Київ будуть дерибанити за новим генпланом?

Скандальна епопея з відбиранням повноважень в інституту «Київгенплан», добігає свого кінця. Більш-менш незалежна установа, яка з 1937 року проектувала архітектурний вигляд міста, інженерні мережі, розробила всі 4 повоєнні генеральні плани столиці, в тому числі й нині діючий, де-факто сходить зі сцени. Принаймні новий генплан уже розроблятиме кишенькова муніципальна структура.

Ситуація один в один нагадує історію з дублюванням повноважень бюрократичних структур. Є центральний орган виконавчої влади, що займається питаннями земельних відносин (Державне агентство земельних ресурсів) та його органи на місцях, але ж ні – в КМДА створюється власне головне управління земельних ресурсів, яке з часом повністю (до того ж незаконно) перебирає повноваження уповноваженого центрального органу.

Очевидно, це робиться для того, щоб прискорити виділення земельних ділянок тим чи іншим структурам. У тому числі – коли це землевідведення, м’яко кажучи, не узгоджуються з чинним законодавством.

Отож, на період з 2002 по 2020 роки є генеральний план забудови Києва, який чітко визначає, де, що і скільки можна будувати. При розробці цього документу враховувалися, зокрема, й демографічні фактори. Тож коли мерія пояснює необхідність створення нового генплану збільшенням кількості автотранспорту та населення, одразу виникає зустрічне питання: а навіщо ж тоді було будувати на ділянках, до будівництва не віднесених?

Звісно, якщо будинок зводиться на ділянці, що належить, наприклад, до зеленої зони, то формальний привід для зміни цільового призначення території знайти можна. Річ у тім, що міська влада може розпоряджатися наявною в її розпорядженні землею на власний розсуд. Формально для цього достатньо рішення Київради. Але просто проголосувати за внесення змін до генплану міста, змінюючи таким чином призначення території, мало.

Фізично ніякі зміни в генплан не вносились, хоча відповідних рішень Київрадою було прийнято сотні. Річ у тім, що законодавство дає чіткі приписи щодо того, як має погоджуватись містобудівна документація й генеральні плани зокрема. Зміни до генплану мають проходити таку ж тривалу розробку, обговорення з громадськістю та експертизу на предмет їх доцільності, як і сам змінюваний документ під час його прийняття.

Порушення генплану забудови столиці почались у 2003 році, коли в Києві стали активно урізати площі зелених зон, тобто почалась неконтрольована забудова парків, скверів і навіть приміських лісів. За рік, що минув після затвердження генплану, зелених зон у місті поменшало практично на чверть.

За вітчизняними нормами, на одну людину повинно припадати 20 кв. м. зелених зон загального користування, тобто таких, у яких можна відпочивати. Реально станом на 2002 рік, генплан зафіксував усього 16,5 кв. м «зелені» на одного мешканця. І при цьому забудови та нові землевідведення в парках не припинились.

Громадськість обурювалась, і 2005 року Київрада погодила програму розвитку зелених зон м. Києва до 2010 р. Цей документ начебто мав уточнити один із томів генплану, що стосується озеленення та рекреації. Натомість він урізав передбачені ним зелені зони на 300 га.

Таким чином, майже 300 га парків у центрі міста втратили статус зелених зон, що відкрило шлях до забудови. Так зникли парк «Юність» та Протасів яр, Пейзажна алея, урочище Наталка і парк навколо озера Тельбин. А крім них – ще близько сотні ділянок парків і скверів.

Але при цьому формально кількість зелених зон не зменшилась, а збільшилась. Безліч непридатних для відпочинку територій, таких як схили, береги річок та інші незручні ділянки формально отримали статус зелених зон загального користування. Як результат – з’явилась можливість забудовувати парки в місті і при цьому зелених зон стало... майже 21 кв. м на одного мешканця. Остап Бендер відпочиває.

Зараз придумана інша афера – з буферними парками. Насправді йдеться не про справжні парки, а про ділянки приміських лісів, які формально оголошується парком. При цьому формально, згідно з документацією, кількість парків в місті, зрозуміло, зростає. Але реальних змін на карті не відбувається – нічого нового не виникає. Формальне збільшення площ зелених зон на периферії дає підстави забудовувати центральну частину міста.

До речі, у програмі охорони навколишнього середовища Києва на 2008 – 2011 роки, розробленій міськдержадміністрацією, передбачено чимало коштів на створення буферних парків, а фактично на розчищення лісу, комунальній конторі «Київзеленбуд» (виконавцю робіт). Зокрема, створення буферного парку «Біличі» обійдеться платникам податків в 11,5 млн. грн., буферного парку по вул. Довбуша – 2,5 млн., буферного парку, що прилягає до житломасиву Виноградар, – 15,2 млн., а буферний парк Партизанської слави уже «з’їв» 18 млн. грн.

Причому «Біличі» заплановані таким чином, що стануть фактично парком навколо виділеного для будівництва ТОВ «Літораль» земельної ділянки. Схоже, за кошти інвестора частина лісу знищується для будівництва елітної бази відпочинку, а місто ще за 11,5 млн. бюджетних гривень упорядковує ліс навколо цієї бази.

Підтвердження тому, що буферні парки й справді замінять звичайні, вже є. Одразу після виборів мера вирубали під забудову дерева в Турецькому містечку (Солом’янський район), на вул. А. Ахматової (Позняки), біля станції метро «Дарниця». Уже є проект із будівництва ресторану в сквері на вул. Прорізній (центр), потроху продовжують забудову схилів Дніпра.

Зрозуміло, що напередодні такої потужної забудови (згадаймо ще Жуків та Труханів острови, Пейзажну алею), потрібно розібратися з деякими юридичними формальностями, головна з яких – у генплані Києва, що не дозволяє забудову певних територій. Інша формальність – це внесення фізичних змін до генплану, які фактично вносила Київрада своїми рішеннями протягом 2003 – 2008 років.

Усе це, звісно, може слугувати аргументами щодо розробки нового генерального плану столиці. Однак ніхто не назве їх основними. Вочевидь, актуалізуються питання перенаселення Києва, заторів на дорогах, проривів труб і Євро-2012. Хоча навряд чи ситуація з першими трьома проблемами покращаться від якихось генпланів.
Джерело: "4post"