18 октября 2018 | 11:14 , Олександр Гармата, для ТЕМИ З ранку прибули в Берген і побігли на автобусну станцію , де нам треба було сісти на автобус до міста Ода. Була субота і автобус до Оди йшов один раз на день з ранку . Добігши до автовокзалу і побачивши, що на зупинці нікого немає, ми розслабилися й пішли до залу очікування. В залі, доставши кип’ятильник, приготували каву якою запили енергитичны батончики. Ми сиділи на лавці, в приміщенні було тепло, до автобусу залишалось хвилин 40. Скрізь скло побачили, як під’їжджає наш автобус і раптом з ніоткуда повалив натовп з рюкзаками... 29 августа 2018 | 08:51 , Виктор Миняйло, для ТЕМЫ Вообще-то мы собирались в Европу, но, как оказалось, сделать документы для собаки намного сложнее, чем для человека. Не став ждать 4 месяца результатов анализов, мы отправились в родное Причерноморье, часть которого обследовали два года назад, оставив свои заметки на «ТЕМЕ». Теперь наш путь лежал в другую сторону. В первый день путешествия осмотрели мельницу, церковь, костел, поплевали с самого высокого в Украине моста и заночевали на берегу Южного Буга. 31 июля 2018 | 08:41 , Олег Ельцов, ТЕМА, фото автора Мы теряем друг-друга. Рандеву у Дракулы. 27 июля 2018 | 09:07 , Олег Ельцов, ТЕМА, фото автора Румынские карпаты: нас здесь не ждали… 26 июля 2018 | 09:06 , Олег Ельцов, ТЕМА, фото автора Как мы бродяжили по Румынии. 20 июля 2018 | 08:20 , Олександр Гармата, для ТЕМИ Наступного ранку, поснідавши зібрали речі й побігли на залізничний вокзал, де мріяли сісти на потяг до міста Елла. Ми два дні приходили до кас купувати квитки, де дізнавалися, що квитків немає й слід явитися завтра. Добігши до вокзалу, встали в чергу до каси з квитками до вагонів другого класу. В черзі стояли одні європейці, а місцеві спокійно, без черги, купували квитки до вагонів третього класу. Ми купили три квитки без місць - 2 дорослих 240 рупій та один дитячий 120. Дитячий був дуже оригінальний: касир просто розірвав на дві половинки дорослий і віддав нам одну половинку.
18 июля 2018 | 10:39 , Олександр Гармата, для ТЕМИ Зранку ми заплатили в офісі турфірми другу половину вартості квитків й всілися в кузов джипа, в кріслах під тентом. Їхали хвилин 40. За містом водій зупинився біля альтанки з божествами, поклав кілька монет біля статуетки, потім пішов до машини, але щось згадавши зупинився, повернувся й забрав кілька своїх монету («Решта», - подумав я). Повезли нас не куди ми планували, настрій був скептичний. До парку заїхали колоною в три джипи, ми - в останньому. Рухались лісом, періодично зупиняючись, водій тицкав пальцем в ліс і казав, що он там в воді крокодил, а там якась пташка, а он там ще щось. Скептицизм наш наростав, бо крокодил в воді більш був схожий на гілляку, а пташка була дуже далеко і маленька, щоб її добре розгледіти. 13 мая 2018 | 08:46 , Николай Дроботенко Не понимаю. Я этого действительно не понимаю. Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!? ... Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать нужно.
предыдущая 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 следующая |
.jpg)
