Чи у «святому сімействі» всі руки не крали?

Ось лише минулого тижня агенція Transparency International провела дослідження серед 69-ти держав стосовно рівня корупції. Оцінювання проводилося за шкалою від 1 до 5-ти – від найнижчого показника корумпованості до найвищого. І знаєте? Україна з своїми 4,3 бала потрапила в число лідерів у списку найкорумпованіших країн, випередивши навіть Камерун, показник якого 4,1 бала!

Відверто кажучи, вітчизняна преса ніколи активно не обговорювала такої пікантної теми, як можлива причетність Віталіни Ющенко до корупційних дій. Можливо, через те, що Віталіну Ющенко та її брата Андрія в столиці більше знають як відомих тусовщиків. Тож напевно суспільні стереотипи не дозволяють тусовщика запідозрити у корупції, проте… Такі підозри щодо Андрія Ющенка з‘явилися відразу після публікації в «Українські правді» статті «Син Бога». Спочатку журналісти було зачепили тему дорогого автомобіля BMW з чеськими номерами, на якому роз‘їжджав Андрій. А далі на поверхню сплила й квартира у 400 квадратних метрів, невідомо за які кошти орендована Андрієм, і подарунки коханій дівчині у вигляді дисків для коліс автомобіля, інкрустованих діамантами, і регулярні розпивання шампанського вартістю у 3000 гривень в ресторані «Декаданс», і ще незліченна кількість усіляких мажорських замашок. Але ці проблеми нехай хвилюють Віктора Андрійовича з його хоружівським комплексом меншовартості, який вилився не в демонстрацію розуму й виваженості, а в показний потяг до розкоші.

Віталіна Ющенко теж недалеко втекла від свого брата. Проте героїнею скандалів була не вона, а її колишній цивільний чоловік Михайло Гончар. Мабуть, багато українців вже забули скандал зі стріляниною по вікнах комітетів Верховної Ради України, яку влаштував батько президентської онуки. З цього скандалу М.Гончар виплутався сухим, оскільки правоохоронці прислухалися до слів медиків про серйозний нервовий зрив, який довелося пережити панові Михайлу. Однак, днями батько президентської онуки знову опинився в епіцентрі скандалу. На цей раз у ролі жертви. Жертви, до якої у простого обивателя виникли відразу два взаємовиключні почуття – від абсолютно людського співчування, до відвертої неприязні. За інформацією газети «Сегодня» невідомі особи, як кажуть у народі, «вичислили» М.Гончара у під‘їзді будинку, завдали йому кілька важких ударів, а потім вивезли до якоїсь лісопосадки, випитали код сигналізації помешкання, забрали ключі від квартири і сейфу й згодом успішно його «почистили». За словами самого М.Гончара у нього з помешкання пропало 1 мільйон 200 гривень та 40 імпортних годинників.

Ось тут якраз і постає запитання: з якої це радості «скромному підприємцеві» тримати у хаті 1,2 мільйона та ще й 40 годинників? Ну, з годинниками ще якось щось зрозуміти можна. Наприклад, наш гарант Конституції полюбляє колекціонувати трипільські черепки. То може його колишній зять теж колекціонер, тільки збирає годинники? Можливо, на цьому ґрунті Михайло Гончар і знайшов колись спільну мову з Віталіною та тестем? Але навіщо людині тримати мертвим вантажем у хаті 1,2 млн. гривень? Адже їх розміщення на депозиті могло б щомісяця приносити щонайменше по 20 тисяч!? Як казав один з персонажів кінокомедії «Іван Васильович змінює професію»: «Громадяни! Зберігайте гроші в Ощадкасі!». Але є речі, які дають підстави припустити, що М.Гончар побоювався нести значні суми коштів до банківських установ. Причому побоювався не через проблеми, які останнім часом спіткали багато українських банків.

Минулого літа при отриманні хабара в розмірі 20 тисяч доларів США було затримано директора Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації Ігоря Гончара. Так от, цей Ігор Гончар якраз виявився батьком Михайла Гончара. Тобто, колишнім сватом президента Віктора Ющенка. Далі ще цікавіше – невдовзі Ігоря Гончара, не зважаючи на те, що під час обшуку у його помешканні виявили 400 тисяч доларів США, походження яких невстановлене, випускають під заставу у 70 тисяч гривень. Де І.Гончар перебуває нині – невідомо. Проте постає запитання іншого характеру: а чи, бува, 1,2 мільйона гривень з сейфу Михайла Гончара не мають відношення до «чесної» чиновницької діяльності його батька? І чи не з цієї причини пан Михайло не розміщував їх на банківських рахунках?

І наостанок ще одне запитання до людини, з руками, «що ніколи не крали»: чи готовий пан В.Ющенко підтвердити, що руки його родичів теж нічого не крали?