Газета «Хрещатик» задовільнила радника мера за гроші киян

 - Вчора районна прокуратура оперативно скасувала постанову міліції про порушення кримінальної справи проти Бектурсунова щодо розбещення неповнолітньої.

-  Та сама прокуратура сьогодні подала апеляцію щодо обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вимаганні Кіслова, якого міліція відпустила на підписку про невиїзд. Сьогодні суд розглядатиме це питання, й наразі не відомо – чи «повирішував питання» Бектурсунов у суді.

-  Сьогодні ж з»явився лист дівчини, яка нещодавно давала свідчення про те, що Бектурсунов розбещував її у неповнолітньому віці. Нині вона спростовує ці свідчення й звинувачує у всьому Кіслова. Наразі Кіслов дає свідчення, після чого потрапить до суду. В разі, якщо суд винесе рішення про його арешт, він не зможе спростувати звинувачень дівчини. Постає слушне запитання: що робила всі попередні дні дівчина, й чому вирішила звернутися до редакції із такою заявою, коли Кіслов опинився у слідчого, а після того – в суді.

Але якщо все це було прогнозовано з огляду на практику, яка нині тотально розповсюджена в українських правоохоронних органах і судах, то останній «хід» радника Черновецького, був неочікуваним навіть для нас.

- Сьогодні в газеті «Хрещатик» - муніципальному засобі масової інформації, з»явилась низка заміток на захист Бектурсунова ба більше – муніципальних ЗМІ Києва,  серед яких одна, яка здатна ввести читача зі здоровим глуздом в ступор. А саме: було опубліковане фото Романа Кіслова, взяте начебто з сайта знайомств.

Для пересічного читача не зрозуміла логіка появи цієї інформації. Невже Кіслов також розбещує неповнолітніх? Ні. Принамні, редакція повинна була б анонсувати своє розслідування з цієї теми. Можливо, на думку журналістів «Хрещатика» порядний журналіст ніколи в житті не стане знайомитися з дівчатами на сайті знайомств? Якщо так, тоді цей текст з незрозумілих причин зник зі шпальт газети. Якщо колеги та підлеглі Бектурсунова просто вирішили зробити дрібну капость Кіслову, тоді не зрозуміло інше: чому я, мешканець Києва й платник податків, повинен утримувати штат журналістів, які обслуговують особисті потреби й «мочать» ворогів радника столичного мера?

З огляду на це є конструктивна пропозиція: Казбек Бектурсунов повинен вирішувати власні проблеми за власний кошт, а не за кошт київської громади. Щодо появи згаданої замітки, мені, як утримувачу газети «Хрещатик», буде втішно побачити у черговому числі видання об»яву про те, що ця інформація була розміщена на правах реклами за кошт приватної особи Казбека Бектурсунова.  

А поки цього не сталося, стосунки київської громади зі столичною владою нагадують композицію, представлену на фото двох гарних тваринок, що іліюструє цю замітку. Причому,  київська громада у цьому природньому акті грає в усіх розуміннях пасивну роль.