Дмитро Корчинський: Я хочу побачити як Порошенко із вікна своєї адміністрації буде відстрілюватися від буремного натовпу

Я послухала вашу проповідь. Ви говорили, мені здалося, трошки абстрактно… Ви закликали до дій, але не вказували, які саме дії їм, цим хлопцям, які вас учора слухали, треба робити. Боже провидіння – це річ хороша, але, мені здається, потрібна якась стратегія і тактика в реалізації цього провидіння…

Просто є речі, які можна говорити публічно, а є - які треба говорити на вухо. Нормальними є закликати людей до активності в часи війни і небезпеки. Але вказувати конкретні напрямки удару, - це означає «піти паровозом» в наступній кримінальній справі… Я доволі багато часу провів на волі і не хотілося б сісти в тюрму найближчі… скажемо, кілька місяців.

Тим не менше, у вас була фраза про те, що в Києві є чимало об’єктів, які можна окупувати, атакувати, блокувати…Що ви мали на увазі? Це ж теж може неоднозначно трактуватися?

Мені здається, що тут все на поверхні і всі все бачать.

Треба просто увімкнути телевізор, практично будь-який наш телеканал. І одразу побачиш перед собою об’єкт, який хотілося б атакувати.

Чому ви так активно лобіюєте акцію 5 вересня під «Інтером» (як відомо, 5 вересня ряд громадський організацій запланували розпочати блокаду телеканалу «Інтер», аж до повного припинення ним мовлення в ефірі, - МИР)? В чому ваш інтерес?

У мене інтерес тільки в тому, щоби цей телеканал припинив своє мовлення. Або щоби він був націоналізований, і його частоти були повернуті державі.

І шанси такі є, ви вважаєте?

Я вважаю, - якщо всім «навалитися» , - шанси такі є.

Саме як результат оцих громадських акцій, які плануються..?

Так, саме як результат громадських акцій. Тому що громадська дія – це єдиний дієвий механізм впливу в Україні.

Національна рада з питань радіомовлення і телебачення не має реальних механізмів боротьби.

Тим більше, що «Інтер» - складається враження - співпрацює з певними особами в адміністрації президента.

Тобто, Нацрада не має реальних механізмів, СБУ не має реального механізму…

А чому СБУ не має реального механізму?

Тому, що СБУ не може сваритися з адміністрацією президента. Це по-перше, а по-друге, трагедія в тому, що СБУ справді не має таємних тюрем…СБУ справді не займається вбивствами ворогів української держави. На відміну від спецслужб всього цивілізованого світу, вони не проводять позазаконних дій…

От Аваков теж розізлився на «Інтер», і в Авакова є механізми. В нього є Департамент по боротьбі з економічною злочинністю. Там є що «копати», є за що чіплятися: і по власниках «Інтера», і по топ-менеджменту, і по коштах з рекламного бізнесу. І він міг би вирішувати ці проблеми. Сам. За допомогою свого власного відомства. Але, на жаль, у нас це так не працює. Тому що не факт, що президент буде більше слухати Авакова, ніж, скажімо, Льовочкіна.

А чому Аваков став так прискіпливо ставитись до «Інтера», в чому його інтерес полягає?

Я думаю, тому що його «мочать» на «Інтері».

Лише через це?

Ну, крім всього іншого Аваков, як би там до нього не ставились, все-таки стоїть на більш-менш патріотичних позиціях. Ясно, що є велика кількість претензій до нього, до міністерства, до створеної ним Нацполіції, до його кадрової політики…Але давайте не будемо забувати, що Аваков почав озброювати добровольчі батальйони тоді, коли ніхто не наважувався взяти на себе цю відповідальність. В той час, коли люди, які керували державою, боялись оголосити АТО, наприклад, в Луганській області, просто оголосити АТО, - Аваков почав давати зброю «отморозкам». Нам, наприклад…

Нам – це кому? Конкретизуйте.

…Ну, мені, моїм хлопцям… Якомусь там «невменяємому» Семену Семенченку, якомусь «Азову», - а це явні «фашики», вони щойно вийшли з тюрми і тут їм дають автомати… Правосєкам. Тобто, безлічі людей… Безумовно, будь-який чиновник перелякався би. Але на той момент патріотизм Авакова перевершив обережність. І він дав зброю добровольцям. І завдяки цьому багато чого було врятовано. Тобто пішла зворотна хвиля. Ми ж весь час терпіли поразки і тікали… І тут раптом спротив від українців пішов. Значною мірою, - завдяки позиції Авакова. Його й справді дратує (я лише це підозрюю, тому що не спілкуюся з ним) вся ця «вата» і те, що вона дедалі нахабнішає в Україні.

Ви сказали, що лобісти «Інтера» сидять в адміністрації президента, і що СБУ не хоче сваритися з ними через «Інтер». Це ви такою езоповою мовою говорите, що «Інтер» «зав’язаний» на Порошенкові, наприклад?  

Більше на Льовочкіні.

А який стосунок Льовочкін має зараз до адміністрації Порошенка?

По-перше, він лишається членом команди. По-друге, Райнін – це людина Льовочкіна.

Перший виступ Райніна на новій посаді – на «Інтері». Це все одно, що голові адміністрації президента Порошенка піти й виступити на каналі «Росія-1».

Думаєте, він це зробив показово? Навіщо?

Мабуть, для того, щоби підтримати «Інтер» в той момент, коли на нього з боку громадського суспільства здійснюється такий «накат».

Тобто, адміністрація президента дає зрозуміти, що з «Інтером» нічого поганого не станеться?

Я по-іншому це не можу трактувати.

Тоді навіщо всі ці блокування? Ви ж розумієте, що Боже провидіння – це дуже абстрактно, а влада Порошенка – дуже конкретна?

Ми просто бачимо, що це працює. Що, коли береться за справу громадськість, так чи інакше, «верхи» змушені реагувати, навіть адміністрація президента.

Наводьте приклади!

Хотіли посадити «Батю» (командир батальйону «Айдар», - МИР)

Серйозно взялись за цю «посадку». І всього лише кількох сотень активістів виявилось достатньо для того, щоби він вийшов на свободу.

Дуже невелика кількість активістів «розкачувала» ситуацію по тих хлопцях, які нібито вбили Бузину. І ті хлопці на свободі.

Ми бачимо, що влада боїться протидіяти громадському суспільству. За чотири вбитих нацгвардійця (під стінами ВР 31 серпня 2014 року, - МИР) на сьогоднішній день сидять аж двоє. Хоча мало б сидіти, по всім законам жанру, сотні.

Саме зусилля громадськості примусили владу захищати Маріуполь після Іловайська. Маріуполь готувався під здачу…

Нашою владою?

Нашою владою. Я там був… І я мушу сказати, що там не було жодного «ствола» артилерії на той момент… В Маріуполі… Просто всі почали тікати. Госпіталі переводились в Бердянськ. Навіть Бердянськ збирались здати. Моя жінка (народний депутат від фракції Радикальної партії Ляшка Оксана Корчинська, - МИР) тоді була координатором з медицини в секторі «М».

Їм заборонили завозити лікарів у Бердянський госпіталь, щоб приймати поранених, тому що очікувалось, що буде зданий і Бердянськ.

Тобто, тільки реакція маріупольської і київської громадськості переламала ситуацію, і раптом з’явилися танки… І ми почали будувати нормальну оборону. І Маріуполь таки не був зданий…

Себто, громадськість може впливати і повинна впливати.

«Чистка» тилу – це справа громадськості.

Якщо не спроможні СБУ, Міністерство внутрішніх справ і президент, якщо їм це просто незручно робити.

Безумовно, що якщо президент, наприклад, завтра прокинеться в патріотичному настрої і захоче «прищемити» «Інтер», то «накат» на нього буде не тільки з Москви, а й з Європи. А якщо якась дурнувата громадськість – ну що тут зробиш? Люди вийшли на вулиці, ну, треба ж це якось вирішувати, правда?

Ну, але, тим не менше, ми з вами дійшли висновку, що похід Райніна на «Інтер», на свій перший ефір – це був такий маячок… І де тоді логіка в діях влади, якщо вона однією рукою поплескує по плечу Льовочкіна, а другою - громадськість?  

По-перше, нема єдиної влади. Одне діло – президент, а друге діло, скажімо, депутати «Народного фронту». Одне діло – прем’єр-міністр, друге діло – міністри, які представляють зовсім інші політичні сили.

Слава Богу, що влада не єдина, якби влада була єдина і монолітна, ми би всі сиділи у тюрмі…

Але всі тверезомислячі люди бачать, що Порошенко вибудовує дуже міцну, особистісну вертикаль влади.

Він намагається її вибудувати, і тут доводиться дивуватися не Порошенку. Бо це - нормальне бажання будь-якої притомної людини: взяти стільки влади, скільки можна.

Дивно, що його партнери по коаліції віддають йому цю владу.

Тобто, за концентрацію влади в його руках голосують ті люди, які в цьому не зацікавлені.

Я так розумію, це відбувається на взаємовигідних умовах.

Мабуть. І, безумовно, партнери по коаліції при цьому програють стратегічно. Але в Україні це не проходить. І не пройде, я думаю, ніколи. В Україні централізований порядок може бути привнесений тільки ззовні, не зсередини.

Говорячи про те, що влада все-таки реагує на якісь хвилі громадської активності, чому ми не спостерігаємо громадських протестів проти, наприклад, спецстатусу Донбасу і виборів на тих територіях?

От над цим, власне кажучи, і треба працювати. Коли готувалася «здача» Маріуполя, громадськість обурилася. Вона обурилася, коли судили «Батю» і ще в ряді епізодів. Вона, громадська активність, у нас взагалі проявляється парадоксально.

Люди виходять за якість абстрактні цілі, вони не виходять за власний інтерес.

Скажімо, тарифний майдан, який намагався зібрати Ляшко, а паралельно Каплін, - які б не були кумедні ці два персонажі, але ж в інтересах громадськості було прийти і поборотись проти тарифів. Ніхто ж не прийшов, ніхто… У нас не ходять за економічні інтереси, у нас ходять тільки за справедливість, за державу, за ідею…

Я думаю, люди не прийшли на ці «іменні майдани», бо ці двоє себе вже повністю дискредитували…

Ну, інший створіть, прийдіть не до цих людей. У нас же багато громадських активістів різноманітних.

Гаразд, але - що робити громадськості з Донбасом? Знову тягати шини, кидати «Молотова»? Що робити, як примусити владу не віддавати Донбас Росії?

Так, саме в такий спосіб. Єдиний спосіб – це проста громадська дія. Так, тягай шини і кидайся камінням.

Але, безумовно, до того, як щось робити із Донбасом, треба щось зробити з Києвом.

Тому що діяльність «Інтеру» не менш небезпечна, ніж діяльність, скажімо, Мотороли. Не тільки «Інтеру», - і телеканалу «Україна», і всіх ахметовських ЗМІ, і холдінгу «Вєсті», і ICTV, і радіостанцій…

Мені здається, простіше перерахувати проукраїнські ЗМІ. І взагалі – чому треба починати саме з «Інтера»?

Просто тому, що він більш нахабний. Якщо ви йдете один по вулиці і вас зупиняє, так сказати, група неформальної молоді, то бити треба найтовстішого і найнахабнішого. Тоді, можливо, й інші присядуть. Саме тому «Інтер».

«Вєсті» два роки роздавали мільйонними тиражами і всі сиділи і спостерігали…

Так, це було ганебно…

А зараз – не запізно? Ви ж самі говорите, що «вата» дуже активізувалась, і набрала сили за ці два роки?

Ну, якщо ми скажемо собі, що запізно, то це значить, що ми програли.

А ще ви казали, що Майдан скоро буде прикрашений георгіївськими стрічками. Це ви так лякали, підбурювали, провокували на якісь активні дії? Ви справді в це вірите?

Я думаю, що, якби не Путін, то ми би уже злилися з ними в братерському єднанні…

Є дуже багато людей - і у владі і, на жаль, у народі, які готові цілуватися з окупантом.

Рік тому неможливо було навіть уявити, що Проскурня буде робити концерт на 25-річчя незалежності виключно з репертуару російських композиторів.

Від російського композитора до георгіївської стрічки дуже близько.

…Вони й справді трохи знахабніли. Бо спочатку думали, що їх і по-справжньому будуть тиснути. А коли побачили, що все обмежилось одним нещасним Бузиною, а більше їх «виловлювати» не збираються - заспокоїлись.

Не такий він і нещасний був, той Бузина.

Я вас цілком підтримую. Найкраще, що з ним сталося в житті, - це те, що він був застрелений.

Ви кажете про те, що чимало народу і чимало представників влади хоче цілуватися в десна з Путіним… Так, може, давайте обіймемося і зіллємося в екстазі? Якщо більшість - за. У нас же демократія…

Насправді, більшість – за. Але у нас є меншість, яка, як показала практика, може нав’язувати більшості свій інтерес…

І якщо ми збережемо перевагу в активності і в ініціативі, то наплювати, що хоче більшість.

Більшість насправді не хоче нічого. Вона нейтральна.

І, як показала практика, і в тому числі й моя особиста, «заразити» людей мужністю, волею до перемоги, сміливістю можна так само ефективно, як і боязню, страхом, панікою і пасивністю. Дуже багатьом за останній час це вдавалося локально, я думаю, що це можна зробити і глобально.

Все-таки, хочу повернутися до теми Донбасу.

Насправді, чим довше продовжується війна, тим краще. Тому, що війна продукує нове суспільство, продукує нову еліту. Люди, які повертаються з війни, мислять по-іншому.  

Але ж так само ви казали, що суспільство вже втомилося за ці два з половиною роки війни.

Насправді, ні.

Це суспільству здається, що воно втомилося. Суспільство може воювати ще двісті років безперервно.

Олександр Македонський змушений був перервати свій індійський похід, тому що його армія страшенно втомилася від війни. Він повернувся з Індії і, як тільки він помер, а помер він через півроку після цього, - вся  його втомлена армія і всі його страшенно втомлені полководці воювали ще п’ятдесят років між собою, в не менш кривавих війнах.

Коли закінчилася Перша світова війна, всім у Європі здавалося, що досить, що вже ніхто й ніколи не буде воювати. Пройшло кілька років - і всі побігли на фронти Другої світової. В 17-му році в Росії трапилася революція, тому що люди втомилися від війни. І потім до 21-го тривала м’ясорубка.

Насправді - це втома від відсутності перемог, а не від війни. Тому ці перемоги мають здобуватися.

Зрозуміло, що важко взяти Донецьк. Але «Інтер» «взяти» зовсім не важко. Значить треба, - якщо ми не можемо зараз взяти Донецьк, - «взяти» «Інтер»… А давайте «візьмемо» холдинг Ахметова, а потім давайте ми «вишибемо» звідси групу Бабакова (Олесандр Бабаков, депутат Держдуми Росії  від «Єдиної Росії», представник президента Путіна. Є мажоритарним акціонером низки українських енергетичних підприємств, у тому числі: «Київобленерго», «Одесаобленерго», «Житомиробленерго»,«Кіровоградобленерго», «Чернівціобленерго», «Севастопольенерго», «Рівнеобленерго», «Закарпаттяобленерго»,«Херсонобленерго» (всі належать його компані VS Energy) а також київського готелю «Прем'єр-палас», ялтинського готелю «Ореанда». Замішаний в рейдерських захопленнях низки підприємств на території України, серед яких готелі «Русь», «Славутич» та «Либідь» в Києві, готель «Юність» в Одесі, ТРК «Метроград» і ТРК «Метрополіс» в Києві, - МИР).

Третина обленерго в Україні належить людині, яка під санкціями в Європі і в Штатах, але чомусь не під санкціями в Україні. Москалям належить, як мінімум третина обленерго і зараз їм збираються передати ще й Миколаївське обленерго.

Для того, щоб звільнити український ефір від окупантів, не потрібно артилерії, не потрібно жертвувати життям жодного українського бійця, - це можна просто зробити громадянською активністю. Всі цивілізовані країни тримаються на громадській дії, тому що демократія – це інститути, які побудовані, як на фундаменті, на бунтівному натовпі.

Якщо є бунтівний натовп – є демократія, нема бунтівного натовпу – нема демократії.

Ми бачимо, як легко піднімаються і бунтують люди в найбільш цивілізованих країнах. Ми бачимо страйки у Великій Британії, ми бачимо вуличні побоїща в Римі і в Парижі, ми бачимо Сполученні Штати. В Україні, як і в європейських країнах, це треба поставити на регулярну основу.

Можливо, більш цивілізованим шляхом треба змінювати наше життя? Владу, наприклад, вибирати більш цивілізовану?   

Війна породжує ті сили, які зможуть змінювати владу.

Трішки про політику хочу поговорити. Останні кілька тижнів в соцмережах спостерігається певний броунівських рух. Я бачу, що найбільші гравці вже активно готуються до президентської кампанії, в тому числі і Аваков. Ваші сентименти до Авакова, якого протягом цієї розмови ви вже згадали неодноразово – чи не свідчать вони, що всі потенційні кандидати активно збирають довкола себе «королівську рать»? Багато популярних, активних, яскравих особистостей зараз підтягнулися саме до Авакова, це видно неозброєним оком. Ви теж вже там, в тій команді?

Я не думаю, що Аваков буде балотуватися в президенти.

Чому?

Рівень популярності  недостатній.

Та ну, перестаньте.

Точно вам кажу. Я, безумовно, не є в команді Авакова. І про Авакова я згадав тільки тому, що він – єдиний із високих посадових осіб, який різко висловився проти «Інтера».

…Так, до ряду людей у владі я ставлюся з симпатією. Навіть до Порошенка я ставлюся з симпатією.

Думаю, я буду останньою людиною, яка буде його підтримувати, коли його адміністрацію буде штурмувати буремний натовп.

Я хочу подивитися, як він у касці з автоматом, як Сальвадор Альєнде…

Відстрілюватиметься?

Так, буде відстрілюватись із вікна своєї адміністрації. А я буду подавати йому патрони… Це людина трагічної долі. Ви заходите в будь-яку кав’ярню, і бачите там торт «Наполеон».

А в нас всі чудово розуміють, що наш Верховний Головнокомандувач  - далеко не Наполеон.

Тобто, на ваш погляд, узурпація влади в руках президента нашій країні не загрожує?

Загрожує весь час. І ми маємо дуже бурхливо реагувати на будь-яку подібну спробу  

Але ж ми не реагуємо.

Реагуємо недостатньо…

То, можливо, й не варто боротися за краще майбутнє такої пасивної нації?

Нація тільки прокинулась! По-справжньому ми відчули себе нацією в 2014 році.

Ми відчули себе єдиною нацією завдяки Путіну.

Ще дуже небагато часу пройшло. Революція – це ж не одномоментний акт. Революція - це процес. Не потрібно впадати у відчай. Потрібно просто бити в одну точку, просто збиратися і намагатися бити ще, і ще, і ще раз. І це єдина правильна тактика. Багато невдач, багато приниження, так. Але єдиний спосіб це здолати – вибирати посильну мішень і пробувати її вразити. Фактично, Україна живе нормальним життям менше трьох років.  Нова еліта має народитися. Нова еліта, повторю, народжується тільки на війні. Для того, щоби вона народилася, війна має тривати. Навіть в Афганістані Талібан з’явився не на першому і не на другому році війни, а там аж на десятому.  

А наша війна скільки буде тривати?

Завжди. Це назавжди. Розумієте, у нас сусід – Московія. Московія витратила більше часу, на те, щоб перейти з лівого берега Дніпра на правий, ніж на те, щоби подолати Бєрєнгову протоку. На завоювання Північного Кавказу вони потратили більше крові, зусиль і часу, ніж на завоювання всього Сибіру. Вони завжди будуть на нас тиснути.

Тобто ця війна буде завжди. Вона тривала 300 років до цього, вона буде тривати наступні 300 років, якщо ми їх не знищимо.

Але знищити їх не вдасться одним актом – це довгий, болючий процес.

Ви вірите в знищення Росії як нинішнього геополітичного утворення?

Ну а чому ні? Багато великих геополітичних утворень були знищені. Безумовно, що буде знищено і це. Я думаю, що наша велика місія в тому, щоб їх знищити.

Ви взагалі оптиміст?

Безумовно.

Вас вважають професійним провокатором…

Хай назвуть хоч одну провокацію.

Ви ж під «Інтер» не підете.

Я там не буду присутнім саме тому, що мою присутність будуть називати провокацією. Я з’явився 1 грудня на вулиці Банковій, і відразу обмазали брудом всіх цих добрих людей, які тоді намагалися захопити Адміністрацію президента. Тобто, мені дуже хотілося б покрасуватися перед телекамерами, пороздавати інтерв’ю, понадувати щоки, сказати, що це я, я, це я все організував! Але я розумію, що для успіху справи цього не потрібно.

Тобто, до подій 1 грудня ви стосунку не мали? Ви так собі проходили, вирішили зайти на Банкову, подивиться, що там робиться?

Знаєте, мене намагалися «розкрутити» на цю тему п’ять днів тому в Генеральній прокуратурі.

Вас викликали на допит?

В якості свідка… Ну, безумовно, я не був ніде, я 1 грудня сидів дома, - сказав я цим добрим людям…

…Більше того - вас довгі роки називають людиною Медведчука і ледве не агентом Кремля. Можливо, вам теж про це в прокуратурі нагадали?

Ні, так далеко вони не копали… Медведчука я бачив двічі в своєму житті. Останній раз це було в 2005 році. Я вже не пам’ятаю, про що я з ним говорив. Все своє життя - починаючи з із середини 80-х, - я робив прямо протилежне тому, що вигідно Медведчуку. Тобто вся моя діяльність була спрямована проти Москви. Завжди.

Після 1 грудня мені довелося «виломитися», сховатися. І ТСН починає говорити, що я сховався в Російській Федерації. В Російській Федерації я не міг сховатися в принципі, там на мене кримінальна справа заведена давно. І сидіти в Грозненській тюрмі мені зовсім не хочеться.

І чому вас пов’язують з Кремлем, з Медведчуком, - у чому проблема? Закидають вам фінансування тим же Медведчуком і його кумом…

Я думаю, що це природня річ: я не підтримував перший Майдан.

Я вважав, що Ющенко – це зло.

Ваші думки не змінилися?

Абсолютно ні. Досвід показав, що Ющенко був злом, значно гіршим, ніж Янукович, тому що це було лицемірне зло. Янукович був щирою, правдивою, наївною людиною. Він терпіти не міг українців і ніколи цього не приховував.  

Але ж Ющенко щиро любить українців, у чому ж його біда?

Так, він щиро любить українців.

Але вся агентурна робота Кремля в Криму і на південному сході України велася при Ющенку.  

… Я брала інтерв’ю у Москаля, який при Ющенкові був представником президента в Криму…Він зараз прекрасно себе почуває губернатором Закарпатської області. Але коли я задала питання: чому він допустив ситуацію, коли жителям Криму масово видавали російські паспорти, - він перевів все в жарт. Зараз та сама ситуація відбувається в Закарпатті…

Один в один.

Він теж все це переводить в жарт і каже, мовляв, не чіпайте мадяр, вони нам допомагають фінансово і я їх люблю за це. Але - чи не з’явиться у нас через півроку Закарпатська народна республіка? А потім ще якась? А потім і Київська народна республіка, врешті-решт.

Так і буде. Оці всі «жартуни» до цього й доводять. От всі ці симпатичні люди, всі ці ющенки, розумієте? Я не сильно великий любитель Порошенка, він написав на мене заяву в міліцію, зрештою, він «вишиб» мене з Майдану тоді, і я змушений був «злиняти», тобто у мене до нього нема жодного сентименту, але він значно менше приносить шкоди, ніж Ющенко.

Але ж при ньому той самий Москаль - при президенті Порошенку - сидить в Закарпатті і заграє з мадярами, закриваючи очі на сотні тисяч угорських паспортів, вже виданих закарпатцям... А «Карта поляка», яка видається у Львівській області? І до чого ми прийдемо, скажіть…

Ви повинні зрозуміти одну річ: в сьогоднішньому світі не існує такої речі як національна держава.

Коли ми голосуємо за чергового президента, ми голосуємо за представника бюрократичного інтернаціоналу на нашій території.

Жодна держава в світі не здатна воювати зі Сполученими Штатами. А громадські організації успішно воюють із США по всьому світу і часто виграють. Жодна держава не буде воювати з Російською Федерацією. Якщо ми хочемо воювати з Російською Федерацією, ми маємо робити це громадськими зусиллями, творити «християнський талібан» для цієї війни, бо українська держава ніколи не дозволить собі вторгнутися туди. А «український талібан» - зможе. Українська держава не може робити вибухи в Москві, а чеченські громадські організації і культурні діячі – можуть. Так воно працює в сьогоднішньому світі. Будь-яка державна влада буде відстоювати інтереси бюрократичного інтернаціоналу. Будь-яка. Але ми – нація. Нація – це більше, ніж держава, це важливіше, ніж держава. І всі «проривні» речі ми можемо робити тільки самі, ніяка держава цього не зробить.

Держава може утримати фронт. Перейти в наступ може тільки нація.

 видання МИР