Равлики, віслюки та інші принади Західної Обухівщини. Частина 1

         Равликів знайшли в колишньому колгоспному корівнику, біля якого спокійно паслись кози.

 

 

         Нас зустрів співробітник, який забув представитися, і провів екскурсію за 150 гривень з особи.  Насамперед він розповів життєвий цикл равлика. Виявляється, вони гермафродити, тобто мають чоловічі і жіночі статеві органи. Медовий місяць у равликів в березні, тоді вони займаються коханням і відкладають ікру. На фермі їх в цей час пересаджують в спеціальну пластикову коробочку, яку нам люб'язно продемонстрували.

 

 

         За кілька тижнів починає вилуплюватися мальок і маленьких равличків переправляють на вулицю в спеціальні загони. Територія має бути огороджена сіткою, щоб равлик не втік. Там є дошки, під якими вони ховаються і обов'язково має бути полив, щоб дитинча не засохли.

 

 

         Їдять равлики комбікорм і траву, яку вони самі знаходять. Приблизно за півроку молюск готовий до вживання. Як повідомив екскурсовод, коли температура знижується, равлик закриває мушлю спеціальною плівочкою, і в так званому анабіозі може перебувати до семи місяців. Тому на фермі їх зберігають в холодильниках. В кінці лютого равликів “будять” і починають годувати два тижні, щоб вони почали розмножуватися. Таким чином завершуємо розповідь про життєвий цикл цього молюска і переходимо до дегустації.

         Перед приготуванням равликів 5 днів не годують і двічі на день обов'язково промивають, так він проходить процес самоочищення від фекалій. Варять продукт в підсоленому окропі 5 хвилин і знову промивають. Пінцетом виймаємо равлика з мушлі і відрізаємо ногу, бо лише вона придатна до вживання. Ці ноги, які гордо називаються “філє равлика”, ще пів години варять з лавровим листком, перцем і цибулиною, а мушлю добре промивають від слизу і варять близько години. Поки все це вариться, готується соус.

        

 

         За 400 гривень нам принесли 12 равликів з пармезаном, грибним і часничним соусом, 12 гріночок типу канапе, пляшечку білого сухого вина і маленькі дерев'яні виделочки. Повар пояснив, що виделкою викладаємо вміст мушлі на гріночку і відправляємо в рот, запиваючи вином. Нам все сподобалося, але перед поїздкою ми з'їли в Глевасі у закладі Поплавського по чебуреку, тому здолали лише половину равликів, а решту забрали з собою.

         Нам так і не пояснили чим середземноморський равлик “Максіма”, якого вирощують на фермі, відрізняється від виноградних равликів, які масово проживають в нашому рідному Круглику. На всі запитання екскурсовод делікатно уникав відповіді. Вже дома ми з'ясували, що ці молюски майже однакові, просто виноградного равлика в Європі збирати заборонено і його женуть туди контрабандою із Закарпаття.

        За кілька днів ми відвідали віслючу ферму “Osloff” в селі Малі Дмитровичі, також на Обухівщині. Вхід 200 гривень, в цю суму окрім огляду віслюків входить дегустація їхнього молока та сирів. По телефону нам обіцяли дати спробувати і найдорожчий сир у світі під назвою “Пулє” ціною понад 1000 євро за кілограм. Але офіціант повідомив, що напередодні його весь з'їли. Нам принесли лише пів сантиметри сулугуні, стільки ж твердого коров'ячого сиру і по половині чайної ложечки м'якого козячого та віслючого сиру.

 

 

         Поки чекали коли подоять ослиць, гуляли і годували тварин. Час перебування на фермі не обмежений, як і кількість яблук, якими можна годувати тварин.

 

 

         Катання на віслюку треба оплачувати окремо. За 50 гривень ословод допоможе залізти в сідло і проведе близько 50 метрів вздовж озера. Дітям ця послуга має особливо сподобатися, ну а ми покаталися, аби відновити навички, які давно придбали ще в Криму.

 

 

         Також на фермі гуляла одна кобила, бордоський дог, індик і непідрахована кількість качок. Їх можна фотографувати, годувати, гладити і просто милуватися.

 

        

         Після дойки нам винесли по 50 грам свіжевидоєного справжнього віслючого молока. Воно на смак трошки солодкувате і зовсім не жирне. Щоправда, ціни кусаються. Зараз літр коштує 500 грн., а до війни - понад 1000. Коли довідалися ціни, то вирішили, що краще пити пиво.

         Ослиць не доять класичним способом, (ми про це розповідали за результатом відвідин ферми “Бабині кози”), а так би мовити, зціжують молоко. Доять їх виключно руками, а оскільки вим'я дуже маленьке, доїльний апарат причепити важко. Та й ослиці, як і буйволиці, відмовляються давати молоко через різноманітні пристрої - лише через контакт з рукою людини.

         Віслючки на нашій фермі дають по 400 грамів молока на день. Для інформації: на виготовлення одного кілограма “Пулє” потрібно щонайменше 25 літрів. Тому й ціна відповідна.

         Гуляючи фермою і годуючи віслюків, ми добряче зголодніли, а по 50 грамів молока для обіду виявилося дещо замало. Довелося замовити ще за 90 гривень по сосисці на грилі + салатик з кетчупом на лаваші, які засмажили прямо при нас. Смачно і в достатній кількості.

 

 

         Ще на згадку про відвідання ферми “Osloff” можна придбати сиру. Тверді: віслючий, пармезан та сулугуні - по 700 гривень за кілограм. М'які сири в півлітрових баночках: 450 гривень - коров'ячий, 500  - козячий  і 800 гривень віслючий навпіл з овечим. Ми придбали баночку козячого.

Далі буде