Нова влада та старі граблі

Зрозуміло, що цей найпростіший шлях для одночасного «вбивання декількох зайців»:

• завоювати прихильність Майдану перед виборами шляхом створення ілюзії швидких зрушень у суспільстві та змін у роботі державного апарату
• показати тим, хто ще не «перефарбувався» відповідно до нових політичних вимог, що час сумнівів минув і треба вже зрозуміти на кого орієнтуватися.

Проте, не будемо далі лізти у політичну площину, а повернемося до нав’язливих асоціацій  з 1917 роком. Тоді комуністи грабували буржуїв, тепер грабують комуністів, які зовні схожі на буржуїв ( у якості приклада виступає пожежа помістя Симоненка).

Тоді з тюрем повипускали всіх злочинців, тепер Верховна Рада  поза всіма правовими нормами, з повним ігноруванням судової системи випускає з тюрем політичних в’язнів.

До списку потрапляють багато різних осіб. Наприклад у справі «васильківських терористів», які дійсно займалися політичною діяльністю за що і постраждали ( до вилученої у їх офісі вибухівки вони мають таке ж відношення як і до польоту на місяць)  хоча б «для виду» дотримується судова процедура.

А ось справа батька й сина Павліченків не така однозначна. Можливо не варто Раді у цьому випадку, навіть не ознайомившись зі справою, приймати таке рішення. Які з Павліченків, навіть за умови їх повної  невинності в інкримінованому злочині, «політичні в’язні»?  Особливої пікантності ситуації додає мотивація прийняття такого рішення депутатами Ради: «Ультрас прийшли!».

А справа Запорожця, засудженого за вбивство працівника міліції?

По-перше, наскільки відомо, до політичної боротьби Запорожець долучився вже перебуваючи у СІЗО, тобто після вчинення вбивства. Таким чином переслідувати його за політичні переконання якось не виходило.  

По-друге, цікаво отримати відповідь на наступне запитання: а вбивство міліціонера Запорожець вчинив з політичних мотивів чи з мотивів особистих неприязних стосунків? В обох випадках Рада своїм рішенням чи то дозволила  вбивства політичних опонентів, чи то заборонила притягати до відповідальності вбивць у випадку їх членства у потрібній громадській чи політичній організації.

Приїхали! Тільки не зрозуміло, що тепер робити рідним та близьким вбитого міліціонера? Чи їм також, сподіваючись на милість Ради, вступити до партії, взяти помповика та застрелити Запорожця?

Ще одна асоціація з подіями 17-го – повна деморалізація правоохоронних органів, вороже ставлення до них більшої частини населення, та як побічний ефект - перебирання на себе правоохоронних функцій громадськими організаціями або неформальними об’єднаннями.

Наслідком цього є поява ніким не контрольованих натовпів на дорогах України, які чомусь вирішили, що вони можуть зупиняти автомобілі, оглядати їх, вриватися в помешкання громадян та оглядати їх. І це в той час, коли справжню боротьбу з «титушками» практично завершено. Кількість «перевіряльників на дорогах» зросла в арифметичній прогресії відразу ж після того як стало зрозуміло, що капець Януковичу вже настав. Вказана ситуація нагадує стару історію з носінням ствбура Леніним на суботнику, в чому йому допомагали декілька тисяч  людей – згідно їхніх спогадів.

Пересічного громадянина, навіть активного учасника Майдану, трішки напружує ситуація, коли йому доводиться відповідати на запитання людини у балаклаві з биткою в руці.

Всім зрозуміло, що такий розвиток подій через відносно короткий термін часу призведе до появи цілої купи бандитських зграй, які прикриваючись належністю до Самооборони чи Правого сектору, або просто копіюючи їх обмундирування почнуть скоювати розбійні напади на автотранспорт, помешкання громадян, інкасаторів, працівників правоохоронних органів тощо.

Загострення криміногенної ситуації неминуче. Цьому сприятиме і неминучий відтік кадрів із лав  ЗМОП «Беркут» та інших спецпідрозділів як у разі їх розформування так і у разі початку репресій. Станом на сьогодні де-факто декілька спецпідрозділів «Беркут», які справедливо вважають, що їх зрадили і очікують розправи над собою, не підпорядковується керівництву МВС, а після арешту першого беркутівця ситуація значно ускладниться.

І як би радив політикам, які активно заграють з Майданом, , не розповідати про спільні патрулі ДАІ й «Самооборони» та інші нісенітниці. Для початку я б порадив виправити ситуацію з охороною громадського порядку та розкриттям злочинів. Але зробити це зможуть лише професійно підготовлені кадри. Сильним опером чи слідчим за рік не станеш.  Якщо нові кадри мають бажання влитися до лав ОВС – ласкаво просимо! Пишіть заяву, оформлюйтеся і працюйте. Цікаво буде подивитися на цих людей і на їх відношення до служби в ОВС через декілька місяців роботи за відсутності кардинальних реформ.

Новий міністр внутрішніх справ потрапив у пастку і стоїть у шпагаті. З одного боку від нього вимагають дати швидкі результати з розкриття злочинів колишніх можновладців та силовиків. З іншого боку від міністра вимагають провести повну люстрацію правоохоронних органів (заява Кола Майдану). Вказані завдання протирічать одне одному. Про це міністр повинен чітко заявити громадянам.

Результати перших призначень в МВС свідчать про те, що люстрацію Аваков проводити не збирається, до лав повертаються старі кадри з доволі неоднозначною репутацією:

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/987000,

http://ord-ua.com/2014/02/25/perestanovki-v-mvd/?lpage=1,

http://ord-ua.com/2014/02/25/kognitivnyj-dissonans-regional-vozglavil-dnepropetrovskuyu-miliciyu-predstavlyal-ego-pervyj-zam-zaharchenko/

У вказаній ситуації Авакову необхідно принципово визначитися з тим, що він планує робити в найближчому майбутньому, аби достойно відповісти на існуючі виклики та не стати політичним трупом.

За всіма ознаками країна стає на шлях єгипетського розвитку післяреволюційної ситуації, яка передбачає у найближчій перспективі зневіру суспільства у нових очільниках держави та їх подальше усунення від влади.

Міністр має усвідомити і довести до відома країни, що у ситуації, яка склалася, він є лише тимчасовим очільником МВС.

Виходячи з цієї тези, Аваков мав би зосередитися на виконанні  лише одного завдання – швидкого розслідування злочинів періоду Євромайдану, економічних злочинів колишньої влади та повернення МВС до виконання своїх функцій з підтримання правопорядку у державі.

Припинення діяльності всім відомих конвертаційних центрів, які діяли під «кришуванням» колишніх міністрів, викриття тендерних зловживань дозволять наповнити бюджет, покарати винних виключно у правовому полі, а не за принципом «революційної правосвідомості», вилучити майно і фінансові активи в рамках кримінального судочинства. Як наслідок вказаних дій Аваков зміг би отримати і додаткові політичні дивіденди.

 Одночасно з виконанням цього завдання Аваков має розробити та надати до закінчення президентських виборів основні тези реформування МВС до яких включити:

• пропозиції структурної перебудови МВС які б мали на меті скорочення штатної чисельності МВС та відповідне збільшення матеріального забезпечення в рамках існуючого бюджетування та забезпечення розвороту МВС «обличчям» до потреб громадян;
• пропозиції щодо вимог з добору кадрів для проходження служби;
• пропозиції щодо втілення системи просування по службі. 

Лише при виконанні вказаного алгоритму дій Авакову вдасться уникнути політичного небуття та заставити систему МВС виконувати свої функції.