Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?

Видатний вчений Ардаліон Токарський (читайте про нього статтю на нашому сайті) рахував, що дурість є психіатричним захворюванням. Він тоді не вимірював її ніяким IQ, але дуже переконливо довів в 1896 році на зборах Московського суспільства невропатологів і психіатрів, що між поняттями “нерозумно” і “безглуздо” існує різниця. Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць, нерозумно забути адресу своєї квартири або «сісти на катафалк замість пролетки», однак це зовсім не можна назвати дурістю. Це щось інше, що входить в негативний, дуже загальне поняття «нерозумно». А дурість – поняття позитивне, тобто володіє властивостями, органічно притаманними цьому поняттю і саме йому. Які ж це властивості? Відмовляючись лаконічно визначити їх, Токарський перераховує прояви. Він передусім говорить, що дурість – родове поняття, яке включає обмеженість, безрозсудність, легковажність, необачність, безцільність, безглуздість. А скільки ще  діянь подібного роду, говорив Токарський, ми просто “соромливо і соромливо іменуємо іншими іменами”! Виступає в римському сенаті оратор-демагог, підтримуваний преторіанською гвардією. Він обіцяє свідомо неможливе, обіцяє неймовірне і нездійсненне. Йому ніхто не вірить, так, і сам він знає, що бреше, але ніхто не заперечує. “Хіба це дурість”? –  запитує Токарський. Ні, “політика”.

Консенсус людей в суспільстві і компроміс людини з самим собою являється, схоже, головним рушійним чинником роботи дурним населення Землі. Ми живемо у світі “симулякрів” (як назвав цей феномен Жан Бодрійяр), копій без оригіналу, які люди згодні приймати за оригінали і гонитву за якими робити метою свого життя. Просто тому, що так роблять усі. І так, що ж говорять цифри? Минулого року французький нейропсихолог Мішель Демурже випустив книгу “Фабрика екранних ідіотів”. Автор б’є в усі дзвони: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і ВНЗ впав на 3,8 пункту. Дрібниця, так, але продовживши цю тенденцію на 100 років вперед, ми отримаємо падіння інтелекту до 62. А згідно з тестом IQ, вже показник 70 – це особи з розумовою відсталістю (верхня межа дебільності). Загроза серйозна. Суспільство, що складається з таких людей, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде управляти машинами і справляти їх, тобто наша техногенна цивілізація впаде. Штучний інтелект може, звичайно, прийти на «допомогу», але це може лише посилити ситуацію для людини як такої.

Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим. Рівень IQ щосили ріс, адже упродовж XX століття люди вважали, що кращий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті і вселяли цю ідею молодшому поколінню. Учені зі схваленням спостерігали так званий ефект Флінна, по імені новозеландського філософа Джеймса Флінна, який в 1984 році опублікував статтю “The mean IQ of Americans : Massive gains 1932 to1978” в журналі “Psychological Bulletin”, де було написано, що середній IQ жителів США за вказані роки збільшився на 15 пунктів – приблизно на 3 пункти за кожен десятиліття. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати, що хоч і різняться по країнах. Так, Флінн описав підвищення на 20 пунктів IQ голландських призовників з 1952 по 1982 рік.

Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають “зворотний ефект Флінна” : зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом. Проведене в 2004 році дослідження даних про IQ норвезьких призовників показало, що після середини 1990-х років зростання зупинилося і змінилося невеликим спадом; роботи Тисдейла і Оуена, проведені в 2005 і повторно в 2008 роках, продемонстрували, що результати тестів на IQ датських призовників росли з 1959 по 1979 роки на 3 пункти в десятиліття, за десятиліття 1979-1989 років виросли тільки на 2 пункти, за 1989-1998 роки – на 1,5 пункту і за 1998-2004 роки знизилися на ті ж 1,5 пункт. З чим дослідники зв’язують поворот тенденції розумнішання людства? Ось що говорить сам Флінн: “Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть у бульбашці з сьогодення, що робить їх більше уразливими до дії інформації, що подається ззовні, – у них просто немає нічого “свого”, нічого, що вони могли б протиставити тому, що їм говорять. Поліпшення аналітичних здібностей більше не робить вас кращим громадянином”. Блоги, поп-культура, дорогі тренінги про те, як “відкласти голову убік і згадати, що ти тіло”, люди без освіти, що знаходяться на вершині соціальної піраміди (Кім Кардаш’ян, наприклад), – усе це різко зводить бажання займатися своїм інтелектом нанівець.

Бути розумним більше не престижно, не забезпечує переваги. Досі престижно, втім,  в нашій країні мати “симуляцію розуму” – диплом про вищу освіту юриста, економіста, журналіста і так далі. Але приходячи на співбесіду влаштуваючись на роботу, ці люди (що вивчилися “журналістиці”, приміром, в Політехнічному, а “адвокатурі” – в Інфізі) не можуть показати своєї реальної корисності підприємству. Більше того, підприємство не може знайти собі відповідного електрика або токаря або тесляра, тому що ці професії вже практично не випускають! Велика кількість “мильних бульбашок” будує таку ж “мильну цивілізацію”, тестування функціонерів яких дає таку страхітливу тенденцію.

Ще декілька слів про те, що у наш час люди з нижчим IQ в нормі заводять більше дітей. До 1850 року це взагалі не було проблемою для нашого людства. Безглуздий мисливець гине частіше за розумного, а розумному селянинові по плечу прогодувати дітей в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії віками мали приблизно удвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього живлення, мали помітні проблеми із здоров’ям, і вже в другому поколінні число їх нащадків падало. Після 1850 року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало відходити в минуле навіть у бідних шарах, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю навіть тим, хто не мав вищої освіти. Уся проблема полягає в тому, що цивілізація перестала бути реальною, тобто мати реальні перевірочні інструменти для оцінки стану справ кожної конкретної людини. Тому людям стало багато чого “здаватися” – у тому числі, що вони насправді розумні. Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка сиплеться на них з усіх боків, люди усе менше розуміють в тому, що відбувається – тобто управляти ними стає все простіше. Усе питання в тому, хто цим займеться. Кому знадобиться стільки ідіотів.

За матеріалами Гранит Науки