “кишенькові”, але це були чималі кораблі. Тоді мені не вірилось, що їх важко було знайти.  Тепер я знаю, що в лабіринтах фіордів можна чорта лисого заховати. Під вечір у самих сутінках прибули в Берген. До нічного потягу на Осло залишалося години три: ми пішли гуляти містом. Не скажу, що нічне життя міста вирує, скоріше навпаки. Ввечері заповнені невеличкі ресторани та пивні, на вулицях людей не багато.

Далі буде