ТЕМА

Хай живе корупція! Хай живе Україна!

21 марта 2023 | 11:33 , Олег Ельцов. ТЕМА

Всі ми до нестями ненавидимо корупцію, яка заважає жити й розвиватися. Й сповнені рішучості її здолати. Не поспішайте, панове! Сповільніть свій рух до щасливого завтра без корупції. Бо якщо надто сильно давити ту корупцію, із нею можна знищити державу.


Тут ось яка історія. Корупція розповсюджена у недорозвинутих суспільствах зі слабкими державними інституціями, низькою культурою, традиціями поблажливого сприйняття крадійства й кумовства, релігійною традицією. Там де все перелічене присутньо (а в нас воно присутньо у повній мірі), корупція скоріше порятунок, аніж зло.

Колись довелося побувати в складі представницької делегації в маленькому сицилійському селищі Корлеоне. Весь світ знає цю назву з фільму «Хрещений батько». За сюжетом саме звідси почав свій бойовий шлях головний герой фільму. В селищі є музей мафії. А ще в ньому незадовго до нашого візиту вперше головою «сільради» обрали людину, не пов’язану із мафією. Цей чоловік довго і з подробицями розповідав нам скільки будинків за рік він оздобив системою опалення, у скільки проведено централізовану каналізацію… Це дуже захоплює, шановний пане, - кажемо йому. Але розкажіть як ви долаєте мафію? А той, набравши повітря в груди, далі доповідає про те, скільки вулиць заасфальтував, де освітлення провів. Ми страшенно раді за ваших односельців, - перериваємо доповідача, - але як ви знищуєте мафіозне коріння у цьому прославленому селищі?

Й отут голова карлеонської сільради підбиває риску: так це все і є боротьба із мафією. Ми конкуруємо, змагаємося із мафією в ефективності. Держава надає населенню якісніші, дешевші послуги – мафія втрачає популярність й програє.

Поспілкуйтеся із діловими українцями, які починали бізнес у скажені 90-і. Тоді все контролювала оргзлочинність. Потім силовики перемогли рекет й посіли звільнене місце. Я питався у бізнесових: з ким легше «вирішувати питання»? Більшість вказувала на злочинців: ті вирішували проблеми швидше, грошей брали менше, «відповідали за базар». А оці ментівсько-прокурорські брали грубі гроші, питання не вирішували, нічого не повертали.

Я вже не кажу, що говорили ті, хто намагався вирішити свої проблеми за законом.

Чому в нас корупція набула поширення? Є два пояснення. Хуторянська ментальність, звичка все вирішувати через кума-свата, «віддячувати», навіть якщо людина отримує зарплатню за зроблену роботу, надану послугу, тощо. За давньою звичкою українці несамовито беруть й дають хабарі. Я, скажімо, принципово ні за яких обставин не даю хабарів. Бо розумію: наявність зарплати передбачає виконання чиновником своїх обов’язків. Умови оплати не влаштовують? Нема проблем – звільняйся й шукай кращу посаду. Або йди у бізнес – там хабарів не дають, але все що заробиш – твоє. Мушу визнати, що я – виключення з правила. Пересічний українець звик скаржитися на засилля хабарників у владі й… сувати у кишеню кожному чиновнику.

А хто ж ці чиновники, які будують палаци на корупційні гроші, отримані від маленьких українців? Ба, та це ж ті самі українці, які стали великими панами. Насмілюся припустити, що той, хто без сумлінь совісті дає хабарі у якості прохача, ставши начальничком, неодмінно їх братиме. Отака діалектика.

Переходимо до ключового питання: чи потрібно боротися із корупцією? Безумовно. Але ця боротьба має бути природньою. Я можу зрозуміти грантоїдів, які вимагають непримиренної війни з корупцією до переможного кінця. Але вони волають це за гранти країн розвиненої демократії. Чомусь наші друзі, які набагато далі за нас просунулися у несприйнятті корупції й організації державних інституцій, помилково вважають, що ми маємо знизити наш рівень корупції до їхнього. Та ні в якому разі! Якщо завтра зникне українська корупція – зникне українська держава. Бо корупціонер своєю діяльністю підміняє державну інституцію, якої немає, або яка крива та неефективна.

Останній приклад із закликом міністра іноземних справ до людей з вулиці іти на дипломатичну службу – яскраве тому підтвердження. Чому раптом у МЗС виник кадровий голод? А тому що держава системно не сприймає дипломатичну роботу як щось надто важливе. А от витрати на утримання диппредставництв за кордон доволі високі. Питання вирішили просто: послідовно скорочуючи фінансування. Мені відомі випадки, коли не найкращі люди, забруднені в хабарях, ставали послами й консулами, утримуючи дипломатичні установи за власний кошт. Ні, вони не перетворилися з хабарників на благодійників. Втрачені гроші вони спробують повернути й примножити за рахунок корупційних схем із використанням високого статусу. Як цього позбутися? Вірно – фінансувати дипломатичну службу з кишені держави, а не з гаманця хабарників. Отоді корупції стане менше.

Взагалі, за моїми спостереженнями, корупції в країні меншає. Особливо це помітно на прикладі галузей, де розпочалися реформи. Згадаймо хоча б охорону здоров’я. Попри шалений тиск й звинувачення Уляна Супрун встигла дещо зробити – хамства, хабарів, черг в медицині поменшало, ефективність зросла. Буде більше реформ й більше фінансування – справи будуть ще кращими.

Тому загальна формула боротьби з корупцією має бути такою: чим більше реформ та нових ефективних державних інституцій, чим багатша держава, отже – краще фінансування  – тим сильнішою має бути боротьба с корупцією. Це два паралельні процеси. Якщо почнемо давити корупцію щосили, не зміцнюючи державне управління втратимо керованість. Держава перетвориться на територію, де панує хаос. І тоді на цю територію неодмінно прийде той, хто створить тут державу вже за власними законами.



комментарии [6]

23.03.2023 12:00     Автор-Скрімеру Я не погоджусь, що нині ми можемо повернутися до практик 17 століття, коли ці землі населяли вільні люди. На жаль, тих людей давно немає - вже інша генетика. Так московські практики також винні. Але головне, чому ми не вміємо ефективно працювати, організоуватися, обирати достойних представників - це тривалий вплив кріпацтва. Із стпражніми господарниками влада довго й успішно боролася, виростивши породу невільних людей, які не вміють та вже й не хочть брати відповідальність, щось думати, вирішувати. Є пан (президент, міністр, голова сільради...) - от нехай він і вирішує. Й винний в усьому не я, а він. Капіталізм й нацональна держава відновлять цю рису підприємництва в народі, але на це знадобляться десятиліття
21.03.2023 16:14     Скрімер Ось що він писав:

В основе же российского сознания и российского деспотизма, лежат:

1.Политические принципы византийского и ордынского деспотизма.

2.Ветхозаветные представления о национальном избранничестве.

3.Этическая несвобода ("соборность") - перекладывание ответственности с личности на власть. Иррациональность мышления.

4.Представление о ценности сакрального и ничтожности профанного. Отсюда властный принцип – цель оправдывает средства и отсутствие представления о ценности человеческой жизни и личности.

5 Поскольку жизнь большинства людей протекает в профанной сфере, это приводит к игнорированию всяческой "профанной" морали и законов. Отсюда пресловутое воровство и мошенничество.
21.03.2023 16:14     Скрімер Сайт не дає публікувати довгі коментарі )
21.03.2023 15:59     Скрімер Корупція розповсюджена у недорозвинутих суспільствах зі слабкими державними інституціями, низькою культурою, традиціями поблажливого сприйняття крадійства й кумовства, релігійною традицією. Це добре характеризує Московію. Але звідки ж у них корупція? Фактор - релігійна свідомість. І хоча християнство стверджує однозначно: не укради, для московитів це є білою плямою у біблії, бо ж їх релігія - наче така сама (православна), але поверхнева її форма споконвіку прикриває цілком відмінний від українського (і європейського) тип релігійного світосприйняття. Ще Георгій Федотов показав засадничу відмінність релігійності Київської Русі, тобто стародавньої України, від візантійської. А вже в наш час, Валерій Ронкін пише, що в основі є уявлення про абсолютну цінність сакрального, та нікчемність профанн
21.03.2023 15:59     Скрімер Тому, реформи, звісно, потрібні, але вони мають відтворювати ідеї майдану на всіх рівнях - загально державному та місцевих, разом з цифровізацією та відкритістю. І виборність має бути, а не призначення. Історично, в наших громадах виборними були і судді, і священики, і вчителі, не кажучи вже про управителів громадськими справами і майном. То чому б і не зробити так? А у нас навіть суду присяжних нема.
21.03.2023 15:55     Скрімер Хабарництво українцям як раз таки не властиво. Ці "практики" були разом з окупацією і колонізацією насаджені на Лівобережжі ще з 17-18 століть, а згодом і на інших наших теренах, старанням і прикладом "привозної" адміністрації і чиновників. А потім, совок. І це вкорінилося так, що зараз вичистити не легко. Те, що багато хто з оточення корупціонує, говорить про ступінь їхнього занурення у совок, травму колонізації, але аж ніяк не про український народ. До Московської неволі люди і громади мали широкі свободи та не відзначалися корупцією. Спитайте себе: багато ви бачили корупції на майдані, моделі-зразку уявної держави, до якої прагне суспільство? Навпаки, там ми бачили самовідданість і бажання прислужитись громаді.
Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Сергей Гутиев

Некоторые непальцы поднимают тяжести не пальцем

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: