НАЗК, як ферма з вирощування злочевських

Екс-міністр екології Олександр Злочевський став притчею во язицех, його ставлять у приклад як зразкового корупціонера. А що робить уповноважений державою орган для того, аби в міністерських кріслах не з’явилися нові злочевські? В НАЗК, напевно, скажуть, що для запобігання корупції вони роблять дуже багато, зокрема проводять планові перевірки міністерств. Скажімо, Мінекології за планом перевіряли наприкінці 2016 року.

Наче виявили купу дрібних порушень, але при цьому ніхто не постраждав: всі керівники залишились на місці. А могло бути зовсім по іншому, якби відповідальні працівники Агентства сумлінно ставилися до своїх обов’язків.

Згідно плану, Агентство своєчасно перевірило Міністерство екології. Були виявлені численні порушення антикорупційного законодавства, відображені в річному звіті організації. Але перевірки проводять не заради звіту, а заради покарання винних. Проте, не в цьому випадку. Уповноважена особа Департаменту фінансового контрою Лозенко у перебігу перевірки виявила грубі порушення підлеглих міністра Семарака. А саме: два заступники міністра Вакараш та Кацурак не вказали суттєві зміни у своєму майновому стані. Окрім того, після звільнення працівники міністерства не подавали свої декларації, перевіряючі виявили й інші порушення. Все це могло потягнути відчутні санкції щодо чиновників. Але вони цього уникнули. В нас є підстави стверджувати, що це сталося не через халатність, а через змову кількох працівників Агентства. Член НАЗК Скопич через керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Онищука й керівника відділу цього департаменту Третяк вчинив тиск на уповноважену Лозенко, яка проводила перевірку міністерства. Її примусили закрити очі на виявлені порушення.

Що практично означало б реагування на виявлені порушення для двох заступників міністра? Спочатку – складення двох адмінпротоколів, а після набрання чинності рішення суду про визнання їхньої провини – автоматичне звільнення з внесенням прізвищ екс-чиновників до Реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. За дивним збігом обставин, за ведення цього реєстру відповідає вже згадуваний член НАЗК Скопич.

Але на цьому дивні збіги не закінчуються. Скопич є креатурою міністра  Семарака, як про це теревенять у стінах НАЗК і як це неодноразово стверджував у вузькому колі сам міністр. Але якщо ти отримав посаду фактично не за конкурсом, а за протекцією міністра, то послугу треба відробляти. Й Скопич гідно віддячив своєму благодійникові.

Річ у тім, що існує жорстка процедура перевірки. Порядок проведення перевірок зареєстрований в Мінюсті й максимально формалізований, аби виключити зловживання з боку самих перевіряючих. Отже, розділ V, ст. 2 «Порядку» встановлює: «Акт перевірки складається не пізніше п’яти днів після закінчення її проведення». Це в теорії. А на практиці можна діяти інакше.

Що зробив Семерак? В дусі бюрократичної класики, він поклав матеріали перевірки під сукно, пропустивши термін укладення Акту. Якщо сама перевірка була проведена наприкінці 2016 року, то Акт склали лише наприкінці лютого 2017-го.

Яка різниця – здивується читач, - адже головне, що винуватці будуть покарані. Не будуть! Адже саме у цьому полягає бюрократична шпарина. Термін укладення акту збіг, отже – не можна винести припис про порушення, й у такий спосіб винуватці залишаються непокараними. Про що, власне і свідчить ось цей документ.

Отже: єдине порушення вимог Порядку проведення перевірок – й корупціонери виходять сухими із води. Але ж, за логікою, тоді понести покарання мають чиновники НАЗК, які порушили цей Порядок. Напевно так воно б і сталося, якби… І отут маємо чергове в нашій історії співпадіння: відповідальною особою за контроль дотримання вимог Порядку проведення перевірок є сам ініціатор цього порушення - пан Скопич!

На цьому ми закінчуємо нашу корупційну сагу у виконанні працівників антикорупційного органу НАЗК. Маємо відкритим нагальне питання: коли буде проведена перевірка самого антикорупційного органу на ознаки корупції й чи будуть покарані ті, кого ми згадали вище?..