В стародавні часи, коли дерева ще були високими, автор цих рядків опублікував на сайті «Україна кримінальна» дослідження «З життя Деркачів», в якому навів деякі цікаві схеми зв’язків мафії зі спецслужбістами, політиками й лідерами громадської думки. Публікація не сподобалася багатьом. В ній наводились схеми й документи спецслужб, які я щасливо знайшов на підвіконні кулуарів Верховної Ради. Так, ми віримо у журналістську долю! Окрім всіляких кучм-деркачів, особливе невдоволення моє дослідження викликало у клану Мостових. Одразу після публікації Юлія Мостова, вхожа до всіх дипустанов, американського передусім, почала бігати по кабінетах дипломатів й розповідати про агента всіх розвідок Єльцова. За її розрахунками вона у такий спосіб виписувала мені вовчий квиток у професії. Це абсолютно ефективна розповсюджена практика українських медіа-мафіозі. Але щодо мене це не спрацювало, бо неможливо щось заподіяти людині несистемній, яка до того ж розумніша за босів медіа-мафії.
Після продажу сайту «Україна кримінальна» нові власники почали відбивати витрачені кошти й радо знімали мої тексти за грубі гроші. Багато людей були тому дуже раді, бо я такого не практикував. Скільки виклала капо де фаміліа Мостова, важко оцінити. Але впевнено можна казати: багато.
Також я публікував виписку з мокрою печаткою з бухгалтерії «Нафтогазу» часів Ігоря Бакая. У тій випісці був наведений список видань, які за вказівкою Кучми «фінансово підтримував «Нафтогаз». Перший рядок у цьому списку з величезним фінансовим відривом посідало «Дзеркало тижня».
Мафіозо Юлія Володимирівна (прохання не плутати із жінкою з косою) геть не бідна. В славетні кучмівські часи гроші лилися на ДТ нестримним водоспадом у вигляді «дотацій» «Нафтогазу», оплати за замовні матеріали, грантів від посольств й західних фондів, а також від інвесторів, про яких ніхто не чув, доки я не розповів.
Сьогодні ви не знайдете цих документів на сторінках «України кримінальної», яка стрімко деградувала зі зміною власника. Але я нагадаю за чий кошт створювалася газета «ДТ», яка чимало років вважалася найчеснішою й найпрофесійнішою газетою країни. Тому коли ви чергового разу побачите розлоге інтерв’ю Юлії Володимірівни (без коси), просто зробіть поправку на те, що дізнаєтеся нижче.
29 липня 1994 року засноване товариство з обмеженою
відповідальністю "Редакція газети "Дзеркало тижня".
Статутний фонд товариства склав 200 млн. карбованців.
Засновниками виступили громадяни України:
Мостовий Володимир Павлович (2% статутного фонду - 4
млн. крб.);
Мостова Юлія Володимирівна (1,5% статутного фонду - 3
млн. крб.);
Прокудін Андрій Юрійович (1,5% статутного фонду - З млн.
крб.)
та громадянин США Орліков Юрій (95% статутного фонду - 10 тис. доларів
США, або 190 млн. крб.)
ТОВ "Редакція газети "Дзеркало тижня" було зареєстроване
01.08.94 року Радянською районною державною адміністрацією
м. Києва.
Угодою від 14.09.94 року були внесені зміни до складу
засновників та статутного фонду товариства. Засновниками
стали громадяни України:
Мостовий В.П. (2,5% статутного фонду - 25 500 000 крб.);
Мостова Ю.В. (2,5% статутного фонду - 25 500 000 крб.);
громадянин США Орліков Юрій (95% статутного фонду - 51 000 доларів США
або 969 000 000 крб.)
А за два роки, 24.12.96 року до складу засновників
увійшла компанія "Wilnorth, Inc." (Панама).
Частки засновників у статутному фонді розподілилися наступним чином:
Мостовий В.П. (1,5% статутного фонду - 510 гривень);
Мостова Ю. В. (1,5% статутного фонду - 510 гривень);
Орліков Юрій (57% статутного фонду - 51 000 доларів
США або 19 380 гривень (за курсом обумовленим
засновниками);
Wilnorth, Inc. (40% статутного фонду - 13 600 гривень).
Від Імені компанії "Wilnorth, Inc." за довіреністю виступав
Положенцев Ігор Олександрович, який обвинувачувався у
розкраданні державного майна в особливо великих розмірах
разом з Лазаренком та іншими панами (ст. 861 КК
України), а саме: викрадення 891 237 доларів США при закупівлі для
Кабінету міністрів України в 1997 році 6 збірних житлових
будинків. Положенцев щасливо втік за кордон, йому обрали запобіжний захід
арешт та оголосили в розшук за каналами Інтерполу.
04.07.96 року в женевському банку "SCS Alliance S.A."
відкрито рахунок N5451 компанії "Wilnorth, Inc."
Розпорядником рахунку та власником коштів
став Кириченко П.М., на той час - радник
Прем'єра Лазаренка.
Довідково:
"Wilnorth, Inc." зареєстрована в Панамі за адресою: Sith Street, Banking Area Froconsa 2 Building, 10th
floor, office 10C, Panama. В Україні
її представниками виступали мати Кириченка -
Лідія Опанасівна Горейко, 1932 р. н. та І.О. Положенцев. Президент фірми -
Андрій Суворов. Компанія є засновником й має 99% ЗАТ "Агропостачзбут", яка також фігурує у звинуваченнях щодо Павла Лазаренка.
3 16 жовтня по 11 грудня 1997 року з женевського рахунку
"Wilnorth, Inc." перераховано 6 683,69
долара США на рахунок ТОВ "Редакція газети "Дзеркало
тижня" в банку "Україна", Київ.
Крім того, з рахунків багамської
компанії "ORPHIN S.A." в банках "American bank in Poland"
(Варшава) та "European Federal Credit Bank LTD" (Антигуа і
Барбуда) розпорядником яких був обвинувачений Кириченко, з 21 квітня по 11 вересня 1997 року перевели 120
000 доларів США на користь американської компанії "Ukraine
Intermedia Corporation", президентом якої був громадянин
США Юрій Орліков та яка мала угоду з ТОВ "Редакція газети
"Дзеркало тижня" про спільну інвестиційну діяльність.
Водночас розслідуванням ГПУ встановлено, що через рахунок панамської
компанії "Wilnorth, Inc." у женевському банку здійснювались
перерахування на користь Павла Лазаренка, що фактично були хабаріми від подружжя (тоді Юлія Володимирівна ще не причепила свою косу). Загальна сума хабаря становила 14 100 000 доларів США.
А з рахунку багамської компанії "ORPHIN S.A."
Лазаренку надійшли хабарі від Тимошенко
у значно більшому обсязі: 73 млн. доларів США, а також
викрадені у радгоспі "Науковий" 6 014 000 доларів США.
Радник українського прем’єра Лазаренка Петро Кириченко допоміг американській Феміді запротурити свого боса за грати й потрапив під програму захисту свідків. Він ледь не єдиний фігурант у справі Лазаренка, хто зберіг статки й волю. Нині мешкає у Каліфорнії. Що цікаво: американське слідство чомусь не зацікавило яким чином гроші українських податкосплатників потрапляли на рахунок редакції «Дзеркала тижня». Інакше родині Мостових також довелося б давати покази, але вже слідчим української прокуратури або ж «ставати на лижі». Кажуть, це диво сталося через те, що медіа-мафіозо Юлія Мостова частенько заглядала до тодішнього посла США Карлоса Паскуаля. Але все для неї склалося щасливо: передоручивши свої функції зв’язківця між США та Україною таким як Севгіль Мусаєва, відпочиває зі справжнім але непрохідним полковником Гриценком у затишному маєтку, ділиться як завжди надто розлогими спогадами й дороговартісними думками.
