01 мая 2024 | 10:55 , Олег Ельцов. ТЕМА
У столиці презентували книгу “Мистецтво світу. Внесок України”. Автори – відомі мистецтвознавці Дмитро Горбачов та Валентин Соколовський. Мені не пощастило відвідати презентацію книжки. Але з рецензії дізнався, що йдеться про досліди впливу українських митців на світове мистецтво: «від палеоліту до наших днів».
Хм… Каюся: так я вперше дізнався про українське мистецтво палеоліту.
Отут цікаво: ті древні митці були сертифікованими українцями? А за якими ознаками, адже на той час всі мешканці однієї довготи на планеті одягалися приблизно однаково: у вовчі та ведмежі шкіри. А хто були батьки українців палеоліту, часом не з Африки прибули? В якому тисячолітті? Чи можна їх вважати автентичними українцями, чи мають вони право представляти українське мистецтво у світовій наскальній та глечіковій царині?..
Я не знаю хто тут накосячив з формулюваннями у прагненні якомога вище підняти прапор українського мистецтва – автори чи безграмотний журналіст, але вкотре хочеться закликати до стриманості у пропагандистському куражі. Може статися, що все спрацює не на користь, а на шкоду. Погодьтеся: термін «українські художники епохи палеоліту» звучить кумедно, бажання читати далі не викликає.
Аби українське мистецтво пробивало собі дорогу у світових мистецьких колах, однієї лише пропаганди недостатньо, особливо коли вона дурна. Треба більше музеїв, потрібна більша підтримка сучасних митців, потрібні державні інвестиції в мистецькі заходи, потрібні гідні освічені куратори галерей, а не коханки та родичі великих начальників мінкульту.
Насмілюся заявити крамольне: потрібно менше «сучасного мистецтва»-поробок неуків від мистецтва. Натомість маємо наразі грандіозний дефіцит того, що перевірене часом й має право називатися класикою. Потрібні закупівлі таких зразків мистецтва для державних музеїв навзамін копій, які давно зайняли місце оригіналів в часи тотального пограбунку музейних фондів рогулями при владі від часів Кучми й до останніх часів. Хтось може згадати коли в нас останній раз була виставка за обміном між українським та відомим європейським музеєм? Немає чим обмінюватися? Тоді шукайте гроші аби такі виставки в нас з’являлися. Робіть цікаві мистецькознавчі програми на Суспільному телебаченні та радіо, аби вони «чіпляли» слухача-глядача, шукайте нові форми просвітництва, влаштовуйте за бюджетний кошт виступи музичних виконавців високого музичного мистецтва, вкладайтеся в рекламу… Так, попервах увага до таких заходів буде дещо менша за виступи Олі Полякової. Але це треба робити, на це треба витрачати грубі народні гроші, інакше діла не буде й через сотню літ доведеться розповідати про внесок у світову культуру українських митців часів палеоліту.