Несвобода на "Свободі"

Відкритий лист виконуючому обов*язки Президента інкорпорації Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа Панові Трімблу від брюссельського кореспондента Радіо Свобода. (Переклад з англійської) Шановний Пане Трімбл. Перш за все я хотів би Вам побажати щастя в Новому році і подякувати за співпрацю яка триває вже п*ятнадцять років. Але разом з тим я хотів би висловити велике обурення стосовно нового керівництва української служби Радіо Свобода . Кілька місяців тому, а саме після того як відбулась заміна директора служби Олександра Народецького на Ольгу Буряк на мене розпочався величезний психологічний тиск. Наприклад, представники нової адміністрація в грубій , а часто і в лайливій манері робили мені зауваження стосовно моїх репортажів та деяких технічних проблем під час інтернетного , або телефонного зв*язків. То вони не можуть вчасно отримати мої імейли, то я мушу чекати на редакторські правки з Праги годинами. Вони постійно дорікають мені чому я не можу купити професійний дигітальний диктофон щоб покращити якість інтерв*йованих Європейських політиків чи аналітиків, або ж вони нарікають, що в мене поганий мобільний телефон і зі мною через це поганий зв*язок, тому треба щоб і телефон я купив новий. Я пояснив колегам із Праги, що моя місячна зарплата всього-навсього трохи більша як 900 Євро (девятьсот)!!! і я не можу із своєї мізерної зарплати позволяти купувати професійні дигітальні тейпрекодери, мобільники, тощо. На це Ірина Халупа запропонувала, щоб я обладнанння купив, а Радіо почастинно щомісяця звертатиме мої витрати. Проте, Пане Трімбл я вже маю досвід з такою формою фінансового відшкодування. Приміром екс-директор української служби Радіо Свобода Роман Купчинський пообіцяв мені що зверне кошти за відрядження до Мадриду де підписувалась між україною і НАТО Хартія про особливе партнерство (квитки на літак і дводенний нічліг обішовся мені десь 500 американських доларів), проте відшкодувань жодних я не одержав і донині. Таке ж саме становище із персональним комп*ютером (леп-топ), який я купив за 1.700.42 євро і ледве не на всі сто відсотка я його використовую в цілях Радіо Свобода. Хто компенсує затрати за використання комп*ютера, його інсталяцію, купівлі і встановлення захисних програм? Для моєї порфесійної активності п*ять днів на тиждень я використовую свій власний автомобіль. Без авта в Брюсселі крутитись між штаб-квартирою НАТО, Єврокомісією, Європарламентом, іншими офіційними установами щоб зібрати інформацію фізично не можливо це в день мінімум 67 км. Хто мені заплатиь кошти за амортизацію авта? Радіо Свобода? В цьому контексті я хотів би Вас запитати Пане Трімбл. Чому Ви мене дискримінуєте і принижуєте у порівнянні з моїми пражськими колегами, які одержують зарплату в 3 000 доларів, а де хто й більше + радіослужба їм сплачує за житло, хоча вони працюють не більше ніж фріленсери в Західній Європі ? І нинішня адміністрація ставить до них вимоги не як до фрі-ленсерів , а як до штатних кореспондентів. То чому ви ділите своїх кореспондентів на два сорти? Коресподенти в Празі -- це вищий сорт, а поза -- сотр нижчий. Яка ж тут може бути рівність і збереження принципів демократії, яку по цілому світі поширює Радіо Свобода і Вільна Європа? Наступна хвиля психологічного тиску на мене відбулась після ділової вечері членів Ялтинської Європейської Стратегії, на якій були присутні Голова Єврокомісії Романо Проді, член українського парламенту і олігарх Віктор Пінчук, члени Європарламенту, аналітики. Наступного дня після цього засідання членів ЯЄС, до мене подзвонив новий директор української служби Радіо Свобода Ольга Буряк із звинуваченнями, що під час засідання я збирав не інформацію для Радіо Свобода, а вирішував свої власні бізнес питання з Віктором Пінчуком, а це не відповідає журналістським кодексам Радіо Свобода і тому я не можу далі співробітничати з радіостанцією. На це я відповів, що це дуже по дурному звучить: я бідний журналіст фрі-ленсер обговорюю бізнес-плани з однією з найбагатших людей східної Європи. Наступне звинувачення було знову пов*язане з прізвищем Віктора Пінчука. Виявляється, як мене просвітила пані Буряк, я не мав права узгоджувати з паном Пінчуком остаточну версію інтерв*ю з Віктором Пінчуком, бо це не в журналістських правилах Радіо Свобода. З цього Олга Буряк зробила висновки що я не вмію самостійно працювати і вона боїться, що нашій співпраці від першого січня 2006 року прийде кінець. Тому такі безпідставні перманентні звинувачення з боку нового керівництва української служби Радіо Свобода призвели до нервового виснаження і суттєво похитнули моє здоров*я. В такій атмосфері не можна працювати і тому я змушений звернутись в міжнародний суд з прав людини в Страссбурзі з позовом на Радіо Свобода з проханням виплатити компенсації за нанесені мені моральні збитки. Я також буду домагатись матеріальних компенсацій за мої професійні витрати, адеже лише за використання авта у професійних цілях за п*ятнадцять років витягує на суму понад двісті тисяч євро. Вибачайте пане Трімбл, але я також поінформую про оце все неподобство майбутнього Президента інкорпорації,якого мають ось-ось призначити, а також членів американського Конгресу, які курують роботу Інкорпорації. Ще раз бажаю вам всього найкращого в Новому році.