Банк Україна: справа честі. Частина 4

Згадаємо про подальший карєрний рост керівників банку Україна. Ось що каже затверджене НБУ Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень:

На керівні посади в банках не можуть бути призначені особи, які не мають бездоганної ділової репутації, професійні та управлінські здібності яких не відповідають вимогам Закону, у тому числі:

- які не виконали зобов'язань з оплати боргу щодо будь-якого банку або іншої фізичної чи юридичної особи;

- незаконні дії яких у минулому призвели до банкрутства або ліквідації банку чи іншої юридичної особи;

- які були звільнені на вимогу Національного банку;

- які мають зауваження відповідного територіального управління Національного банку та факти порушення банківського законодавства України і внутрішніх документів банку за час роботи в банківських установах.

Логічно постає запитання до НБУ: яким чином усі найвищі керівники банку Україна, у тому числі ті, що перебували під слідством і яких близько не можна допускати до керівництва банків, нині обіймають керівні посади у банківській системі України? Зокрема, цілий ряд цих осіб, включно з В.Кравцем, посідає керівні посади НБУ. Навіть Кучма колись цим обурювався, питання чи щиро? Очевидно, що такі люди не випадають з обійми, бо є частиною системи, і ця система нікуди не зникла.

Яскравий приклад становить Д.Гриджук. Після звільнення з України він працював заступником Голови Правління Київського інвестиційного банку. В ммомент його призначення на цю посаду за повідомленням Ліги-інформ невідома фізична особа з Австрії (мабуть у Гриджука дуже багато спільного з цією країною) внесла в статутний фонд цього банку 1,5 млн.дол.США. Звісно, це не колишні гроші банку Україна, а випадковий збіг. Через рік цей банк було ліквідовано засновниками (Мавр зробив свою справу і повинен померти), а Д.Гриджук виплив, де б Ви подумали, - у муніципальному банку Київради Хрещатик, де впроваджує досвід банку Україна і донині. На той час Хрещатик мав дуже темне минуле з самогубством попереднього керівника. Можна лише уявити неафішовані результати діяльності дуету О.Омельченко-Д.Гриджук...

В банку Україна останній здобув неоціненний досвід. Можна відзначити його успіхи на ниві валютного кредитування, особливо безумовних гарантій і непокритих акредитивів в іноземній валюті на мільйони доларів. Фактично це були щирі подарунки від банку невідомим особам, яких прокуратура не бажає встановлювати. Потім Гриджук очолив одну з найбільших Київську дирекцію банку, де він також відзначився неповернутими кредитами на мільйони, валюто-обмінними операціями у великих розмірах. Він пішов з банку після 4 років плідної роботи у Києві, маючи 4 квартири - дві на Оболоні й дві на вул.Прорізній. Одна з яких, вартістю 300 тис.грн., була списана з балансу банку як неякісні активи, а по-простому - вкрадена (згадаймо цитату з доповіді В.Короля про квартирні зловживання). І саме Гриджук ініціював справу по вилученню квартир у тих трьох сімей працівників банку, які чекали на житло чотири роки. Порівняйте суму, отриману банком за продаж тих квартир з вартістю лише однієї, вкраденої Д.Гриджуком...

Екскурс в карєру Д.Гриджука буде не повним без епізоду з часів його роботи в банку Хрещатик, повязаного з банком Україна. Коли розпочала роботу ліквідаційна комісія банку Україна, і  постало питання оренди приміщень банку, які, як ми вже знаємо, знаходилися у заставі НБУ, контролюючих осіб вразив факт оренди одного з найкращих  приміщень банку у центрі Києва по вул.Грінченка за сміхотворну платню 2грн./кв.м. Щасливим орендарем виявився... банк Хрещатик. Прийшовши до банку Хрещатик, Гриджук в першу чергу перевів туди кредитне управління банку Україна найближчих по колишніх справах людей. Нині там суцільно фігурують обличчя з банку Україна. І якщо рядові працівники залишаються рядовими, то окремі прізвища високих посадовців України наводять на сумні припущення про долю столичного бюджету.

Детальне зображення портрету Д.Гриджука не випадкове: його таланти, що ростуть на благодатному ґрунті, загрожують перерости рамки банківського поля. На минулих виборах Д.Гриджук балотувався у Київраду, але, дякувати киянам, не пройшов. Очевидно та спроба - не остання.

Але повернемося з Хрещатика до банку Україна епохи Сацюка. За нього атмосфера в банку стала настільки відверто кримінальною, що її вже не могли поліпшити ані ГПУ, ані МВФ банк пішов у рознос. Втім, офіційно це називалося програмою фінансового оздоровлення банку, спільно розробленою керівництвом України та НБУ. В.Сацюк почувався впевнено - ні з боку ради банку, ні з боку НБУ, ні з боку уряду не було зауважень. Висновок комісії В.Короля: Період правління п.Сацюка потребує глибокого і детального вивчення із залученням контролюючих і правоохоронних органів. Яке, зазначимо, не сталося ані за антинародної, ані за народної влади.

Тоді, у памятному 2000 році і в Україні і в банку критична маса переважила ГПУ завалили сигнали про злочини банку, на часі стояла справа Гонгадзе, плівки Мельниченко, вимоги МВФ. У цій обстановці НБУ змушений був відсторонити від керівництва банку П.Міхєєва і ввів тимчасову адміністрацію, яку очолив В.Тополов. Чи не правда - знайомі все обличчя. В.Тополов, нардеп від Луганщини, сьогодні новопризначений міністр, без жодного сумніву людина Ющенка. Щоправда, досі не зрозуміла роль тієї тимчасової адміністрації. Єдине пояснення: трохи розтягнути солодкі часи дерибану України, знищити сліди злочинів, щось і собі нацарювати. Це щось вилилося в прокачування коштів коррахунку України через рахунки Індексбанку - банку В.Тополова. Зважаючи, що Україна тоді оперував величезними обсягами коштів клієнтів і бюджету, можна здогадуватися про прибутки, які вони принесли абсолютно непричетному до них Індексбанку. А клієнти України в цей час несли величезні збитки і штрафні санкції за зупинені платежі. Ця спецоперація була відзначена призначенням заступником Голови Правління Індексбанку О.Власенка - заступника Голови Правління банку Україна, який курирував Казначейство. В Індексбанк перейшли й інші працівники Казначейства на чолі з його керівником.

Протягом річного безславного адміністрування В.Тополова, він не лише не спинив вплив В.Сацюка і його угрупування на процеси в банку Україна, а й злагоджено з ним співпрацював. Лише після цього було зрештою прийняте рішення про ліквідацію України. Варто згадати спільну Постанову КМУ і НБУ від 28.12.2000 р. №1903, підписану В.Ющенком, тоді вже премєром, і В.Стельмахом. Як і більшість рішень Ющенка вона ні ким не контролювалася, отже - не виконувалася.

Процес ліквідації банку триває досі. Тисячі підприємств і громадян роками чекають на свої гроші, які крутяться  у банківській системі, приносячи комусь величезні прибутки. І ніхто сьогодні не застрахований від продовження бізнесу за схемою, відпрацьованою учнями Ющенка на банку Україна. А нині вони викульгують, як гриби після дощу. Вже народжується спільний проект банків Райфайзен і Хрещатик - плід співпраці давніх соратників по валютним операціям в банку Україна І.Францкевича і Д.Гриджука. На горизонті з Великобританії замаячів з інвестиційними 9 мільярдами відомий фінансовий маніпулятор режиму Кучми І.Мітюков. На кримській оборудці з ТОВ Гольф Сіті він трохи заплямував імідж, але дивіденти від майбутніх махінацій варті того, аби знов полюбити батьківщину. А НБУ, заручник комбінацій фінансової мафії, гарячково намагається стримати вплив подібних інвестицій від українських нерезидентів на наш грошовий ринок. Хто ж в змозі спинити сповзання країни до економічного колапсу? Впевнено стверджуємо - тільки не великий економіст В.Ющенко.

 

Підводячи риску під екскурсом в історію банку Україна, зробимо кілька акцентів на подіях тої пори, визначають сьогодення. Згадаймо парламентську комісію по справі банку Україна, очолювану В.Королем. Як відомо, Король є людиною П.Порошенка, тому очолив комісію цілком невипадково. Справа банку Україна мала бути під пильним контролем кума, аби убезпечити В.Ющенка від небажаних висновків. Саме тому результати комісії не мали жодних наслідків. Вже тоді були наявні ознаки домовленості по справі банку усіх зацікавлених сторін. Висновки комісії були гучні, висвітлені злочини - кричущі і очевидні, проте за жодним епізодом нікого не покарали. Очевидно, що і злочини і злочинці по справі банку Україна є спільними для Кучми і Ющенка. Саме на цій справі завязалася незбагненна для непосвяченого стійка любов між Ющенком та Порошенком. Саме за особливі заслуги з правильного розкриття злочинів банку Україна донедавній секретар РНБО Порошенко готував Королю крісло керівника нової силової структури НБР України. Перший етап - створення самої структури, Порошенко вже продавив. І якщо під тиском непереборних обставин Президент звільнив Порошенка з посади керівника РНБО, Ющенко безсумнівно забезпечить йому не менш тепле місце і не менші повноваження. Адже в цій країні повноваження визначаються не законами, а прихованою від ока участю у спільних справах.

А гарантією цього є їхні спільні знання про спільні ж оборудки, коли ще не була такою популярною фраза про відокремлення бізнесу від влади. Згадаймо хоча б тогочасний скандал, озвучений ліквідатором України, про оплату вмираючим банком навчання дітей тих, хто не мав до банку жодного відношення. Серед них - донька В.Ющенка. Вона навчалася в Інституті Міжнародних відносин Національного університету, почесним президентом якого є П.Порошенко. Порошенко був головним громадським адвокатом Ющенка по цій справі. Лінія його захисту будувалися на тому, що гроші сплачувались начебто дарма. Але ж і до банку вони не повернулися. Тоді ж В.Кравець, чия донька також вчилася за кошти банку Україна, в інтервю газеті День сказав: Діти є діти, вони мають вчитися. Але чому їхні діти мають вчитися за рахунок тих семерих дітей з сімей працівників України, яких наче щенят викинули з їхніх домівок - задля покращення фінансового стану банку, розкраденого батьками інших дітей?

Отже, саме після загрозливого для Ющенка розслідувуання справи банку Україна, він належно оцінив вклад П.Порошенка в очищення його чистих рук, зробивши кума головним виразником своїх думок. Втім, правильніше казати: Ющенко став виразником думок Порошенка. Проаналізуймо внесок порошенка у діяльність цього тандему. Хіба що сліпий не бачив руку Порошенка в альтернативному до всенародного Форуму національного порятунку, бездарному по суті і безідейному по змісту Форуму демократичних сил, президію і трибуну якого окупували суцільні кучмісти. Або ж згадаймо бездарну і цинічну передвиборчу кампанію блоку НУ, яку Ющенко з Порошенком перетворили у Вавілонське стовпотворіння одноразових, витіснивши з нього здорові патріотичні сили, що заснували блок. Далі - така ж бездарна тактика Порошенка, яка призвела до провалу здобутої блоком НУ перемоги. Згадаймо, як замість підготовки до подальшої боротьби, Порошенко вивіз кума відпочивати на острови. В результаті програли все, крім посади для Порошенка, що й було його єдиною метою.

А як пояснити нинішні бойові дії Григоришина? Згадаймо тривожний вересень, коли Україна повстала в акції Україна без Кучми. Площа перед ВРУ. Тисячі людей слухають виступи нардепів і очікують голосування з питання недовіри до Влади. Виступ вождя нації Ющенка, регламент 5 хвилин. Це був чи не перший його виступ з часу обрання нардепом. І що почув стражденний народ 5 хвилин маячні про Григоришина, якого напередодні витягли з машини Сівковича, заклики до Тігіпка не допустити порушення прав бізнесмена і йому подібних. Вже тоді було очевидним світогляд Ющенка формує Порошенко. Власне це і є поясненням того, чому з перших днів нової влади новітній безпрєдєльщик Григоришин влаштував знущання з безпрєдєльщика Суркіса.

І тепер, коли питання про сьогоднішню роль Порошенка постало руба, Ющенко просить надати йому докази.

Президент потребує на допомогу. Для цього слід скористатися нормою римського права: «Очевидне доказів не потребує». Докази залежності Ющенка від Порошенка не потрібні, й виправдань надзвичайному піднесенню Порошенка у владі не має.

Але довести все вищевикладене може лише розслідування справи банку Україна. Ця справа - один з гачків, на якому Порошенко тримає Ющенка. А з відставкою Турчинова справа банку Україна похована, вочевидь, назавжди.

Сьогодні вже можна говорити про те, що Ющенко навряд чи здатен виправдати сподівання Майдану. Єдина надія на народ, якого влада вперто вважає бидлом і козлами, про який варто згадувати лише під час виборів. Необхідно примусити владу перейматися не лише облаштуванням своїх резиденцій, а жити разом з народом - на той прожитковий мінімум, який вона йому пропонує.

 

Частина 1

Частина 2

Частина 3