Банк Україна: справа честі. Частина 3

Зі звільненням Д.Гриджука банк перейшов в одноосібне володіння групи Волкова-Сацюка. Головою Правління банку нарешті призначили П.Міхеєєва, кума В.Ющенка. Як відомо зі справи банку Україна, погодження НБУ виявилося для цього замало його призначення було погоджено особисто О.Волковим. Це ще один штрих до того - хто і до чого не причетний в цьому банку. Першим заступником П.Міхеєва став юний О.Полєтуха з групи Укррос, що перед цим замінив П.Міхєєва на посту начальника ГОУ банку (як бачимо головна ділянка банку, де було зосереджено 70% проблемних кредитів, весь час знаходилася у довірених руках чесних хлопців). Заступниками П.Міхеєєва стали С.Ніщій, Т.Залеський, М.Пасько. Перші два були членами ОЗУ під керівництвом Сацюка і Волкова. Останній стояв трохи осторонь, займався міжнародними звязками. Але його заслуги не забуті, Президент В.Ющенко забезпечив йому пост заступника міністра В.Кириленка.

Про роль С.Ніщого ми вже згадували. Він настільки успішно прислужився новим хазяям, що, прийшовши в банк рядовим працівником, пішов з нього у супроводі персональної охорони, якою згодом лякав керівництво і персонал невеличкого банку, де влаштувався пересидіти нелегкі часи.

Невдовзі юний С.Ніщий, покинувши спокійно знищений банк Україна, відкрив власний кишеньковий банчок Прайм-банк. Мабуть напрацював достатньо капіталу. Головним бухгалтером у нього працює О.Веремійчук, колишній головний бухгалтер відомого ГОУ банку Україна, і головна його співучасниця по обслуговуванню фірми Актив дочки АРІ. Нижче ми розповімо про цю фірму, відому широкому загалу, а особливо посвяченим правоохоронцям і податківцям. Також розповімо про ще кілька груп по інтересах з банку Україна, які сформувалися і працюють сьогодні в банківській системі. Вони доволі показові для визначення того, хто з ким і що робив в банку Україна.

 

Виникає питання - для чого В.Ющенку потрібно було тримати у такій компашчі свого кума П.Міхеєва, якого за протекцією голови НБУ призначили Головою Правління банку? Очевидно, що на той час П.Міхєєв, головний учасник розкрадання банку Україна, увійшов в долю з цим угрупуванням і став слухняним знаряддям у їхніх руках. У телефонному режимі з кумом В.Ющенком він забезпечував вирішення усіх проблемних питань по контролю НБУ. Подейкують, що П.Міхєєв і до сьогодні працює в Сацюківському Укрросі. Можна було б не вірити, але близькі стосунки В.Ющенка з В.Сацюком до самої тої приснопамятної вечері, а згодом і зникнення В.Сацюка на очах усіх правоохоронців держави, не залишають сумнівів про міцні звязки і справи, що поєднують цих осіб.

Оскільки В.Сацюк, нардеп і захисник трудящих Житомирщини, є одним з головних фігурантів сьогоднішніх турбот правоохоронців, наведемо ряд фактів з історії керівництва ним банком Україна.

 Персонал банку згадує сацюківський період з жахом. Фактично банк опинився у володорюванні повноцінного ОЗУ. Під кабінетами В.Сацюка і О.Полєтухи постійно чергувала персональна охорона. Круті іномарки, що заполоняли щодня двір банку, мінялися в залежності від прогнозу погоди.

Службу безпеки очолив 26-літній Т.Залеський - двометровий велетень, натренований лише на команду фас. Під його керівництвом на працівників банку почали влаштовувати облави і вранці, і серед робочого дня, щоб викидати людей на вулицю без вихідної допомоги за порушення трудової дисципліни. Особливо памятна облава у зимовий день, коли від сильного снігопаду не ходив не лише міський транспорт, а спинилися навіть поїзди. Коли пішла перша хвиля розслідувань по справі банку Україна, саме Т.Залеського зробили першим цапом відбувайлом зі складу керівництва банку і на кілька днів запротурили в ізолятор. Його витягли з теплого ліжка, попри статус кандидата у народні депутати він був № 16 у списку Демократичного союзу. Згодом його, як і інших пішаків, успішно звільнили з-під варти.

Потім колектив банку здригнувся від самогубства працівника управління справами Олійника, затравленого намаганнями повісити на нього багатомільйонні розкрадання господарських речей банку і погрозами відібрати квартиру. Черговий спогад: військовим штурмом, зі зломом дверей, у трьох сімей працівниць банку були відібрані щойно заселені квартири. Попри те, що житло їм надало попереднє керівництво банку згідно черги на житло в державі і в банку. На їхню біду, після шести років будівництва квартири були здані саме в той момент, коли банк Україна подарували Волкову і Сацюку. Нардепа В.Сацюка не спинило і те, що в одній з виселених сімей в той час сталася страшна трагедія - від онкологічної хвороби померла донька. Боротьба цих сімей з керівництвом банку за житло для своїх семерих дітей тривала понад рік. Було все: звернення до всіх керівників банку, до нардепа В.Сацюка і Голови НБУ В.Ющенка. Все закінчилося продажем банком цих квартир за 250 тис.грн. Постанову про продаж завізував П.Міхєєв.

Як пояснили в ГПУ, куди звернулася одна з матерів, керівництво банку ухвалило таке рішення аби покращити фінансовий стан України. Якщо згадати суми розкрадань, які спричинили згадані керівники банку, це звучить як знущання. Наведемо цитату нардепа В.Короля з доповіді Комісії ВРУ про розслідування причин банкрутства банку Україна: Особливого зухвальства набуло використання коштів банку на потреби керівництва центрального апарату: дарування або продаж за мізерну ціну квартир, пільгові кредити, необмежені закордонні відрядження. За 1994-98 р.р. центральний апарат банку, крім заробітної плати, витратив на своє утримання більше 10 млн.грн. Квартирні операції нанесли майже 5 млн.грн. збитків. Згадані Королем квартири надавалися особам, які не мали жодних законних підстав для отримання житла. А три сімї, які такі підстави мали, були пограбовані безпрєдєльщіками.

Спіставимо деякі дати і суми. Три згадані квартири терміново продали 30.09.2000 р., через 1,5 року після передачі їх банку підрядником; а вже наступного дня, 01.10.2000 р., з рахунку фонду Соціальний захист у банку Україна, який належав О.Волкову, на рахунок ГПУ було переведно 500 тис.грн. Це був хабар генпрокурору Потебеньку від О.Волкова - за закриття справ проти нього. Про це свого часу докладно писала газета Свобода, за що наклад її було знищено, а проти головного редактора порушено кримінальну справу. У цьому, очевидно, й полягав той соціальний захист з боку державних осіб, які створили одноіменний фонд. Як відомо, його Президентом був В.Ющенко, який нині розповідає маленьким українцям про неймовірні зусилля щодо захисту народних інтересів.

Жорстокість більшості цих захисників народу не піддається людському розумінню. Вона стала сутністю їхнього буття. Ще кілька яскравих спогадів тих часів, які не потребують коментарів. Авто В.Сацюка свідомо врізається в колону демонстрантів КПУ, що прямує повз банк Україна. Тоді це замяли і забули. Й майже ніхто не памятає багатомільйонну рекламну кампанію Т.Повалій, проведену на гроші конаючого банку Україна, як власне й новенький Мерседес у дворі банку вартістю під півмільйони, куплений, як кажуть, також за кошти банку. Менеджери подейкували, що ця кампанія була звичайною пральнею для Сацюка. Чи не цей самий Мерседес класу S подарував Т.Повалій її друг і надзвичайно великої душі людина В.Сацюк, як казала співачка в одному з інтерю, дякуючи за використання її імені? Який же душка цей народний обранець, що однією рукою позбавляє житла матерів і дітей, продаючи його за копійки, а іншою рукою дарує Мерседес не бідній співачці - за кошт збанкрутілого банку. Не хочу гадати чи міг Сацюк отруїти свого гостя кандидата в Президенти Ющенка. А от примусити його не розслідувати цю справу, мабуть що міг адже Сацюк надто багато знає з часів пограбування України разом із кумами Ющенка та під пильним контролем голови НБУ.

Ці вчинки Сацюка залишилися тоді без належного реагування, передусім з боку керівника НБУ. Зовсім недавно ми мали змогу бачити О.Волкова в радниках Ю.Тимошенко і на трибуні помаранчевого Майдану. А сам касир тата розповідав пресі, як він рятував революцію в її найбуремніші часи. Кожен вільний обирати друзів, але ж нехай буде готовий платити по рахунках, які виставлятимуть друзі.

Ще один штрих на завершення портрету В.Сацюка. З його появою у банку, туди прийшло на обслуговування підприємство Актив групи АРІ. Неприховані кримінальні маштаби його роботи наводили жах на співробітників ГОУ банку. Що з себе являла ця фірма? На традиційній річній нараді працівників МВС, присвяченій боротьбі з організованою злочинністю, з вуст Кучми вперше прозвучали назви фірм, що з особливою зухвалістю розкрадали державу. Серед них назвали й АРІ. Згодом, після вдало проведеної на заклик Президента боротьби, у банку Україна зявляється її дочка - Актив. Принцип діяльності подібних фірм був добре відомий правоохоронцям. За адресою забутого Богом чорнобильського села реєструється фірмочка з одним чи двома засновниками, яка звільняється від сплати усіх податків. Далі починається карусель. Ця комерційна структура, геть не здійснюючи діяльності, починає перекуповувати усі зовнішньоекономічні контракти по країні й жене кошти за кордон. Щоденні обсяги платежів близько 10 млн.дол.США, термін роботи фірми у банку близько півроку. Загально виходить понад 1 млрд.дол.США і це без жодної копійки сплачених податків.

Безумовно на стражі мав стояти закон і контролюючі органи ДПА і НБУ, під пильним наглядом яких у нашій країні здійснюється купівля валюти та її перерахунок згідно контрактів. Закон звичайно був, а контроль, як зазвичай, кудись подівся. Всі багатомільйонні операції від імені фірми здійснювали дві двадцятирічні дівиці, які невідривно знаходилися в банку доки остання копійка не піде з рахунку за кордон. Безпосередніх хазяїв Активу ніхто не бачив, вони відвідували лише кабінет В.Сацюка. Зелену хвилю забезпечували О.Полєтуха і С.Ніщій. Операційні працівники неначе під дулом автомату знаходилися під постійною загрозою звільнення за будь-яку затримку в обслуговуванні Активу. Коли почалися слідчі дії й в банк зранку привезли нарочним постанову про арешт рахунку Активу, ця постанова дивним чином протягом дня не могла дійти до виконавця, аж доки остання порція мільйонів не дременула за кордон.

Слідчі ГПУ проводили численні допити рядових працівників банку, але так і не знайшли серед них відповідальну посадову особу банку, яка затримала доведення постанови до операціоніста. А чи там вони шукали й чи прагнули знайти? Як часто трапляється у подібних випадках, оригінали документів згоріли, керівник і бухгалтер зникли у невідомому напрямку. Жодного з реальних кураторів Активу з числа керівників банку не був допитаний.

Тим не менш, суд над керівниками АРІ таки відбувся, але пізніше на каналі 1+1 виступив високий правоохоронний начальник, який ледь не зі слізьми вибачився перед невинно звинуваченими бізнесменами. Хоча, за логікою, вибачатися мусив Президент, який відніс цю фірму до категорії організованої злочинності. Наївні журналісти, не відаючи, що за цією справою стоїть О.Волков, який тоді мав безпосередній вплив на канал, пообіцяли продовження гарячої теми, якого, зрозуміло, не було.

Те, що ця фірма була не чужою для керівництва банку, засвідчує красномовний факт: О.Полєтуха дозволив фірмі Актив не сплачувати банку жодних комісійних за обслуговування. Дивна щедрість: лише за перекази Актива сума комісії банку мала складати близько 500 тис. дол.США. І водночас задля порятунку банку у працівників банку забирають заслужене ними житло, оцінене у 250 тис.грн.

О.Полєтуха, головна довірена особа В.Сацюка і головний свідок його злочинів, за законом жанру втік з країни після порушення проти нього кримінальної справи. Навіть ходили чутки, що знайдено його труп, проте достеменно це не відомо. А от його юний друже В.Гордій, що працював начальником управління проблемних кредитів банку Україна, після нетривалої відсидки у камері, вийшов на волю й виглядав доволі впевнено. Зрештою він єдиний фігурант справи банку Україна, про чию бодай короткотермінову відсидку за ґратами нам відомо. Генпрокурор Піскун називав багато прізвищ. Але ми знаємо місця роботи усіх найвищих керівників цього банку й жоден з них не поніс найменшого покарання.

Далі буде

 

Частина 1

Частина 2