Грантожерське

Експертне обговорення «Громадянське суспільство України: від кризи до стійкості». Учасники: Валерія Скворцова, виконавча директорка УНЦПД, Максим Лациба, керівник Програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД, Вадим Міський, програмний директор ГО «Детектор медіа», член Наглядової ради Суспільного мовлення, Костянтин Квурт, голова правління «Інтерньюз-Україна», Олександра Гліжинська, голова правління Інституту «Республіка», засновниця ВІ «Активна Громада», експертка зі стратегічного розвитку, Евеліна Курілець, виконавча директорка БФ «Разом для України».

Всі – персональна участь.

Теми для обговорення: як змінилась стійкість організацій громадянського суспільства за 10 років, адвокаційна спроможність громадських організацій: чи змінився діалог ОГС із владою, публічна видимість ОГС та їхня присутність в медіа: як на це вплинуло повномасштабне вторгнення, як війна вплинула на фінансування сектору, виклики в регіональних ОГС.

Чому це важливо? Український громадський сектор пройшов крізь кризи 2014–2024 років, пандемію, повномасштабне вторгнення, економічні виклики та хвилі вимушеного переміщення. Проте продовжує зростати, адаптуватися та відігравати ключову роль у демократичній стійкості країни. Якщо у 2015 році в країні було зареєстровано 75 828 громадських організацій, то станом на 1 січня 2025 року їхня кількість сягнула 105 908. Приріст у понад 30 тисяч організацій – це свідчення зростання довіри до діяльності. Але чи означає це, що сектор став стійкішим? Чи все ще перебуває у фазі виживання?»

Хтось відчув діяльність цих організацій за звітний період, вони якось вплинули на покращення вашого життя, призвели до змін у суспільстві? ОК, не ставитиму провокативних запитань…

З анонсу маштабного заходу можна здогадатися, що назагал зібрання буде присвячене одній надактуальній темі: де взяти гроші після злодійського призупинення ненависним Трампом діяльності USAID та перекриття фінансових джерелець й потічків на утримання громадських активістів. Ми вже якось звикли до того, що всі ці активісти існують на західні гранти. Але ж, визнаємо: це виглядає дико, грантоїди спаплюжили світле звання громадського активіста. Саме поняття «громадська організація» передбачає здебільшого безкорисливу діяльність поза основною продуктивною діяльністю БЕЗКОШТОВНО. А сама громадська організація має існувати на членські внески й підтримці меценатів, але не з державних джерел.

Але наші активісти не такі – це профі, які нічим більше не займаються окрім виступів на форумах й телеефірах, засідань у незчисленних радах й друкуванні брошурок. Нещодавно автор відвідав серйозний музичний фестиваль з різноманітною програмою на багатьох майданчиках. Кинулися в очі розкидані по всій території брошурки з хорошою поліграфією на якісному папері. На обкладинці було щось на кшталт: «Що робитимемо з Кримом після його повернення?» Читати брошурку не став, але глибина й актуальність питання вразили…

Вже чую заклики гнати цих грантожерів поганою мітлою й плювати їм в очі. Не поспішайте, панове. Вам не вдасться навісити на них шильдик «Грантожер» чи «Іноагент» за прикладом однієї недружньої держави. А якщо зробите таку дурницю, станеться те саме, що трапилось після намагання Банкової обмежити повноваження НАБУ. Ви пригадуєте: ЄС оперативно попередило, що це призведе до скасування чергового гранту для нашої країни у 1,5 млрд.євро. Й повноваження НАБУ були без зайвого базікання оперативно відновлені парламентом й схвалені президентом. Тому я б не хвилювався за долю членів отих 105 908 громадських організацій. Вони потрібні тим, хто надає нам кошти для контролю й керування Україною. А якщо українці й справді бажають позбутися зовнішнього управління й зграї західних лобістів з українськими паспортами, то для початку слід відмовитися від зовнішньої допомоги.

А оскільки немає жодного сумніву, що найближчі роки чи десятиліття ми навряд чи самотужки зробимо свою країну заможною, то й оцих найманих активістів дедалі більшатиме, вони й надалі сидітимуть у наглядових радах й конкурсних комісіях, керуватимуть національними медіа, лізтимуть у держуправління й у політику. Бо на справді, вони не є активістами – це лобісти, наймані тими, хто нас утримує. Ці кар’єристи, не охочі до продуктивної праці, страшенно нагадують комсомльських й профспілкових активістів моїх студентських часів – навіть вирази обличь ті самі, хіба що сленг змінився: візія, стійкість, згуртованість, трек, толерантність…

На підтвердження моїх слів віце-прем’єр Стефанишина висловила глибоке занепокоєння через відсутність фінансування потреб нашої держави грантовими програмами, прозоро натякнувши: не буде грошей – не зможете впливати на кадрові питання – розженемо до біса ваші кадрові комісії, ставитимемо на ключові посади своїх, а не ваших людей.

«Через зупинку роботи Американського агентства з міжнародного розвитку (USAID) тимчасово припинила роботу низка комісій, які залучені до відбору суддів та керівників правоохоронних органів, у тому числі голови Бюро економічної безпеки (БЕБ) та суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС).

Про це заявила віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції - міністерка юстиції Ольга Стефанішина, передає Інтерфакс-Україна.

"Зараз, коли у нас один із ключових донорів (USAID, – ред.) тимчасово припинив роботу, то тимчасово припинила роботу і низка комісій, які відбирають представників суддівського корпусу, правоохоронних органів, розірвані контракти, і ми маємо знову перезібрати цей пазл", – сказала Стефанішина.

Вона уточнила, що у тому числі йдеться про Етичну раду, Громадську раду міжнародних експертів, Комісію з відбору голови Бюро економічної безпеки, а також Комісію з відбору суддів Вищого антикорупційного суду.

Водночас Стефанішина запевнила, що наразі тривають переговори з європейськими партнерами, а також очікується, що Європейська комісія разом з країнами G7 найближчими днями озвучить позицію щодо відновлення роботи конкурсних комісій.

Отак наша держава продається за кредити й гранти, отак тисне на грантодавців – через заяви віце-прем’єрки, посилені «експертними обговороеннями» на кшталт того, що відбудеться сьогодні на вулиці Грушевського.

У такий спосіб усі ці «активісти» рятують державу під час війни замість того, аби повісити табличку «Райком зачинено, всі пішли на фронт».

Справжі активісти й громадські діячі в нас безумовно є, але їх не побачиш з філіжанкою кави на отих обговореннях «де взяти гроші?». Справжні активісти на фронті. Євген Карась, лідер громадської організації С14, який втратив на цій війні рідного брата, керує батальйоном безпілотних систем. Він каже, що списки його організації дедалі більше нагадують траурний список тих, хто віддав життя за Батьківщину. Єдине, що його наразі турбує – де знайти гроші на дрони.