«Русский вопрос»: Донецьк активно підспівує Москві

Донецькі депутати переконані, що рішення обмежити викладання української "вдосконалить" освітню галузь їхнього міста. Обмеження поширюється на школи та дитячі садки. Зокрема, відтепер заборонили відкривати нові україномовні дошкільні заклади та групи, а також збільшувати кількість учнів, котрі вже навчаються українською. Нині в Донецьку 34 україномовні школи, в яких вчиться кожен п‘ятий учень.

Аргументи, які наводить секретар міськради пан Левченко на захист такого мовного рішення в декого може викликати культурний шок. За Левченком, вивчення української мови «не сприятиме розвитку особистості». Декілька цитат з його виступу в новинах загальнодержавного телеканалу УТ-1:

«Українська мова – вона дуже важка  для бізнесу, для подальшого развитку особистості. Щодо  позиції депутатів міськради -  така ж  позиція має  бути  на території й інших міст. Хай батьки вибирають самі», «…я считаю, что те родители, которые отправляют своих детей учиться на украинском языке, совершают ошибку… выгоднее образование на русском, а дополнительно заниматься украинским, чтобы пройти все те препятствия, которые государство нам расставило в виде тестирования…» .

Якщо відкинути галасливі заяви й поцікавитися статистикою, то можна дізнатися, що «розвиток особистості» випускників середніх шкіл регіону зовсім не поганий. Донецькі школярі здали тести, викладені українською мовою назагал добре. Пасли задніх їхні однолітки з Криму, півдня та сходу країни.

«Мовне» засідання Донецької міськради мабуть не випадково співпало із конференцією Донецької міської організації «Партії регіонів». На ній, як ми вже сповіщали, Борис Колєсніков наголосив на потребі ухвалювати зміни до Конституції з вимогою надання російській мові статусу другої державної. Тут регіонали в один постріл поцілили двох качок: в чергове «окучили» свій електорат та поставили у невигідне становище секретаря РНБО Раїсу Богатирьову, яка брала участь у конференції. Ясна річ, що керманич структури, яка наглядає за стабільністю у державі, не плескала у долоні від подібних ідей однопартійця. Однак, брати-регіонали у такий спосіб підштовхують її до категоричних заяв та рішень. Й не відомо, як довго Богатирьова зможе зберігати дипломатичну мовчанку.  

Але на цьому співпадіння не завершилися.

В той самий час в «ідеологічно близькому» Луганську проходила науково-практична конференція з міжнародним статусом «Русский язык как фактор развития духовности в современной Украине». За її підсумками учасники звернулися до органів влади зі стурбованістю щодо «проявів націоналізму в Україні», «грубою кампанією проти російської мови». При цьому, автори звернення перекрутили статистику у бік різкого  «збільшення» російськомовного населення на півдні та сході України.

Заяви регіоналів звучать в унісон із брутальними випадами Росії в український бік, сплеск яких передував вівторковим подіям в Донецьку.

Цим надзвичайно красномовним подіям на сході України передувала низка красномовних заходів в Росії, які були адресно направлені на Україну. Декілька прикладів:

-         15 травня «директор» російської преси Михайло Леонт‘єв без всіляких дипломатичних викрутасів заявив таке: «…есть еще один юридический акт от 1928 года — решение о передаче части территории РСФСР УССР. Речь идет о Луганской и Донецкой областях. Как это обосновывалось в то время, «в целях увеличения доли промышленного пролетариата в населении братской республики». С формально-юридической точки зрения это ничем не отличается от той же крымской истории».  

-         День пам‘яті жертв тоталітаризму в Україні став приводом для багатьох російських ЗМІ поглузувати з того. Деякі видання навіть публікували власні «дослідження», де описували «етапи розвитку фашизму в Україні».

-         Периодика російської інтелектуальної еліти також не обійшла в цей період «українську тему». Зокрема, «Русский журнал», куратором якого є кремлівський глашатай Глеб Павловський, надрукував одразу дві статті: «Россия разработала план расчленения Украины с нанесением ядерного удара»;  а також дослідження голови Президії Ради з зовнішньої та оборонної політики Сергія Караганова «Россия и Европа: украинская развилка».

Ці приклади можна продовжувати. Але й наведеного достатньо, аби зробити принаймні два припущення.

Припущення перше. «Партія регіонів» під чутливим кураторством та за інформаційної підтримки Кремля намагається активізувати свій електорат. За давньою прикметою теплі пори року – період політичної активізації народних мас, яких зазвичай підштовхують політичні поводирі. Нині приводом для такої активності можуть стати дострокові парламентські вибори.    

Припущення друге. «Партія регіонів» намагається підготувати грунт для входження в широку коаліцію з НУНС. Запаливши смолоскип боротьби за поширення російської мови, ПР водночас обережно підводить до ідеї підтримки Ющенка у внесенні змін до Конституції – ясна річ, начебто задля надання російській мові статусу другої державної.

Вцілому ж, можна говорити – не в формі припущення, а констатації стану справ, що держава Україна стрімко послаблюється, надаючи привід для атак ззвоні та зсередини. Й головна причина – в слабкості влади, внутрішніх конфліктах, передусім – між групами Тимошенко та Ющенко. Захопившись дєрєбаном влади, можна прогавити власне державу.