Чи візьме Путін Київ за два дні?

-- Наскільки реалістичним, на вашу думку, є дводенний сценарій, яким Путін лякав Захід торік, а новий голова військового комітету НАТО -- нині?

О. Арестович: -- Це був абсолютно реалістичний сценарій на березень минулого року. На час, коли країна фактично не мала вiйськово-полiтичного керiвництва i вiйськового командування й демонструвала лише якiсь хаотичнi спроби самозахисту малими силами. На той час стан оборонної системи держави був такий, що навiть Гiркiн iз кiлькома десятками диверсантiв виявився для наших армiї, МВС i Служби безпеки серйозним супротивником. Тепер нема жодної з цих передумов. Як наслiдок, новий термiнал Донецького аеропорту росiяни 262 днi не могли завоювати - нi ГРУшним спецназом, нi з допомогою танкiв i важкої артилерiї, аж доки будiвля не обвалилася вiд вибухiв разом з оборонцями. А Дебальцеве взяли такою цiною, вiд якої досi не отямилися, притiм не спромоглися замкнути нашi вiйська i знищити в котлi, як планували. I. Козiй: -- Так, Київ за два днi Путiну нинi мiг би дiстатися тiльки тодi, якби керiвництво держави i Збройних сил спаралiзувало, i воно просто нiчого б не робило. У вiйськових операцiях важливi зброя, кiлькiсть особового складу, моральний дух i вмiння командного та особового складу. За озброєнням кiлькiсно i якiсно ми, звiсно, програємо. За вмiнням воювати вже є певний паритет iз росiйськими регулярними силами. Щоправда, наступ i засобiв потребує щонайменше втричi бiльше, нiж оборона... А за морально-вольовими характеристиками нашi вiйськовi безумовно переважають росiян, адже ми захищаємо свою землю. Якщо навеснi-влiтку минулого року кiлькiсть зрадникiв i просто неготових до вiйни людей у наших силах зашкалювала, то на сьогоднi командири набули досвiду, а солдати знають, куди йдуть, i бiльшiсть iз них морально готовi до того, що їх чекає на вiйнi. Вiйна згуртувала суспiльство, а не зруйнувала його як спiльноту (як того сподiвався Путiн). Як наслiдок - питання, чи варто боротися, уже не стоїть i перед вiйськовими. Натомiсть у ворога все навпаки: з кожним мiсяцем страшилки про лютих бандерiвцiв, якi на своїй територiї вирiзують всiх росiйськомовних, працюють дедалi менше, а отже, мотивацiя солдата дедалi нижча.

-- Досi Путiн не раз демонстрував готовнiсть до самогубчих, на думку iнших, дiй. Якщо вiн усе-таки наважиться атакувати українську столицю, то яких сил потребуватиме i яким може бути перебiг подiй?

-- Ми говоримо про захоплення величезного мiста з кiлькома мiльйонами населення i навiть ще з  радянських часiв значною мiрою збереженою оборонною iнфраструктурою. Згадайте бої за 120-тисячне мiсто Слов'янськ. Його нашi вiйська, нагадаю, так i не взяли, а просто зробили подальше перебування Гiркiна там безперспективним i таким чином спонукали забратися. А тут гiгантське мiсто - столиця держави, яку точно нiхто не збирається здавати заради того, щоб стати частиною "русского мира". Згадайте також, чим для росiйської армiї закiнчилися першi кiлька великих штурмiв Грозного... Згадайте Сталiнград для нiмцiв... Вуличнi бої, коли наступальнi сили винищують iз кожного вiкна, -- це для армiї, що наступає, завжди найбiльший жах, з яким їй доводиться мати справу. До Києва можна пiдiйти, можна навiть почасти ввiйти на його вулицi, але не факт, що притiм спроможуться таки захопити столицю. Якщо, звiсно, йдеться про бiльш-менш розумнi втрати з боку агресора.

О. Арестович: -- У таких умовах про час взагалi немає сенсу говорити - це майже неможливо спрогнозувати. А що стосується величини армiйського угруповання, то для наступу на Київ росiйському командуванню треба було б сконцентрувати приблизно 50-тисячний ударний кулак i потужне угруповання авiацiї. Найбiльша проблема для Кремля, що в такому разi саме таке пiвстатисячне угруповання Росiя мала б i залишити на мiсцi для утримання мiста та прилеглих територiй у разi їх захоплення. А 50 тисяч - це всi вiйська, якi Росiя нинi тримає вздовж усього нашого кордону... -- А ви не перебiльшуєте в оцiнцi потрiбних агресоровi сил? -- Аж нiяк! Це об'єктивна оцiнка. Для порiвняння, нещодавно американське геополiтичне аналiтичне агентство "Stratfor" оцiнило ресурси, потрiбнi Путiну для реалiзацiї трьох ширших сценарiїв. За оцiнкою американських аналiтикiв, у разi проведення операцiї "Кримський коридор" Росiї знадобиться угруповання в кiлькостi вiд 24 000 до 36 000 солдатiв, вiд 6 до 14 днiв часу, i для утримання захопленої територiї додатково ввести мiнiмум 55 000 солдатiв, що неминуче збiльшить ризик залучення до конфлiкту вiйськ НАТО. Якщо захочуть пробиватися аж до Приднiстров'я, то, за оцiнками захiдних експертiв, Росiї потрiбен вiйськовий контингент у кiлькостi вiд 40 000 до 60 000 солдатiв, 23 - 28 днiв часу, i 80 000 - 120 000 солдатiв додаткового контингенту для утримання територiї. I, нарештi, сценарiй захоплення всiєї Лiвобережної України iз закрiпленням по лiнiї Днiпра, за оцiнками американських аналiтикiв, потребуватиме 91 000 - 135 000 солдатiв, близько 14 днiв часу, i вiд 28 тисяч до 260 тисяч стабiлiзацiйного контингенту (залежно вiд масштабiв повстанського руху українцiв) у разi повстання, що вкрай проблематично, якщо врахувати, що в лавах сухопутних вiйськ РФ усього 280 000 солдатiв... До Донецька вже й нинi привезли навiть курсантiв артилерiйських училищ, якi стрiляють по Авдiївцi. Це взагалi не бачено в iсторiї воєн. Курсантiв намагаються не чiпати до останнього. Але така реальнiсть путiнської армiї - щоки надутi, а фахiвцiв бракує.

I. Козiй: -- Як тут не згадати слова екс-мiнiстра закордонних справ Польщi та нинiшнього глави польського сейму Радослава Сiкорського, який восени минулого року сказав: "Вони можуть виграти битву, але утримувати цю величезну територiю потребуватиме сил у розмiрi 200 - 300 тисяч вiйськових та 10 рокiв. I вони нiколи не зможуть її утримувати без постiйної нацiональної мобiлiзацiї". Iнакше кажучи, ми говоримо про масштабну континентальну вiйну, на яку Росiя муситиме проводити щонайменше часткову мобiлiзацiю, зазнавати економiчних тотальних санкцiй Заходу, мати справу з вiйськово-технiчною пiдтримкою захiдними державами України, її Збройних сил i руху опору... Тобто, ми говоримо про сценарiй, який був можливий для Путiна торiк, коли нi вiн, нi Захiд не розумiли, чи, власне, iснує українська держава i чи спроможна вона до боротьби, але геть не реальний тепер.

-- Чому ж тодi новий керiвник вiйськового комiтету так лякає свiт?

-- Тому що вiн обiйняв посаду, яка вимагає вiд нього мобiлiзацiї зусиль держав - учасниць альянсу супроти потенцiйної росiйської загрози. У це важко повiрити, але чимало держав НАТО, та ж Нiмеччина серед них, цього року не перестали скорочувати витрати на оборону, хоча бiльшiсть iз них давно вже не витримує рекомендований у НАТО рiвень витрат - 2% ВВП держави. Якщо вiн не показуватиме захiдним суспiльствам гостроти загроз, джерелом яких є нинiшня Росiя, то громадяни й далi не розумiтимуть потреби витрачатися на оборону, i уряди дiятимуть вiдповiдно, догоджаючи їм. -- Чи означає це, що вiйнi потроху настає кiнець? -- На жаль, нi. Для Путiна нинi одна з головних цiлей - вплив на переговорний процес, примушування України де-юре прийняти окупованi територiї на умовах фактичної пiдконтрольностi їх Москвi. Київ цього, зрозумiло, не хоче. Тому Путiн тиснутиме на українське керiвництво локальними воєнними наступами. Надовго все це, надовго...

газета "Експрес"