ВЕКТОР РУХУ

Для чого потрібне таке утворення як держава? Студентам-початківцям роз’яснюють, що громада, громадяни делегують їй частину повноважень. Така позиція відома з давніх-давен коли громада платила данину своєму князю, а він натомість брав на себе зобов’язання захищати її від злих зовнішніх ворогів, вершити суд, який мав би влаштовувати достатню кількість членів його племені, родини чи князівства. Якщо князь данину збирав, а з своїми прямими обов’язками не справлявся, то рано чи пізно набиралася критична маса народу, яка скидала князя, або починала жити за своїми законами.

Ніжинські борці з наркоманією були визнані судом бандою та отримали  від 7 до 11 років позбавлення волі.

Позиція обвинувачення зводиться до того, що підсудні (з яких всі практично раніше неодноразово засуджувалися за вчинення тяжких злочинів) займалися розбійними нападами та вимаганнями з мешканців Ніжина.

Позиція багатьох громадських організацій та медіа зводиться до того, що засуджені таким чином, у міру свого розуміння шляхів та методів боротьби, виступали у ролі борців з розповсюджувачами наркотиків, які кришуються місцевими правоохоронцями.

Однозначно зрозуміти хто правий у своїх оцінках, доволі важко, виходячи з старої приказки: «Диявол криється у деталях».

З одного боку важко повірити, що люди, які раніше самі вчиняли тяжкі злочини та відсиділи в наших місцях позбавлення волі – місцях які лише в теорії вважаються виправними, одного прекрасного моменту вирішили змінити своє відношення до життя, свою психологію та почали боротися з несправедливістю.  Матеріали справи також свідчать про те, що в процесі боротьби з наркомафією борці не забували і про свою кишеню, наповнюючи її за рахунок людей, яких вони називають наркоторговцями. Це вказує на те, що підсудні є не «робінгудами», а звичайними бандитами, які обдирали «бариг» (традиція у злочинному світі давня і укорінена – 99% з «бариг» заяви не пишуть, внаслідок чого вчинення розбою стосовно них залишиться без будь-яких кримінально-правових наслідків). Можливо, також, що в такий спосіб вони намагалися перерозподілити під себе й місцевий наркотрафік.    

З іншого боку, ні для кого не є секретом, що правоохоронні органи, які мають займатися боротьбою з наркоторгівлею, контролюють наркомережу, нерідко й самі приторговують. Парковки під відділами БНОН обласних управлінь МВС забиті дорогими іномарками рядових співробітників та їхніх начальників (для справедливості визнаємо, що ці парковки нічим не відрізняються від парковок, розташованих під іншими підрозділами всіх без виключення правоохоронних органів).

Ці співробітники давно плутають агентурну роботу з її ризиками, оперативними комбінаціями, спрямованими на викриття та документування злочинців з ситуацією, коли працівник міліції, зобов’язаний боротися з наркоторгівлею, перетворюється на гвинтик у системі цієї торгівлі. Стає незрозумілим хто на кого працює – агентурний апарат на бнонівця, чи бнонівець на агентуру, поступово змінюється мета оперативної роботи –замість притягнення злочинця до відповідальності вона підміняється прагненням особистого збагачення.

Власне, ці фактори грають на користь версії щодо наявності «робінгудівських» мотивів у ніжинських підсудних.

Згадаємо й другу справу – суд на Запорожцем. Підсудний після конфлікту з працівником міліції Симоненком пішов до свого будинку, взяв рушницю і вистрелив потерпілому в живіт. Потерпілий близько 40-ка хвилин лежав на землі, стікаючи кров’ю: ніхто з односельчан Запорожця не надав міліціонеру першої допомоги, не викликав «швидку».

Перші ж судові засідання по цій справі перетворилися на шоу із залученням мас-медіа, політичних сил – ВО «Свобода», бійками з «Беркутом». Прагнучі піару, члени партій й громадських об’єднань переступили всі припустимі моральні межі, намагаються виліпити із підсудного народного героя. Саме «виліпити», бо розум відмовляється осягнути: згідно яких законів - людських,  божих, кримінальних  «понять» можна назвати Запорожця героєм?    Закон відповідності покарання злочину? Ні. Закон «око за око»? Ні. Чи можливо Симоненко вбив когось з родичів Запорожця, зґвалтував їх? Ні. Вбивство з вогнепальної зброї неозброєної людини, з якою в тебе давні неприязні стосунки, не може бути виправдане нічим, ні з яких точок зору – ні з точки зору закону, ні з точки зору моралі.

Наведені кримінальні справи є лише наочним прикладом того, що нині держава не виконує своїх основних функцій – не охороняє права та спокій громадян. Громадяни бачать, що міліція не бореться з наркотрафіком, а кришує його. Громадяни бачать, що справедливого суду в країні немає, а є лише його імітація і вибіркове застосування права відносно «своїх» і «чужих», «панів» і «холопів».

При цьому вал негативу начисто нівелює зусилля нечисленного загону чесних і професійних судей, працівників міліції, які незважаючи на все намагаються якісно і принципово виконувати свої обов’язки. У свідомості народу вони також «хабарники» і «мусора» і цей стан речей не змінять будь-які піар-акціі і програми лояльності, будь-які кодекси професійної етики й звіти про кількість розкритих злочинів.

Через це все планомірно рухається в напрямку впровадження в життя  суду «Лінча», ми просуваємося до того, що винним у свідомості суспільства може бути призначений будь-хто - незалежно від того, чи є він винним насправді, а в ранг «героя» натовпу може потрапити останній мерзотник.

І винні в цьому не громадяни, не мешканці села на кшталт Семиполок, які вільний нічний пропивають в «розливайках» рештки людської свідомості, через що в них навіть не виникає думки викликати допомогу людині, яка стікає кров’ю.

Насправді винна в цьому держава, або ж те, що від неї залишилось. Адже не можна називати державою бозна що без національної об’єднуючої ідеї, без армії, без правоохоронної та судової системи, рештки яких оплетені корупцією. Ця субстанція  може називатися лише територією з сумними перспективами, що опинилася поза межами закону. Невже після двадцяти років державного будівництва ми врешті-решт збудували Руїну?