Гуманітарне право розглядає крадіжки та пограбування мирного населення, вчинені військовослужбовцями в зоні бойових дій, як воєнні злочини. Ще у 1907 році «Конвенція про закони та звичаї війни на суходолі» закликала сторони, що воюють, поважати приватну власність цивільних осіб, не допускати її конфіскації і офіційно заборонила мародерство (статті 46, 47 Додатка до Конвенції). Попри це, мародерство ще довгий час залишалося неминучим злом, яке тією чи іншою мірою супроводжувало практично кожен значний військовий конфлікт. Проте глобалізація сучасного світу і тенденція на гуманізацію всіх сфер життя людства вселяли певний оптимізм: дотримання законів, основоположних прав людини і базових моральних цінностей поступово мало стати нормою навіть під час війни.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну наочно показало всю ілюзорність подібних сподівань. Російська армія увійшла в сучасну історію не тільки як найжорстокіша  у ставленні до цивільних осіб армія 21 століття, а і як військо банальних грабіжників і крадіїв.Надзвичайна поширеність випадків мародерства з боку військовослужбовців РФ на тимчасово окупованих територіях України – факт доведений і безсумнівний. Стрімкий розвиток технологій стеження забезпечив об’єктивну фіксацію злочинів російської армії, інформацію про які в умовах глобального цифрового простору приховати просто неможливо. Наявні в сучасній автомобільній техніці системи навігації свідчили про її переміщення з України в Росію; записи камер відеоспостереження з пограбованих магазинів, банків і приватних домоволодінь давали змогу не тільки підтвердити факт скоєння злочинів, а й проводити впізнання грабіжників; системи геолокації допомагали визначити, до якого міста Росії вивезено викрадені або відібрані в українців ґаджети. Часом ситуація набувала гротескних форм – повернувшись додому, житель Бурятії встановив вкрадену камеру відеоспостереження у себе в кімнаті і її справжні господарі могли з України в режимі реаліті-шоу спостерігати за особистим життям членів сім’ї загарбника.

Грабежі на окупованих територіях мали багаторівневий характер. За сприяння колаборантів російська влада організовувала демонтаж і вивезення в Росію промислового устаткування, об’єктів альтернативної енергетики, металопрокату, сільськогосподарської продукції, культурних і музейних цінностей, заподіявши Україні колосальних збитків, які навряд чи можна буде відшкодувати.

Своєю чергою, російські військовослужбовці після захоплення населених пунктів негайно бралися за масове і відверте пограбування місцевих підприємців та пересічних громадян. Про справжні масштаби цього ганебного явища весь світ дізнався після того, як 3 квітня 2022 року в Інтернеті було опубліковано відео з камери спостереження, розташованої у відділенні російського оператора експрес-доставки «СДЕК» у місті Мозир (Білорусь). Моніторинговий OSINT-проєкт «Беларускі Гаюн» повідомив: «Ми отримали 3-х годинний запис з відеокамери в цьому відділенні, який вівся з 11:30 до 15:00 2 квітня 2022 року. На відео чітко видно, як солдати ЗС РФ відправляють крадені речі: телевізори, кондиціонери, електросамокати, відеокарти, акумулятори для авто і багато іншого. В одному з моментів можна помітити баул з українського ТЦ «Епіцентр». Через три години компанія «СДЕК» відключила камеру відеоспостереження на своєму сайті, але отриманих доказів вже більш ніж достатньо». Пізніше проєкт «База даних» опублікував дані 69 відправників награбованого, які скористались послугами оператора. Журналісти навіть з’ясували особу «рекордсмена з мародерства» – ним виявився лейтенант російської армії, який вислав додому 17 посилок із награбованим майном загальною вагою 440 кг.

Видання «Медіазона» встановило, що тільки за три місяці військовослужбовці армії РФ відправили від кордону з Україною 58 тонн посилок у 60 міст Росії та опублікувало ще одне відео з камери спостереження відділення «СДЕК» у прикордонному російському місті Валуйки.Проведений Правозахисною асоціацією Freerights аналіз перехоплених телефонних розмов російських солдатів зі своїми родичами та знайомими також свідчить: крадіжки та грабежі на окупованих територіях з боку росіян – явище масове, повсюдне і безкарне.

«Насправді не знаю, як це все вивезти через кордон. Знаєш, тут як у GTA граєш – ось місто захоплюєш і будь-який будинок твій, заходь. Я тут доларів понабирав». [1]

«Магазин підірвали… Я ще мішок грошей узяв там. Уяви, Андрюха, мішок грошей. Нам ще кадирівці допомагають. Таке тільки у фільмах бачив». [2]

«Коли у смак увійшов, так мені взагалі сподобалося. Просто входиш у будь-який будинок: «Так, здрастуйте. Вийдіть, будь ласка. Я що-небудь візьму». [3]

«Цей перший полк – вони кінчені просто. Заходять до «мирних», автомата дитині до голови: «Давайте бензин, давайте гроші». Ось тобі й перший полк». [4]

З загального масиву аудіозаписів експертами Асоціації на сьогодні відібрано понад 60 епізодів, де окупанти не соромлячись і навіть із гордістю розповідають про злочини проти власності, скоєні особисто ними чи товаришами по службі. Перехоплені розмови свідчать, що окупанти повністю усвідомлюють протиправність своїх вчинків, адже самі  характеризують їх словами «пограбування», «крадіжка», «мародерство». Така відвертість ще раз підтверджує: усі запевнення російської пропаганди про «визвольну місію» так званої «спеціальної військової операції»  – це цинічна брехня. У неї не вірять навіть окупанти, а тому й поводяться на захоплених територіях, як жорстокі загарбники.

«Бля, тут все можна робити, що побажаєш. Точно тобі кажу. Ми тут машини крали. «Газель» вкрали, «десятку» вкрали. Магазини обносимо потихеньку». [5]

«З автоматом вилізаєш з танка, заходиш у будинок і все. Кажеш: «Давайте мені пожерти та випити. Швидко! А інакше я вас всіх повбиваю». Це і називається «мародерство».  [6]  

«Просто в огорожу в’їхав на танку, двері у будинку виніс, зайшов. Мародер я, коротше. Як фашист довбаний у 41-му». [7]

Перші місяці повномасштабного вторгнення в Україну одразу продемонстрували: російське військове керівництво не планувало як слід опікуватися постачанням до армії продовольства, медикаментів, паливно-мастильних матеріалів тощо. У традиційний для окупаційних військ спосіб, російський контингент в Україні мав забезпечувати себе за рахунок примусової експропріації чужої власності. Свої численні потреби російський солдат вирішував сам, зокрема вдаючись до пограбування місцевого бізнесу і населення. 

«Пайки зрідка хто жре. Зараз пацани у розвідку сходили – принесли ковбаси, майонезу, сала. По людях пройшлися. Їм сенсу немає заперечувати: у нас стволи, у нас танк. Хтось буде сперечатися – мінус будинок. І живи як хочеш на вулиці». [8]

«Будинки грабуємо, щоби пожерти, бля! Це просто капець! Я задовбався! Тут взагалі нічого немає! Усі магазини пограбували. Ми з Владом мопеда вкрали, проїхали в магазин, набрали «синьки», випили, пожерли. Вчора будинок пограбували, курку замаринували, поїли». [9]

«Раніше заходили, якось шкода всіх було. А зараз мені взагалі пофіг – цивільні, не цивільні. Ми у будь-який двір заходимо: «Так, бля, кури є? Так, 5 штук курей нам! Яйця є?» У підвал заходимо оглядати – відразу банки всі забираємо, завантажуємо. Нема чого когось жаліти. Зайшли – дивлюся там три баранчики. Кажу: «Так, одного ріжте». Вони такі ниють: «Хлопці, нам теж їсти треба». Кажу: «Мені взагалі пофіг. Ми сюди приїхали не зі своєї вини. Заради вашої безпеки, бля». [10]

«Ми мародерствуємо. Я ось їжджу по мирному населенню, виловлюю бізнесменів, розповідаю їм спочатку за політику. А вони, сука, «укропи». Потім кажу: «А чим ви нам можете допомогти? А то в нас 9 травня. Чим ви, бля, можете нам допомогти?». Ось так. Машини віджимали, автобуси, КамАЗи. Для штабу, для нас, для підрозділу нашого. Багато машин, автобусів, КамАЗів. Військові на те і є військові. Усе мародерять».  [11]

З особливим задоволенням росіяни згадують «конфіскований» алкоголь, хоча вживання спиртних напоїв в армії категорично заборонене.«Вчора їздили пограбувати магазин. Пива, іншого набрали. Зараз на розслабоні. У них пиво смачне, добре. У них взагалі весь алкоголь якийсь смачний. «Львівське», інші фірми. Я таких навіть і не бачив. Прямо взагалі офігенне». [12]

«У них заправка стоїть. Там, коротше, їжа, напої, пляшки усілякі. Там одна кімната була. Під замком. Ми замка зламали, відчиняємо двері, а там склад. Пива, горілки, напоїв усяких. Повністю склад забитий. Я давай все у машину вантажити. Коротше, грабанули їх нефігово». [13]

«Обстановка тут кайфова. Цигарки, «алкашка» є. Я зараз у лазні віскі п’ю. Елітний. Що? Ні, не купуємо. Ми з ноги магазин вибили та взяли». [14]

Аудіоперехоплення доповнюють реальну жахливу картину масштабів пограбувань. «Асортимент» відібраного в українців майна вражає – дорогоцінності, гроші, автомобілі, телефони, будівельні інструменти, комп’ютерна та побутова техніка. Загарбники не гребують навіть вживаними речами.

«У мене квартира ціла в кишені лежить. Коротше, зайшли у будинок, з Мішанею відкрили сейф ключем і ось… Порахували на загальну суму – десь п’ять двісті. Головне до дому довезти їх спокійно і все. І обміняти». [15]

«Тут у будь-яку квартиру зайшов, що побажав – те й взяв. У когось взагалі мільйони. Хтось приїде додому та іпотеку закриє. Треба теж нормально грошей пошукати». [16]

«Їздили мародерствувати у котеджне містечко. Тепер у тебе є два норкових манто, у Даші – кожушок з песцем. А у мене фірмовий розпилювальний станок, про який я мріяв. І дві колонки Yamaha, як у Нікітіна. Кожна по 100 тисяч. А ще зварювальний апарат новий у ящику. М’ясорубка на дачу нова». [17]

«У мене тут новини хороші! Знайшли хату. Я задовбався звідти золото нести. Дай Боже  привезти. Мільйон чотириста, нафіг! Парфуми ще якісь тут знайшов. Бля, смачні – капець!» [18]

«Ми тут мародерством займаємося у прямому сенсі цього слова. У який схотіли будинок, у той і заїхали. До речі, я хотів запитати: треба для нігтів всяка фігня? Приладдя різне, лампи, освітлювачі, приблуда всяка? Та офігенне все, нове. Мабуть, раз або два рази користувалися всього. Добре, все привезу». [19]

Навіть деякі російські військовослужбовці вражені жадібністю своїх співвітчизників.

«Вони, бля, як тобі сказати… Як дикуни. Все тягнуть звідти. Телевізори, м’ясорубки, шуруповерти, якісь валізи». [20]

«Тут реально капець. Наші все тягнуть: ноутбуки, телевізори з хат. Все абсолютно, все виносять, дебіли. І складають у  машини. Навіть колеса. Там авто нове стояло без номерів, то колеса з нього зняли».  [21]

Зміст розмов свідчить, що російські солдати, як правило, не бояться притягнення до відповідальності за свої протиправні дії. На власному досвіді вони переконались: з мовчазної згоди командирів на території України можна порушувати не тільки закони та звичаї ведення війни, а й військову дисципліну, вимоги власних статутів і настанов. Вседозволеність і безкарність остаточно позбавляють росіян моральних орієнтирів, безумовно-обов’язкові норми цивілізованої соціальної поведінки та військової етики вже не діють. 

«Ми тут у селах по будинках лазимо. У минулому селі два магазини винесли. Як то кажуть – на даний момент це поки що не заборонено». [22]

«Я тобі ще раз кажу: не ми заберемо, так інші. А мародерство у нас Путін дозволив. Є указ. Нема кримінального покарання за те, що ми мародеримо. Тобто це кримінально не карається. Це дозволено. Путін же дозволив. Указ видавав, що мародерство дозволено під час боїв». [23]

«Будь-який будинок зламав – усе є. І ніхто не лається. Зайшов і розстріляв. Контролю немає. Пофіг узагалі тут. Війна». [24]

Більш того, командири всіх рівнів не тільки заплющують очі на відверто злочинні дії своїх підлеглих, а й спонукають їх до грабежів населення і самі беруть у них участь.

«Тут просто, розумієш, завдання переді мною такі ставлять. Скажімо, йти мародерствувати. У бізнесменів віджимати там добро, машини віджимати. Ну, грабувати їх. Ось такі різноманітні завдання переді мною ставить комбат».  [25]  

«Зайченя, якби ти бачила скільки командири собі додому відправили техніки і всього. Зараз тобі такі моменти не буду розповідати, але там – мама рідна… Ти навіть уявити не можеш скільки всього. Цей мій телевізор – крапля в морі». [26]

«Мародерства дуже багато. Йде «зачистка». У нас багато хто з хлопців тягне з будинків. Будинок оглядають, забирають прикраси,  забирають усе цінне, все забирають. Дійшло до того, що у нас командир роти зараз квадроцикла завантажує у техніку. Розбирає його та завантажує. Додому приїде і збере».  [27] 

«За 125 полк. Коротше, мародерство. Віджали у когось заправку. У людей забрали паливо і через заправку продавали. Коротше, командир полку, потім командири батальйонів і помічники командирів батальйонів». [28]

Втім, така поведінка є цілком логічною, адже вона не суперечить загальним цілям розв’язаної Кремлем війни, який несе повну відповідальність за заподіяне українцям лихо. Мародерство є неминучим продовженням і закономірним наслідком окупації, адже захопивши чужі землі та ресурси країна-агресор звільняє своїх військовослужбовців від людської совісті та моралі.  Солдати лише наслідують ідеї та дії власної держави, розмірковуючи: «Якщо Росії можна за допомогою насильства присвоїти території сусідньої держави, то чому я не можу силоміць відібрати у її мешканців пральну машину?».

Примітка. Наведені у тексті витяги з аудіоперехоплень надані у скороченому вигляді, що не спотворює їх загальний зміст. З етичних міркувань також проведено заміну ненормативних висловів.

Правозахисна асоціація Freerights