Заперейменували!

Але не помиліться, подумавши, що компанія перейменувань – це приоритетний напрямок діяльності всіх гілок влади. Громаді повідомили, що Україна розпочала будівництво підземних заводів ВПК. Перевірити це твердження, звісно, не можна. Але кортить спитати: нащо будувати нові підземні цехи й заводи, коли в країні повно вже збудованих за часів СРСР. Нагадаю: Радянська Україна була перлиною тодішнього ВПК. Ті, кому доводилося працювати на таких підприємствах, знають напевно, що виробництва «оборонки» часто-густо мали підземних «дублерів»: глибоко під землею, за шарами залізобетону, з автономною системою вентиляції, енерго та водопостачання, каналізацією. Їхня захищеність залежить від категорійності, деякі цехи та виробництва здатні витримати ядерний удар. Скажімо, Зеленському з оточенням не довелося будувати новий бункер, аби ховатися у перші місяці війни – він сидів у бункері радянських часів в Урядовому кварталі. У персональних сховищах розміщувався й Залужний зі штабом. Цей радянський спадок дозволив безперешкодно функціонувати державній й військовій машинам. Чому ж цей приклад не наслідувало вітчизняне ВПК, чому нам на третьому році війни розповідають про будівництво підземних заводів? Я не питатиму чому будівництво підземних виробництв розпочалося тільки зараз. Хвилює єдине питання: а що із радянськими: всі працюють 24 на 7?

А ще країна кілька днів очікувала на дозвіл партнерів бити їхніми ракетами по території Раші. Ніхто не каже скільки тих ракет нам передано й скільки їх в наявності у партнерів – це ж військова таємниця. Але численні військові експерти-зрадники дізналися цю таємницю й рознесли її по всьому інтернету. Ракет немає. Стріляти нічим. Для розуміння: уряд США розмістив замовлення для виготовлення 200 (!) АТАКАМС. Виробництво забере кілька років, ракети призначені… замовникам з країн Балтії та Польщі. Вони на відміну від України платять за ракети власні гроші. То з чого здійнялася буря у склянці?..

Й звісно, ми відзначилися на дипломатичному фронті: Зеленський поміняв міністра закордонних справ, але не поміняв стиль спілкування з партнерами. Ціль №1 для погіршення міждержавних стосунків традиційно – Польща. Днями поляки були буквально шоковані стилем спілкування Зеленського з їхньою делегацією в Києві, а керівник МЗС Польщі глузував з українського перукаря, який стриже його в Варшаві. Врешті-решт за все платить Усик у кайданках від польської поліції.

На тлі цих карколомних новин інформаційною дрібнотою виглядає заява члена оборонного комітету парламенту Сергія Рахманіна, який констатує: рекрутинг в армію – це суто символічна кампанія, яка дає мізерне поповнення ЗСУ. Й зізнається: я не знаю чому це працює настільки погано…

Сподіваюся, тепер споживачі цього непридатного для споживання інформлайна зрозуміли, що блокування трибуни парламенту щодо перейменувань вулиць й міст й пересаджування тіла Мар’яни Безуглої з одного крісла в інше – це те, що потрібно для перемоги найбільше.