ТЕМА

Як депутати просувають Україну в Європу. Гаслами

06 февраля 2023 | 08:12 , Олег Ельцов. ТЕМА

На своїй сторінці в ФБ Срегій Таран (член політради «Європейської солідарності», депутат Київради) запостив чергову політичну агітку. При цьому згадалося, як Таран відстоював права своїх виборців, точніше, виборці сподівалися, що він їм допоможе, як це прийнято в Європі, до якої ми нестримно рушимо...


  Бачу набір безсенсових гасел про те, що Європі нема куди дітись - наше місце в ЄС, бла-бла-бла…

«Україна отримала 7 пов’язаних із реформами пунктів (боротьба з корупцією, судова реформа, ставлення до нацменшин, медійне законодавство), обовʼязкових до виконання. І якщо ми хочемо аби процес вступу до ЄС не був загальмований ці пункти треба виконати...

Звісно, хочеться, аби ЄС звертав увагу не лише на інституційні зміни в Україні, а на ціннісні…» (пунктуація й орфографія – авторські).

Замислився: кому адресовані ці «космічні кораблі, що бороздять простори Большого театру»? Це Таран переконує в ФБ європейців, аби не гальмували наш вступ до євроспільноти? Чи це звернення до електорату, аби він боровся з корупцією та домагався судово реформи? А що столичний депутат разом із колегами особисто зробив окрім продукування гасел?

У пам’яті спливає історія дворічної давнини, коли група активних громадян, які мешкають у виборчому окрузі пана Тарана, звернулася до нього по допомогу. Ми запропонували депутату об’єднати зусилля, аби протистояти рейдерській атаці забудовника, який намагається звести чергову «свічку» у дворі будинку-історичної пам’ятки в самому центрі Києва.

Зараз я поясню на прикладі, як народні обранці штибу Тарана вбивають ініціативу знизу й ховають наші надії стати повноправною часткою євроспільноти.

Оскільки ми з Сергієм колись були знайомі, стикалися на ниві журналістики й у всіляких політшоу, я написав йому на особисту пошту: виклав в двох реченнях проблему, попросив про зустріч аби викласти факти, надати документи, випрацювати стратегію протидії. Таран не відповів. Це нормально. Маю вже декілька прикладів, коли люди, потрапивши у владу, різко міняються, напевно їхня нова мораль дозволяє просто ігнорувати лузерів, яким не пощастило заповзти у владу.

Але нам своє робить. Дзвоню у приймальню Тарана, спілкуюся із помічницею, домовляюся про зустріч. Разом із головою ОСББ й активісткою будинку зустрічаємося з керівником офісу Тарана та юристом. Півтори години обсмоктуємо план подальших дій. Нам повідомляють, що це тривалий процес, але ми готові боротися – геть до винесення питання на розгляд сесії міськради. Бо питання наше не шкурне – це системна проблема для всього міста: забудовники й рейдери шаленіють, від цього потерпають всі кияни, вони ж – виборці Тарана та інших, які запевняють, що приведуть нас в Європу.

Що було далі? А далі були намагання рейдерів розпочати будівництво – із численними порушеннями, всупереч дозвільним документам, тощо. Були чергування  мешканців та блокування будівельної техніки, встановлення воріт на в’їзд у двір, були суди, які тривають досі… Що ж європеєць Таран та його команда, за якою – ціла армія «Євросолідарності»? Були півсотні дзвінків до його приймальні (за ту кількість часу, яку я забрав у секретарки, мені, як порядній людині, слід було б на ній одружитися), перманентні перемовини із юристом, чергові обіцянки, обіцянки, обіцянки… Й нічого конкретного! От зовсім нічого. Самого Тарана ми не побачили й не почули ані разу. Він залишив своїх виборців й всіх киян наодинці із рейдерами-забудовниками.  

Безумовно, на наступних виборах кілька сотень киян залишать кандидата в депутати Тарана наодинці з його гаслами й напевно дуже красивою виборчою програмою. Напевно там будуть згадки й про необхідність вступу до ЄС, про боротьбу з корупцією, й про інституційні та ментальні зміни… Але, здається, ці заклики Таран мусить адресувати собі, а не виборцям, які ментально й інституційно переросли як депутат Тарана, так можливо, і політсилу, яку він представляє.

Прошу не вбачати в словах автора особисту неприязнь автора до Тарана чи-то до ЄС. Єдиним поштовхом для написання цього тексту стало бла-бла-бла депутата, яке випадково потрапило на очі. Задля справедливості повідомлю, що до Тарана активісти зверталися ще де декількох депутатів з різних політсил. Реакція була тою самою, адже про виборців вони згадують лише у виборчий період.

І отут постає ключове запитання: чому так відбувається, адже кожен депутат мріє про одне – бути переобраним неодноразово й померти в депутатському кріслі, він прагне понад усе любові та уваги громадян. В мене є погана новина для виброців, які винять у всьому своїх обранців. У суспільства дуже коротка пам'ять, люди дуже люблять солодкі обіцянки у виборчих програмах кандидатів. Не слухайте обіцянки – дивіться на справи: що ваш обранець встиг зробити окрім написання про наш настримний поступ в Європу? Прізвище Таран запам'ятали, історію про його непримеренну боротьбу з рейдерами прочитали? А про участь політсили, у керівництві якої він засідає? Ото вже добре. Згадайте це на виборчій дільниці.



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

Исландия, Голубая лагуна. Photo by Maroesjka Lavigne/Places/National Geographic Photo Contest

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: