Місто гріха (Sin Сity) - фільм-сенсація

Реж.: Роберт Родрігес, Франк Міллер, Квентін Тарантіно. У рол.: Міккі Рурк, Брюс Вілліс, Клайв Овен, Бенісіо Дель Торо, Елайджа Вуд, Джесіка Альба, Брітані Мерфі, Дейвон Аокі)

Нью-йоркський художник Френк Міллер придумав цей химерний чорно-білий, без нюансів, світ у 1990-х. А мексиканський вундеркінд, найкращий друг Тарантіно Роберт Родрігес купував ці страшні історії та складав на книжкову поличку у своєму провінційному Остіні. Робив це, аж доки не вирішив: опанував світ спецефектів настільки, що може перенести героїв Міллера на екран.

Екранізував три історії з великої серії. Історія перша: детектив Хартіган, який іде у відставку, рятує
11-річну дівчинку Ненсі Келлехан із лап маніяка, а потім потрапляє до вязниці. Вісім років сидить у клітці завбільшки чотири квадратні метри, виходить на волю, знаходить Ненсі та зауважує на хвості Жовтого Виродка. Історія друга: поганий хлопець Марв знімає красуню Голді, а прокинувшись у ліжку з нею, бачить, що дівчину вбито. Його переслідує натовп поліцейських. Марв утікає, щоб, зрештою, вистежити вбивцю. Історія третя: добрий хлопець Двайт у квартирі своєї подружки Шеллі натрапляє на її колишнього дружка Джекі Боя, занурює його пикою в унітаз, намагається приховати труп і, врешті, бере участь у війні колонії повій проти корумпованих поліцейських.

Роберт Родрігес ретельно переносить на екран світ коміксів Міллера, практично змушуючи картинки заговорити та зарухатися. Місто гріха по-перше, освідчення в коханні до коміксів. Родрігес ніколи й не приховував, що був фанатом Міллера та навіть помістив прізвище останнього в титри фільму, хоча заради цього йому довелося розпрощатися з членством у Гільдії кінорежисерів.

А по-друге, Родрігес із Міллером, запросивши третім Тарантіно, зняли кіно завтрашнього дня. Так до них не робив ще ніхто. Можливо, це не всім сподобається, а комусь видасться цинічним або надто холодним. Однак усе-таки кожному доведеться визнати особливу роль стрічки в історії кіно. Біла кров, яка ллється з чорного екрана, яскраві вкраплення локальних кольорів, загримовані до невпізнання обличчя зірок змушують визнати: Місто гріха блискуча гра геніальних хлопчаків, які не бажають дорослішати. Тож недаремно фільм потрапив до конкурсної програми Каннського кінофестивалю.

Катерина Сліпченко, "Львівська газета"