Без паніки! Парламентська криза це не кінець світу, а лише початок розпаду безвідповідальної і неефективної моделі управління. Саме безвідповідальність і безконтрольність влади є головною проблемою існуючого устрою. Все інше корупція, злочинність, беззаконність і безгосподарність лише наслідки цього. Подвійний ефект безвідповідальності та безконтрольності досягається простим політичним трюком він називається «розділення влад».
Тільки но відповідальність починає ділитися, як одразу ж щезає мов дим. Там, де відповідальних більше, ніж один, там не відповідає ніхто цю істину підтвердить будь-який керівник. Хто відповість за 5-мільйонне вимирання українців? Подвійне скорочення ВВП та злочинну прихватизацію? Втрату ядерної зброї та стратегічної авіації. Вимушену масову трудову еміграцію і сотні тисяч безпритульних? Ніхто. Бо немає відповідальних, оскільки взаємопоборюючі «гілки влади» Президент, Верховна Рада, Уряд, Суд показують одна на одну та й «кінці у воду». Максимальна безвідповідальність у Верховній Раді: за якість законів взагалі ніхто не відповідає, бо «влада» розподілена аж між 450 особами.
Хто не чув пояснення, що влада в Україні підконтрольна, оскільки «гілки влади» контролюють одна одну. Дуже цікаво! Виявляється, що вся ця корумпована владна корпорація контролює сама себе, так би мовити, займається самоконтролем у вільний від основної роботи час. А до чого тут народ? Він взагалі не потрібен. Щоб цей народ якомога менше заважав владі, головним вектором внутрішньої політики залишається системне розкладання народу, перетворення його на бездумний, напівпяний і хворий охлос, тобто натовп. Тому для характеристики нинішнього режиму найбільше підходить термін «охлократія» в сенсі «панування над натовпом» (адже непостійний і неорганізований натовп ніколи не може здійснювати владу). Існуючий устрій є радикальним запереченням законів управління і українських традицій, тому його неминучий розпад питання найближчих років.
Що робити? Передусім зняти світоглядні шори й чесно визнати, що розподіл влади в нинішній формі це підривна ідея, спрямована на руйнування національних держав. Як уже говорилось, найгірша влада це безвідповідальна влада. Нинішню модель державного управління побудовано на тотальній безвідповідальності, тому її збереження це національне самогубство. Згадайте євангельську істину, що все пізнається за своїми плодами: добре дерево дає лише добрі плоди, а погане лише погані. Плодами нинішньої системи є вимирання українського народу (щороку нас стає менше на 600 тисяч), його соціальна, економічна, культурна та генетична деградація. Невже цього мало? Якщо говорити прямо, то НИНІШНЯ СИСТЕМА ВЛАДИ ВІДВЕРТО ЗБОЧЕНА.
Коаліційна «мильна опера» 2006-го року остаточно показала всю нікчемність пропагандистських штампів про парламент як вищий законодавчий орган. Насправді він з самого початку діє як колоніальна адміністрація з утилізації УРСР, комісія з банкрутства і дешевого розпродажу народної власності, починаючи з найприбутковіших державних підприємств. То ж навіщо нам дурити самих себе?
По-перше, забудьмо про те, що ця публіка начебто формує правове поле для українського народу. Завдяки «законотворчій сверблячці» Верховної Ради, яка щоденно «випікає» по кілька десятків «законів», маємо зруйноване правове поле, оскільки ці «закони» суперечать одне одному тому то в країні, особливо на периферії, панують беззаконня і сваволя місцевих чиновників. Натомість представлені у парламенті клани займаються не законотворенням, а лобіюванням власного бізнесу. Нинішня ВР це клуб мільйонерів і мільярдерів, які за народний кошт вирішують свої приватні справи. Для цього вони безкоштовно використовують приміщення ВР з відповідною інфраструктурою, мають державні квартири, користуються депутатською недоторканістю та ще й мають нахабство отримувати за все це серйозні гроші.
Пацани непогано влаштувалися. Але якщо вже владу перетворили на «чисто конкретний бізнес», то давайте будемо послідовними: Чому звичайні бізнесмени платять за оренду приміщень під свої офіси, а бізнесмени-депутати використовують їх безкоштовно? Це не правильно. Депутатський корпус повинен орендувати приміщення ВР і платити за цю оренду гроші в державний бюджет.
По-друге, головною причиною безвідповідальності і неефективності ВР є не погані депутати, а потворна Система. Чи має право приймати рішення той, хто не несе за них ніякої відповідальності? Звісно, що ні! Чи приймає рішення Верховна Рада так. А чи відповідає ВР за свої рішення - ні, депутати не несуть за свої рішення ні персональної, ні колективної відповідальності.
Нинішній Президент є так само безвідповідальним, як і ВР. Коли говорять, що він несе велику моральну відповідальність, а якщо не подобається, то наступного разу ви можете його не переобрати це не серйозно. Президент повинен нести реальну персональну відповідальність за кінцеві результати всього керованого ним державного механізму: власним майном, власною свободою і власним життям. А для цього він має керувати роботою всіх гілок владного механізму, зокрема приймати закони і забезпечувати їх виконання. Тоді не буде на кого «показувати пальцем» і «шукати крайніх» у випадку провалу. Керуєш відповідай. Це єдиний спосіб забезпечення цілісної, ефективної і відповідальної влади згідно з системними принципами, законами управлінської науки та українським історичним досвідом.
Таку модель організації влади зафіксовано ще у «Велесовій книзі», вона знайшла свій розвиток у традиції виборних князів Київської Русі (найпотужнішої і найкультурнішої держави того часу) та гетьманів Козацької держави (найдемократичнішої держави тодішньої Європи). Ця система показала свою продуктивність і життєздатність протягом багатьох тисячоліть. Вона відповідає нашому звичаю, принципам управлінської науки і викликам сучасної кризової епохи. Вона універсальна, проста, зрозуміла і прозора.
Нині існуюча охлократична модель остаточно вичерпала свій потенціал, відведений для неї час добіг кінця, тому її неминуче буде змінено. Система дедалі швидше втрачає цілісність і розпадається звідси всі ці сепаратизми, двовладдя, ефемерні коаліції, некерованість та беззаконня. За допомогою політреформи система намагається стабілізувати існуючий стан, та що більше вона докладає для цього зусиль, то швидше йде до розвалу такий собі шаховий цуґцванґ, коли будь-який хід тільки погіршує ситуацію. Це характерна ознака системи, що перебуває на порозі стрибкоподібної тотальної трансформації «фазового переходу». Нинішня коаліційна метушня це ще одна наївна спроба зупинити час, насправді ж вона тільки прискорює неминучі перетворення.
Джерело:
сайт "Братство"
