|
Мертва зона із запахом лікеру...
Колись Горлівський хімічний завод належав до еліти військово-промислового комплексу й був засекреченою "поштовою скринькою". Сьогодні він справляє гнітюче враження: червона земля, білі сульфатні гори, жовтогарячі струмки (кажуть, у них можна лягти й розчинитися в природі, у буквальному розумінні цього слова), іржаві труби - і ні душі навколо. Завод довго й безнадійно стоїть. А навколо - цвинтар різноманітних високотоксичних відходів. Найнебезпечніші - мононітрохлорбензоли - перебувають у звичайних залізних (проржавілих) бочках. Під прогнилим навісом. Зберігаються так з 1989 року (до речі, тара була розрахована на 15 років).
- На підприємстві накопичено 12,4 тисячі тон мононітрохлорбензолів, - розповідає головний інспектор горлівського відділу екологічного контролю Володимир Криничний. Зберігається речовина в критичних умовах: бочки сильно корозирувані. В сорокаградусну спеку густа пастоподібна маса починає випаровуватися. Стоїть запах, що нагадує лікер “Амаретто”, але дуже сильної концентрації. Перебуваючи поруч із бочками, можна отримати хімічне отруєння. Відходи потрапляють на майданчик й з атмосферними опадами - у ґрунт. Вони дуже мобільні, і влітку можуть виявитися у вугільних шарах близько розташованих шахт Горлівки та Єнакієвого.
… і смаком сульфатів
300 тисяч тон шлаків, що містять сульфати, розташовані на ґрунті площею більше 3 га поруч із заповідним Софіївським урочищем і Поклонським лісом. Ані санітарної зони, ані дренажної системи немає. Атмосферні опади інтенсивно вимивають сульфати. Гинуть дерева урочища (вони просто розчиняються) - навколо відвала чорні пеньки.
Крім того, свого часу на заводі були встановлені очисні споруди - вони приймали виробничі й побутові стоки, які після біохімочищення скидалися в балку Софіївського заповідника. Зараз виробничих стоків немає, а от господарсько-побутові, як і раніше, відправляють в урочище, тільки вже в первинному виді.
У ґрунті й підземних водах зміст сульфатів перевищує норму в 7 разів. Брудна вода потрапляє у відкриті водостоки, які використовуються для водопостачання Горлівки і Єнакієвого. Стоки хімзаводу потрапляють у басейн малої ріки Сажи, що впадає в Єнакіївський оздоровчий ставок, а звідти - у річки Глечик, Міус та в Азовське море...
В 2002 році в міську лікарню №3 був доставлений пацієнт, який сильно занедужав. Як з'ясувалося, коли він у пошуках металобрухту обстежив могильники хімзаводу, що ніким не охороняються, з-під землі вирвався струмінь отруйного газу. Він задихнувся, упав, відкотився убік. По дорозі додому йому стало погано. Після надання першої медичної допомоги пацієнт утік з лікарні, злякавшись, що доведеться відповідати за розкриття могильника. Як він себе почуває тепер, чи живий взагалі, - не знає ніхто.
У 1989 році «щось» пролилося зі сховищ заводу, потрапило у водоносні шари й опинилося в пластах шахти "Олександр-Захід". Смерть гірників, що перебували під землею, супроводжувалася дивними обставинами, досліджувати які так і не знайшлося можливості: не під силу було підійти до місця трагедії навіть рятувальникам з Європи, а вони були екіпіровані за останнім словом техніки - спеціальні захисні костюми в тім середовищі витримували всього кілька хвилин, а потім починали бурхливо корозирувати. Загиблих дістати не змогли. Тіла замурували, а над місцем події поставили пам'ятник.
Державі ніколи вирішувати
Багато років ведуться розмови про те, що потрібно переробляти мононітрохлорбензоли - на їхній основі можна одержувати хлорку. Проблема у фінансуванні створення спеціальної установки. Є, щоправда, варіант перезатарити речовину, але для ліквідації старої тари теж потрібна утилізаційна установка.
Сульфати ж можна використати у будівельній промисловості, одержувати сировину для мийних засобів.
- Три роки тому був розроблений інвестиційний проект з переробки відходів, - розповідає директор заводу Віктор Ольсевич. - Але через нестабільну економічну й політичну ситуацію в країні московські компанії відмовлялися з нами працювати.
Підприємству зараз не до екологічних проблем. У грудні 2002 року за рішенням Донецького господарського суду була порушена справа про банкрутство заводу, строк санації минув ще 22 березня 2007 року. Заборгованість по зарплаті на сьогодні становить 7,4 мільйони гривень, а кредиторам - 39 мільйонів.
За словами начальника управління економіки, промисловості, транспорту й зв'язку міста Горлівки Юрія Трунова, основне виробництво відновленню не підлягає: інвестори й розмовляти не хочуть, якщо система знешкодження відходів не розроблена до деталей. Завод, імовірно, розділять на кілька основних видів виробництв цивільної хімії. Але в успішному результаті пан Трунов не впевнений.
У Кабінеті міністрів ще в серпні цього року повинен був бути підписаний договір на 2008-2009 рік про вирішення екологічних проблем підприємства, зокрема, пропонувалося виділити 30 мільйонів гривень на утилізаційну установку. Якщо все буде гаразд, її будівництво розпочнуть в 2009 році, а з 2010 можна буде реалізовувати програму з утилізації відходів. Але через позачергові парламентські вибори підписання відклали «на потім»...
«Хімічні Чорнобилі» України
В Україні обсяги шкідливих викидів в атмосферу на душу населення в кілька разів перевищують аналогічні показники в інших промислово-розвинених країнах. Відповідно до результатів експертизи Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), у нас залишилося лише 6% екологічно чистої території. І аварія на чорнобильській АЕС цілком може перестати бути єдиним трагічним випадком такого масштабу в Україні.
Занепокоєння екологів викликає ситуація в Києві, Харкові, Сумах, Полтаві, Житомирі, Луцьку, Рівному, а також на більшій частині берегів Чорного й Азовського морів. Несприятлива екологічна ситуація склалася в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях, а також на територіях навколо Запоріжжя, Маріуполя, Кіровограда, Керчі й Армянська.
Спробуємо скласти своєрідну карту найбільш явних вогнищ можливих екологічних катастроф найзабрудненішої області - Донецької.
Концерн «Стирол» (Горлівка) практично щоночі випускає в повітря величезну кількість аміаку, хоча офіційно значиться екологічно чистим підприємством. У випадку аварії постраждають мешканці не тільки Горлівки, але й прилеглих міст області (середній радіус отруєння приблизно 20 км). Хімічні речовини по ґрунтових водах можуть потрапити в Азовське море.
Донецький казенний завод хімічних виробів. З 60-х рр. XX століття тут ховали радіоактивні відходи. В 1966 році сховище законсервували. Місцеві жителі зі складів для своїх потреб постійно тягнуть пестициди, які містять хлор і чудово горять. Якщо хтось вирішить підпалити склад, все навколо буде заражене диоксином. Неподалік від заводу розташований великий заказник. За півтора кілометри проходить водопровід на Вугледар. У двох кілометрах - джерело річки Кашлагач, води якої через інші ріки впадають у Дніпро.
Слов'янський содовий завод - єдине підприємство в Україні, де перебуває на зберіганні близько 400 тон шлаку, що містить токсичний жовтий фосфор (80 тон - за оцінками фахівців). У випадку загоряння фосфору радіус ураження становитиме 1650 метрів (не враховуючи напрямку вітру). Це 8,4 кв. км території, куди потрапляє частина Слов'янського мікрорайону Хімік, де проживає більше трьох тисяч осіб. При зіткненні фосфору з повітрям утвориться фосфорний ангідрид - задушливий газ, що викликає набряк легенів. Отруєне буде не тільки повітря, але й вода в Казенному Торці, що впадає в Сіверський Донець, а звідти може потрапити в канал Сіверський Донець - Донбас, з якого п'є воду весь регіон.
|
