На півночі Сіверщини: Сосниця, Семенівка та Новгород-Сіверський (частина 3)

Раз вже заїхали в таку далечінь, завітаємо до одного з найстаріших міст України - Новгород-Сіверського. Щоб його повністю оглянути потрібно кілька днів, тому розповімо про найцікавіші, на нашу думку, атракції. Почнемо з водонапірної вежі, на якій до війни були портрети Леніна і Сталіна. Їх збили у відповідь на заяву Путіна про декомунізацію в Україні.

 

         В центрі міста знаходяться торгові ряди, побудовані в середині 19 століття і зараз використовуються за призначенням. В Радянські часи тут був якийсь склад.

 

 

         На сусідній вулиці Соборній варто оглянути Успенський собор. Храм почали будувати в 1671 році в стилі українського бароко, тобто куполи були “грушоподібні”. Але в 1829 році їх замінили на “цибулеподібні”, які характерні для російських церков. Така собі русифікація в архітектурі.

 

 

         Якщо піти в інший бік від рядів Миколаївською вулицею, то біля заплави Десни серед одноповерхових будинків приватного сектору знаходимо Миколаївську церкву 1720 року. Церква вважається найкрасивішим дерев'яним храмом Сіверщини.

 

 

         Ще однією вартою уваги культовою спорудою Новгород-Сіверського є Преображенський собор - головний храм однойменного монастиря. Храм побудований в 1796 році за проектом Джакомо Кварнегі. Куполи собору він запроектував “шоломоподібними”, тобто такими, які характерні для храмів Київській Русі. Оскільки Джакомо ніколи тут не був, то споруда виявилася завеликою і, на думку відомих архітекторів, не зовсім вписується в монастирський ансамбль.

 

         Біля центрального входу в монастир знаходиться надсучасний готель “Слов'янський”, побудований спеціально для зустрічі президентів України, Росії і Білорусії, яка відбулася в 2004 році. Тоді Кучма, Путін і Лукашенко відвідали монастир і поїли в готелі.

 

         Найдешевший номер коштує 700 грн. Відтак, звичайно, він виявився нерентабельним та занадто дорогим для цього, і в лютому виставлений на аукціон.

         Ми зазвичай зупиняємося в готелі “ПасВирДа” в центрі міста біля пам'ятника князю Ігорю. Як то кажуть: “Дешево і сердито”.

 

         Серед відомих особистостей, пов'язаних з Новгород-Сіверським, мало хто знає про короля сигарного бізнесу Зіновія Давидова. Він тут народився в 1906 році, але навряд чи запам'ятав місто. В 6 років його батько Хаїм Давидов, рятуючись від єврейських погромів, виїхав у Швейцарію. В Женеві відкрив тютюновий бізнес, і його крамниця стала дуже популярною серед російських емігрантів. Як згадував вже Зіно Давідофф, в магазин одного разу приходив сам великий Ленін, але вождь світового пролетаріату пішов, так і не розрахувавшись. Нам важко в це повірити, адже в дитинстві були жовтенятами, піонерами і навіть  комсомольцями, детально вивчали біографію Леніна і точно знаємо, що Ленін любив дітей і не мав шкідливих звичок.

         Чи мав шкідливі звички соратник Леніна Кіров, нас не вчили, але дорогою на Сосницю завертаємо в село Троїцьке, колишнє Кірове, а до 1934 року — Рикове,  щоб оглянути оригінальний пам'ятник відомому революціонеру.

 

 

         Якщо подивитися на скульптуру з певного ракурсу, то складається враження, що Сергій Миронович просто відійшов попісать. До речі, подібні пам'ятники автор бачив в колишньому Кіровограді, тепер Кропивницький, і карельському Мєдвєжьегорську, колишній Каргумякі.

 

 

         Ще в селі збереглася Троїцька церква, побудована в 1774 році коштом Кирила Розумовського. Унікальність храму полягає в тому, що за всю свою історію він жодного разу не перебудовувався. Зараз церква майже відреставрована.

 

 

         Останньою атракцією нашої подорожі стане дерев'яна Покровська церква 1902 року, розташована в селі Ларинівка. Для цього напроти Троїцького перетинаємо трасу Новгород-Сіверський - Сосниця і 7 кілометрів їдемо по вщент розбитій дорозі.

 

 

         Серед інших цікавинок села варто відзначити місцевий діалект, який ми почули, коли запитували дорогу до храму. Мова спілкування  тут більше схожа на російську, ніж на українську. Це підтверджує версію, що після монголо-татарського ярма північ Сіверщини заселяли вихідці з Брянщини, а південь — з Наддніпрянщини.

         А ми повертаємося до Сосницької траси, берем праворуч  і після Хлоп'яників вже знайомою дорогою їдемо до Києва, або кому куди треба.