Сектор Газа: два народи в заручниках своїх керманичів

Той, хто цікавився історією діяльності ізраїльських спецслужб, вже у перший день не мав жодних сумнівів, що доля лідерів ХАМАС вирішена – їм не жити. Але ж, це відповідь тих, на кого напали, не могла не торкнутися й мільйонів мешканців Гази, які до звірств й обстрілів не мали жодного стосунку.

Однією з найбільших загадок цього конфлікту для мене залишається спосіб, у який лідерів ХАМАС схилили до цього нападу. Й не треба казати про великі гроші, які замовники заплатили їм особисто й «інвестували» в організацію. Якщо ти приречений на смерть від куль й бомб ЦХАКАЛу й спеців зі знищень з складу спецслужб Ізраїля, то навіщо тобі гроші? Чи могли ті, хто направив бойовиків вбивати мирних ізраїльтян, діяти виключно з фанатичних міркувань? Бойовики – так, їхні лідери – ні. Останні – заможні люди, які звикли до розкішного життя й вони не поспішають в рай на зустріч із сімома незайманими дівчатами – в них їх вдосталь на цьому світі. Фактично населення Гази стало заручниками лідерів Хамас, які прирекли не лише себе, а й свій народ на жахливу помсту.

Ізраїльтяни здували не менше хамасівців. Точніше – лідери Ізраїлю. Вони, як на мене, також взяли у заручники свій народ. Й те, що зараз коїть ізраїльська армія дуже дорого коштуватиме ізраїльтянам. З перших хвилин керівники країни обіцяли жорстоко помститися, й головне – «знищити ХАМАС». Те саме пізніше заявив й Байден.

Але якщо замислитись: чи можна у перебігу військової операції знищити терористичну організацію? Адже вона існує не завдяки конкретним керівникам й бойовикам. ХАМАС базується на ідеології, замішаній на ісламізмі й на грошах, які надають терористам ті, хто зацікавлені у існуванні організації. Тому навіть якщо ізраїльська армія зрівняє із піском всю Газу до останнього намету й підземного тунелю разом із усіма мешканцями й бойовиками, це не стане кінцем ХАМАСу. Місце вбитих посядуть нові терористи, які воюватимуть на гроші тих самих закордонних спонсорів. То навіщо обіцяти нездійснене?

Я розумію логіку бомбувань ісламського університету Гази – саме звідти розповсюджується вірус ненависті до євреїв. Але навіщо бомбити лікарні, школи й житлові масиви дуже щільної забудови? Навіщо розстрілювати колони біженців?.. Логіки в тому немає. Адже  такі звірства у відповідь на звірства лише роздмухують ненависть арабського світу до Ізраїлю. То чому єврейське керівництво дало на це добро? Якщо від нерозуміння – тоді це дуже сумна новина.

Але мені здається, що керівництво Ізраїлю діє під впливом емоцій. Це дивує. Здавалося б такий древній й мудрий народ мав би керуватися логікою, прораховувати свої кроки й передбачати наслідки. Безумовно, єврейський народ у своїй масі, як і будь-який інший керується емоціями й прагне знищити тих, хто завдав йому страшного болю – без суду й слідства, не враховуючи, що постраждають діти, жінки… Але лідери не повинні керуватися емоціями, мають бути розсудливими й бодай трохи людяними. Така розсудливість завжди була в пріоритеті ізраїльських спецслужб під час здійснення актів відплати. Неодноразово ретельно підготовлені операції зі знищення ватажків терористів припиняли в останній момент, якщо раптом існували загроза загибелі невинних людей. Що змінилося зараз й навіщо Ізраїль робить саме те, на що його провокували нападники – на акти безмежної невибіркової жорстокості, що в перспективі лише погіршить становище ізраїльтян, з усіх боків оточених ісламським світом?

Мабуть в цьому світі багато що змінилося. Настрої натовпу стали важливіші за стратегічне керівництво державами, а світові лідери всі як один перетворилися на популістів. Здається настав той час, коли виправдалася теза Леніна: країною може керувати домогосподарка. Але наслідки такого керівництва жахають…