У пошуку втраченої колоди

-         Козюлька-епіграма, яка дала назву книжці, виходить з аналогії з так званою великою жовтневою соціалістичною революцією. Після неї з`являлося все більше і більше людей, котрі на знаменитому суботнику носили разом з Леніним колоду. Так само і після помаранчевої революції більшає і більшає її героїв, які тягали символічну колоду з майбутнім Президентом України Віктором Ющенком. Я оголосив про це першим, бо головне не носити, а оголосити. І написав таку епіграму:

 

На Майдані за нашу свободу

я тягав із Ющенком колоду.

Раптом знову прийде до влади Я

я скажу:  Колода не моя!.

 

         Коли ця епіграма писалася, коли текст книжки кілька місяців тому здавався до друку,  то ідея повернення Януковича до влади була жорстоким стьобом. А тепер це жорстока реальність. Коротше, я виявився пророком. І тепер прошу називати мене Пророком Лукою.  Ось ми й вирішили влаштувати таке собі шоу з реальною колодою, від якої я відмовився і залишив Президентові й оголосити, як було сказано в епіграмі, що колода не моя!. Здається, вийшло весело. Журналісти, які прийшли не презентацію, від душі посміялися.

-         А як ти ставишся до того, що в деяких давніх культурах той, хто приносив сумну звістку, втрачав голову? Тобто йому її відрубували.

-         Думаю, що голову повинен втратити не я. А ціла помаранчева команда, яка втратила всю ту безпрецедентну довіру, яку вона здобула під час помаранчевої революції. А я лише констатував факт.  

-         А які ще були в тебе пророцтва?

-         Та ось будь ласка. Епіграма на Віктора Медведчука:, голови партії СДПУ(о):

Опісля того, як він круто
крутив партійний руль,
партійна назва може бути
Ес Де Пе У (нуль).

Або про Юлію Тимошенко, яка свого часу пропонувала депутатам від Партії регіонів повіситися на синьо-білих шарфах:

Вона всіх депутатів ненависних
на синьо-білих шарфиках повісить.
А як вони опиняться при владі
її утоплять в "Оранж"-лимонаді.

Тепер вони її можуть утопити в Оранж-лимонаді. І ніяке рятівне коло не допоможе.

-         Презентація відбувалася за підтримки громадянської партії Пора. Чи значить це, що ти береш участь у їхній агітаційній роботі?

-         Вони просто проводять там пікетування з певними політичними вимогами, а філософія їхня дуже подібна до філософії моєї книжки: вони критично ставляться до всіх політиків, так само, як і я написав у надрукував епіграми на політиків з усіх таборів. Крім того, вони  молоді і стьобні. А я люблю сміх і стьоб. Тому і запропонував їм підтримати презентацію. Вони охоче погодилися. Там же був і Сергій Данилов, Голова видавництва Такі справи, яке видало цю книжку. Він серйозний підприємець, але із задоволенням постібався перед журналістами.   

До речі, Пора попросила і я погодився, щоб вони використали якісь мої козюльки для своїх листівок. Здається, вони виберуть про Олександра Мороза. Принагідно  ось епіграма з книжки. Якщо пам`ятаєш Мороз після отруєння Ющенка під час президентських виборів закликав харчуватися салом з картоплею:

Гей, олігарше, до розкошів ласий!
З ним ти забудеш свої ананаси:
щойно він зможе до влади прийти
салом з картоплею вдавишся ти.

Але, думаю, що вони виберуть іншу епіграму, яку я написав і надрукував вже після отого кульбіту лідера соціалістів 6 липня. Вона писалася тоді, коли книжка друкувалася вже чи ось-ось мала друкуватися.

- Ти викрив зрадника Мороза?

- Для тих, хто не заглиблений у політичні кулуари, вчинок Мороза виглядає як зрада. І ця його дія має і матиме ще дуже негативний вплив на суспільство. Адже суспільство на власні очі побачило, що кидок є нормою стосунків у країні на найвищому рівні. Але ж вся печаль, або сміх полягає в тому, що покопайся у біографіях дуже багатьох політичних діячів і ти викопаєш там щось подібне.  Всі так чи інакше кидали своїх партнерів. Просто це не було так яскраво, як це сталося з Морозом, тому воно і не дуже впадало в очі. 

- Звичайно тих, хто пише політичні тексти, підозрюють у тому, що вони виконують чиєсь політичне замовлення.

- Я виконую власне політичне замовлення. Воно полягає в тому, щоб привчитися самому і привчити суспільство ставитися до політиків не як до начальників над нами, або не як господарів країни, а як до наших служників. Мені скажуть, що я наївний, що в них стільки бабла, що вони мене куплять з потрохами і я служитиму їм, як миленький. Але дуже важливий психологічний момент. Якщо люди в країні усвідомлять себе  власниками країни, усвідомлять себе громадянами з не меншими від олігархів правами, то ніяке бабло нашим політикам не допоможе. Рано чи пізно вони муситимуть також себе усвідомлювати виконавцями нашої волі. Перший гігантський крок в цьому напрямку був зроблений на Майдані. Життя показало, що він був не достатньо широким. Адже те, що відбувається у політикумі є відображенням суспільства. І останні події свідчать, що ми змінилися недостатньо.  Сподіваюся, що моя нова книжечка є новим маленьким кроком у напрямку змін.

- Ти продовжуєш писати нові козюльки?

- Визначення жанру пішло від моєї попередньої книжки Козюльки. Ми якось балакали із головою Таких справ Сергієм Даниловим шукали назву для тієї книжки. Я сказав зневажливо про свої творики козюльки, маючи на увазі їхній маленький розмір. А він сказав: А непогана назва. Я спочатку сперечався. А потім переспав з цією ідеєю і вона мені сподобалася. Ось так і вийшли козюльки.

         Вони розкидані по Інтернету. Їх передруковують якісь неймовірні сайти. Наприклад, текст моєї книжки помістили рідновіри. Це така релігійна течія, яка поклоняється дохристиянським богам. Мої твори жодним чином не перегукуються з цією релігією, одначе вони вважали за потрібне до себе поставити. Або зустрічаю статті, де мої козюльки служать епіграфами.  Це свідчить про те, що в них є свої прихильники і це надихає.

Інтерв`ю вів Олег Єльцов